Біла та чорна наречені (Брати Ґрімм)

***

Біла та чорна наречені (Брати Ґрімм) Вийшла якось одна жінка із своєю донькою і падчеркою на поле – трави нарізати, і з’явився до них Господь Бог у подобі жебрака і питає:

 – Як мені ближче пройти в село?

 – Якщо хочете дізнатися дорогу,– відповіла мати, – самі її й шукайте.

 А донька додала:

 – А якщо ви боїтеся, що дороги вам не знайти, то візьміть собі поводиря.

 А падчерка та й сказала:

 – Бідний чоловіче, я тебе проводжу, йди разом зі мною.

 Розлютився Господь Бог на матір і на доньку, відвернувся від них і зачарував їх: стали вони чорні, як ніч, і потворні, як гріх. А до бідної падчерки був Господь милостивий, – він пішов разом із нею і, коли вони підходили до села, дав їй своє благословення й сказав:

 – Загадай собі три бажання, і я їх виконаю.

 І сказала дівчина:

 – Хотілося б мені стати такою ж прекрасною та світлою, як сонечко, – і раптом стала вона світлою й прекрасною, як день.

 – А ще мені хотілося б мати гаманець із грошима, який би ніколи не ставав порожнім.

 І дав їй Господь Бог такий гаманець, але сказав:

 – Не забувай про найголовніше.

 Дівчина сказала:

 – А ще хотілося б мені, коли я помру мати на небі вічний спокій.

 І це було їй теж обіцяно, а потім Господь Бог із нею попрощався.

 Тільки прийшла мачуха із своєю донькою додому, бачить – стали вони обидві чорні; як вугілля, і ще потворні, а падчерка стала світла та прекрасна. І стала тоді мачуха серцем ще більш зла, і було в неї тільки одне на думці, як би зробити падчерці образу якусь і лихо.

 А був у падчерки брат, звали його Регінер; вона сильно його любила й розповіла йому все, що сталося. Ось якось Регінер їй і каже:

 – Мила сестро, я хочу написати твій портрет, щоб я міг тебе завжди бачити: адже любов моя до тебе така велика, що мені хотілося б на тебе дивитися безупинно.

 І вона відповіла:

 – Але я прошу тебе цього портрета нікому не показувати.

 І ось зробив він портрет своєї сестри й повісив його у себе в кімнаті. А жив Регінер у королівському замку, де служив кучером. Кожного дня підходив він до портрета і дякував Богові за щастя, дароване його дорогій сестрі. Але померла в цей час у короля, де він служив, дружина, а була вона така красуня, що у всьому світі не можна було знайти такої, яка могла б бути такою ж красивою, і король був дуже сумний через це. Але придворні слуги помітили, що кучер кожного дня стоїть перед прекрасним портретом і милується ним, і стали йому заздрити» і сказали про те королю. Король наказав кучерові принести йому цей портрет. Коли він побачив, що вона у всьому схожа на його померлу дружину, тільки, мабуть, ще прекрасніша за неї, то дуже її покохав. Він наказав покликати до себе кучера й спитав, хто змальований на цьому портреті. Кучер сказав, що це його сестра. І вирішив король одружитися тільки з нею, дав кучерові карету і коней, пишне золоте вбрання і послав його привезти обрану ним наречену. Коли Регінер прибув з таким дорученням, його сестра зраділа, а Чорнявка – та стала заздрити її щастю, сильно розлютилася й каже своїй матері:

 – Що ж це за чаклунство, коли ви не можете надати мені подібного щастя!

 – Заспокойся, – сказала стара, – буде і тобі щастя.

 І за допомогою чарівництва вона так затьмарила очі кучерові, що він став майже сліпий, а білій нареченій вона заклала вуха, і та майже нічого не чула. Потім сіли вони в карету, спочатку наречена в пишному королівському вбранні, а за нею мачуха із своєю донькою, а Регінер сидів на передку і правив. Проїхали вони деякий час, і крикнув кучер:

 – Загорнися ти, сестрицю,

 Щоб дощем не замочило,

 Щоб пилюкою не вкрилась,

 Щоб красунею прийти до короля.

 Спитала наречена:

 – Що це сказав мій милий братик?

 – Ах, - відповіла стара, – це він сказав, щоб ти зняла з голови свій золотий весільний вінець і віддала б його сестрі.

 Зняла вона з себе весільний вінець, одягла його на Чорнявку, а сама залишилася з непокритою головою. Поїхали вони далі; і невдовзі брат крикнув знов:

 – Загорнися ти, сестрицю,

 Щоб дощем не замочило,

 Щоб пилюкою не вкрилась,

 Щоб красунею прийти до короля.

 Спитала наречена:

 – Що це сказав мій братик?

 – Ах, – відповіла стара, – він сказав, щоб ти визирнула з карети.

 А проїжджали вони саме в цей час через міст над глибокою рікою. Тільки піднялася наречена і висунулась із карети, як викинули вони її звідти, і впала вона в середину ріки.

 І в ту мить, коли вона потонула, випливла з дзеркально-ясної води білосніжна качка і попливла вниз по річці. Брат нічого цього не бачив і продовжував правити конями. Нарешті вони під’їхали до королівського замку. Привів Регінер до короля дівчину Чорнявку, немов свою сестру, – він думав, що це вона і є насправді, адже в очах у нього тьмарилося, йому було видно тільки, що виблискувала на ній золота сукня. Побачив король страшну потворність своєї несправжньої нареченої, сильно розлютився і наказав кинути кучера в глибоку яму, що була повна гадюками й іншими зміями. Але стара відьма змогла все ж таки оплутати короля і за допомогою своїх чар так – Ах, - відповіла стара, – це він сказав, щоб ти зняла з голови свій золотий весільний вінець і віддала б його сестрі.

 Зняла вона з себе весільний вінець, одягла його на Чорнявку, а сама залишилася з непокритою головою. Поїхали вони далі; і невдовзі брат крикнув знов:

 – Загорнися ти, сестрицю,

 Щоб дощем не замочило,

 Щоб пилюкою не вкрилась,

 Щоб красунею прийти до короля.

 Спитала наречена:

 – Що це сказав мій братик?

 – Ах, – відповіла стара, – він сказав, щоб ти визирнула з карети.

 А проїжджали вони саме в цей час через міст над глибокою рікою. Тільки піднялася наречена і висунулась із карети, як викинули вони її звідти, і впала вона в середину ріки.

 І в ту мить, коли вона потонула, випливла з дзеркально-ясної води білосніжна качка і попливла вниз по річці. Брат нічого цього не бачив і продовжував правити конями. Нарешті вони під’їхали до королівського замку. Привів Регінер до короля дівчину Чорнявку, немов свою сестру, – він думав, що це вона і є насправді, адже в очах у нього тьмарилося, йому було видно тільки, що виблискувала на ній золота сукня. Побачив король страшну потворність своєї несправжньої нареченої, сильно розлютився і наказав кинути кучера в глибоку яму, що була повна гадюками й іншими зміями. Але стара відьма змогла все ж таки оплутати короля і за допомогою своїх чар так

 засліпила йому очі, що він залишив у себе і її, і доньку, навіть Чорнявка здалася йому гідною, і він насправді з нею одружився.

 Якось увечері, коли чорна наречена сиділа у короля на колінах, припливла біла качка н ринві до кухні й каже кухарю:

 – Вуглики в печі розворушіть,

 Дайте мені пера просушить.

 Кухар так і зробив, розвів для неї в печі вогонь; з’явилася качка, сіла біля пічки, обтрусилася і почала дзьобом, пір’я собі пригладжувати. Сидить вона, і так приємно їй відпочивати, і ось питає вона:

 – Що робить брат мій Регінер?

 Відповів кухар:

 – Сидить він у глибокій ямі,

 З гадюками та вужами.

 Питає качка ще:

 – Що робить чорна відьма в домі?

 Відповідає кухар:

 – Сидить, милується,

 З королем цілується.

 І сказала качка:

 – Нехай це не справдиться! – і попливла по ринві.

 Наступного ранку вона з’явилася знов і задала ті ж питання, і третього вечора теж. І не міг кухар утриматися, пішов і розповів про все королю. Захотілося королю все це побачити самому. Він прийшов наступного вечора туди, і, коли качка просунула голову із ринви, він схопив меч і відрубав їй голову. Миттю обернулася вона прекрасною дівчиною і була дуже схожа на портрет, писаний з неї братом. Зрадів король, а через те, що стояла вона мокра та гола, то наказав він принести дорогі сукні і наказав її одягти. Тут розповіла вона йому, як обманули її хитрістю і підступністю і кинули в ріку; і першим її проханням було, щоб витягли її брата із зміїної ями. Король виконав її прохання, увійшов в кімнату, де сиділа стара відьма, і спитав:'

 – Скажи, на що заслуговує той, хто зробив ось це і це? – і розповів їй усе, що було.

 Але відьма була така засліплена, що нічого не зрозуміла, і сказала:

 – Він заслуговує того, щоб його роздягли догола і кинули в діжку, що утикана цвяхами, запрягли в ту діжку коня й пустили б її на всі чотири сторони.

 І все це з нею і її донькою Чорнявкою було зроблено. А король одружився з білою прекрасною нареченою й нагородив її вірного брата.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)