Царівна та отруйний гребінь (арабська казка)

***

Царівна та отруйний гребінь - арабська народна казка

Жив собі цар, і мав він сина й доньку. Перед смертю заповів цар синові, щоб не брався ні за яку справу, не порадившись із сестрою. Шануючи батьків заповіт, молодий цар не розпочинав нічого, поки не порадиться спершу з сестрою.

Та одного дня пішов він на базар, не попередивши про це сестри-царівни. Побачив дівчину, що продавала нарциси. І захотілося йому купити квітів для сестри. Купив букет і приніс сестрі. А та, як тільки піднесла нарциси до носа й понюхала, так відразу й завагітніла. Через дев’ять місяців народила царівна доньку. Брат любив сестру, тому й не вигнав з дому, хоч і думав, що завагітніла вона від якогось чоловіка.

Через декілька років надумала сестра, що братові пора одружуватись, і сказала йому:

– Братику мій, пора тобі женитися, щоб народився в тебе син, який успадкує колись від тебе царство.

– А що, коли моя дружина не злюбить тебе? – відповів брат.

– Не смій і думати про це,– мовила йому сестра.– Таке моє бажання – щоб ти швидше оженився.

Шануючи сестрину волю, одружився цар із дочкою перського царя. А через декілька років послав Всевишній йому дівчинку. Але молода цариця не любила ні зовиці, ні її дитини і вдавалася до всяких хитрощів, аби розбудити в своєму чоловікові ненависть до рідної сестри та небоги.

Нарешті надумала вона позбутися небажаних родичок. Покликала собі на пораду чаклунку.

– Я добуду спосіб, як звести їх зі світу,– пообіцяла чаклунка. Пішла до золотаря й звеліла зробити золотого гребеня, ще й прикрасити його діамантами та рубінами.

Через декілька днів золотар зробив гребеня й віддав його чаклунці. А та намітила його зубці смертельною отрутою і прийшла до царського палацу. Коли цар побачив прекрасного гребеня, то зразу ж купив його за тисячу динарів для своєї небоги, яку дуже любив. Віддаючи покупку сестрі, він сказав:

– Візьми цей гребінь для своєї доньки!

Та коли царева сестра почала чесати доньці волосся, гребінь уріс дитині в голову. Невдовзі дівчинка померла. За нею і мати померла з горя.

Цар наказав поховати сестру в царському саду, біля самого палацу, а небогу – покласти в одному з покоїв палацу, підстеливши під неї шовкових та парчевих тканин із квітами, й замурувати двері та вікна покою. Щомісяця навідувався він до покійної дитини. Цариця дуже гнівалась, але не сміла й слова сказати чоловікові про ті його відвідини.

Якось пішов цар на прощу, а цариці й слугам звелів навіть близько не підходити до покою, де лежала небога. Але через місяць цариця таки не втерпіла й захотіла відімкнути двері покою, щоб поховати мертву дівчинку в такому місці, де б не знайшов її цар. Зайшла вона туди зі своєю маленькою донькою і здивувалася – такі пахощі стояли в покої. Тіло дівчинки було обросле гіацинтами й нарцисами. Розлютилась лиха цариця й накинулась на квіти. Але, зриваючи їх із голови покійної, вирвала й гребеня. Ту ж мить дівчинка ожила. Цариця з переляку закричала й хотіла вбити її ще раз. Але дочка почала благати матір не робити цього. Помилувала цариця воскреслу дівчинку, але зняла з неї коштовності та пишне вбрання, переодягла в лахміття служниці й наказала доньці не говорити про це батькові, коли той повернеться з прощі.

Через декілька днів повернувся цар. Зустріли його люди, як хвиля морського прибою. І ось одного вечора дівчинка, яка воскресла з мертвих, намовила царську доньку, щоб та добилась у батька й матері дозволу послухати її казку. Розплакалася серед ночі царська донька й попросила батька з матір’ю, щоб маленька служниця розповіла їй казочку. Розсердилася цариця, закричала на доньку, але та не вгамувалась. Тоді мовив цар:

– Покличте служницю, нехай розвеселить доньку!

А служниця, ввійшовши до кімнати, сказала:

– Я не розповім казки доти, доки не принесуть мені таці з нарцисами й тарелі з кавовими зернами.

Розгнівалась цариця й звеліла:

– Виженіть цю божевільну!

Але цар прихилився до милої служниці серцем і мовив:

– Зробімо так, як вона хоче.

Принесли тацю з нарцисами, таріль із кавовими зернами, і почала прислужниця розповідати казку. А була та казка про матір, що завагітніла від нарцисів, про підступи цариці й про те, як донечку царициної зовиці отруєно золотим гребенем. Було в казці й про те, як пішов дядечко нещасної на прощу, а його дружина-цариця, вириваючи нарциси, вирвала з голови померлої і той отруєний гребінь. Розповідаючи, дівчинка щоразу примовляла:

– Чи правда, нарциси, чи правда, кавові зернята? Чи правду кажу я?

– Правду сказала ти, дочко нарцисів! – відповіли їй нарциси й кавові зернята.

Вислухавши казку до кінця, цар таким чином дізнався про царицині підступи. Він наказав відрубати лиходійці голову й став жити-поживати з дочкою та небогою в радощах і достатках.

Нехай пошле Бог здоров’я нашим слухачам! І нехай вони затямлять: усяк, хто копає яму своєму братові, сам у неї падає.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)