Колись у давнину один молодий селянин на ймення Масао покохав дочку рибалки, красуню О-Таке, Вона теж покохала Масао.
Зустрівши якось дівчину, Масао сказав:
– Завтра я пришлю до твого батька старостів з подарунками...
Радісна О-Таке побігла додому. Але там на неї чекало горе. В гостині у батька сидів старий багатий крамар.
– Ти, звичайно, пам'ятаєш, що винен мені сто рьо?
– Хто забуває про свої борги, той тільки й вартий того, щоб ним рибу годували, – відповів, вклонившись крамареві, рибалка.
– У такому разі поверни мені завтра увесь борг. Якщо не повернеш, я кину тебе до в’язниці.
Бідний рибалка почав благати:
– Не занапасти мене, пожалій хоч мою дочку!..
Тоді крамар промовив:
– Гаразд. Я зглянусь на тебе, але тільки з одною умовою: через день О-Таке повинна стати моєю дружиною.
Вранці, коли старости Масао прийшли О-Таке, вони дізналися, що завтра дівчина має стати дружиною старого крамаря.
Довідавшись про це, Масао побіг до рибалки. Впав перед ним ниць.
– Віддай мені свою дочку за дружину. Я присягаюсь тобі що за ціле життя вона не зронить ані сльозинки.
Тяжко зітхнув рибалка.
– Хіба ти маєш сто рьо і можеш повернути мій борг крамареві?
Масао крикнув у тузі:
– Легше мені осліпнути, аніж бачити О-Таке дружиною потворного дідугана.
І того ж дня покинув він свою рідну домівку й подався до сусідньої провінції.
Багато годин ішов Масао без відпочинку, і ніч застала його в лісі. Молодий селянин знайшов велике дупло, вліз у нього і задрімав.
Опівночі щось зашуміло загуло, і Масао прокинувся. Він виглянув з дупла і побачив: летить демон-людожер із скринею на спині.
Демон сів під сусіднім дубом, відкрив скриню і витягнув з неї поважного діда. Люто виючи, демон прив'язав його до дерева, а сам поклав біля себе меча й відразу ж захропів.
Дід намагався розірвати пута, але неспроможний був навіть поворухнутися. Тоді Масао виліз із дупла, тихенько підповз до старого і перерізав мотузку.
Не гаючи й миті, чоловік схопив меча і проштрикнув ним сплячого демона.
По цьому старий витяг з-за пояса мертвого демона віяло й почав обмахуватися ним. Не минуло й хвилини, як перед Масао стояв дужий молодий чоловік.
Він уклонився Масао і промовив:
– Ти врятував мені життя, і я хочу віддячити тобі. Демон украв у мене це віяло молодості. Тепер я дарую його тобі. Знай, коли стара людина обмахнеться ним п’ять разів, вона стане вдвічі молодшою.
Сказав і зник.
Молодий селянин поглянув на чарівне віяло й подумав: "У нашому селі майже в кожній хаті є немічні діди. Нехай це віяло принесе їм щастя".
Опівдні він підійшов до свого села і побачив біля крамаревого будинку багато святково вбраних людей.
– Що тут діється? – спитав Масао.
– Сьогодні старий крамар одружується з красунею О-Таке. Він подарував її батькові борг і п’ять перлин. Ходімо з нами на весілля.
Всі гості вже зійшлися і чекали на молоду. Масао сів недалеко від крамаря і теж став чекати.
Незабаром залунали радісні вигуки: то несли в паланкіні наречену.
О-Таке відразу ж побачила Масао. Крамар, помітивши це, дуже розсердився і сказав парубкові:
- Ану, зараз же йди геть звідси!
Масао підвівся й промовив:
– Задля щастя О-Таке мені не шкода нічого. Ось тобі віяло молодості, обмахнися ним п’ять разів – і ти станеш удвічі молодший.
Крамар видер з рук Масао віяло й почав обмахуватись.
Одразу ж з його обличчя зникли зморшки, сиве волосся стало чорним, спина випросталась, очі заблищали. Коли він махнув віялом уп'яте, то став дужим сорокарічним чоловіком.
– А тепер віддай мені віяло, і я піду, – сказав Масао. – Адже в нашому селі багато старих людей. Сьогодні ж усі вони стануть молодими.
– Я не бажаю лишатися сорокарічним. Хочу бути таким молодим, як ти! – По цих словах крамар махнув віялом ушосте. І тоді всі гості побачили, як наречений миттю обернувся на немовля, яке репетувало на весь дім.
Гості не могли утриматися від сміху.
– Оце жених! Йому тепер потрібна не жінка, а нянька!
Тільки Масао не глузував з крамаря. Він підійшов до батька О-Таке й сказав:
– Ось мій весільний дарунок. Хіба молодість коштує менше ніж п’ять перлин?
І враз усі старі, що були на весіллі, закричали:
– Нема у світі нічого дорожчого за молодість!
Батько О-Таке взяв від Масао весільний подарунок.
І другого ж дня відгуляли весілля Масао й О-Таке. На весілля покликали все село. Не прийшов лише крамар, бо він лежав у пелюшках у себе вдома.
О-Таке й Масао прожили довге молоде життя. Тому що відтоді в їхньому селі ніхто не знав, що то є старість, усі були молоді й здорові.
