Якось до невеличкого сільського готелю завітав бродячий торговець. Він ніс великий мішок та коробку з товарами.
Жадібна господарка готелю побачила товари і захотіла забрати їх собі.
Вона відвела торговця до кімнати, а сама побігла до чоловіка спитати поради.
– Ти хочеш, щоб товари стали твоїми? – запитав господарку чоловік. – Це дуже легко зробити. Нарви трави мьога, звари її та підклади в їжу, яку ти подаси торговцю на вечерю. Хто покуштує трави мьога, той про все забуває. От і торговець забуде про свої товари.
Господарка так і зробила: пішла в сад, нарвала там трави мьога, зварила її та підклала в усі страви.
Торговець з'їв вечерю і нічого не помітив. Тільки в голові у нього трохи запаморочилося і захотілося спати. Він пішов до себе в кімнату, ліг і одразу ж заснув. Вранці він прокинувся ще до світанку та пішов з готелю.
Жадібна господарка негайно кинулася до його кімнати. Але кімната була порожня!
– Дарма я варила твою траву мьога! – закричала господарка чоловікові. – Торговець пішов і нічого не забув!
– Не може такого бути! – здивувався чоловік. – Хто поїсть трави мьога, обов'язково про щось забуде. Шукай краще!
Господарка знову пішла до кімнати, де ночував торговець, знову все оглянула і нічого не знайшла.
Але раптом вона ляснула себе по лобі і закричала на все горло:
– Забув! Забув!
– Що забув? – Запитав її чоловік.
– Заплатити! Заплатити забув!