Одного літнього дня оті купці, що взяли в Цагена бика, а заплатили як за козу, купували в рибалок рибу. Цаген побачив їх та й подумав: «Провчив я вас, коли строкату шапку купити змусив. Ану пожартую з вами ще раз!»
Коли купці склали рибу в гарбу й стали гроші рибалкам платити, він підкрався до гарби, вибрав найбільшу рибину, вклав їй у рота кукурудзяне зерня і зник.
Купці поїхали дорогою, а Цаген вийшов назустріч на роздоріжжі.
– Що везете в гарбі? – запитав він їх.
– Закупили в рибалок усю рибу.
Цаген прикинувся переляканим:
– А чи часом не мою улюблену рибину продали вони вам? Я її третій рік уже вирощую.
– Що ти таке кажеш? Хіба в такій рибі можна упізнати якусь одну?
– Свою я одразу від чужих відрізню. Я її кукурудзою годую,– відповів Цаген і підійшов до гарби. Взяв найбільшу рибину, відкрив їй рота, а там кукурудзяне зерня лежить! – Так ось же вона, моя рибина! Ви вже на мене не ображайтеся, але я понесу її назад у річку.
Мусили купці повірити й віддати рибину Цагенові.