Сонце, Місяць, зірки та кури (мадагаскарська казка)


Сонце, Місяць, зірки та кури (мадагаскарська казка)

Кажуть, у прадавні часи Сонце й Місяць були найкращими друзями. У них були молодші братики й сестрички: у Сонця – фітекутра, тобто кури, а в Місяця – кінтана, тобто зірки.

Сонце гуляло із зірками, а Місяць водився з курами.

Одного дня Місяць отримав запрошення на великий небесний бенкет. Але місця за святковим столом було мало. І Місяць, не довго думаючи, вирішив позбутися своїх супутників. Він відчинив двері неба, і курка з півнем провалилися вниз.

Вони гепнулися посеред великого села, і від сильного падіння не могли підвестися – лежали, наче неживі. Люди, побачивши дивних створінь, подумали, що це посланці самого Занахарі – небесного божества. І почали молитися до них, хоч ті не ворушилися і не відповідали.

Люди казали одне одному:

– Піднімемо їх! Піднімемо дітей Занахарі, щоб їхній батько був до нас милостивий!

Так з’явилося нове слово для курей – акуху, яке походить від "анкухункухи" – тобто "піднімемо".

А тим часом Сонце з нетерпінням чекало Місяць:

– Де твої маленькі супутники? – вигукнуло воно, побачивши Місяця самого.

– Вони бігли попереду, – зітхнув Місяць, – й оступились. Я намагався їх утримати, але... вони впали на землю.

– Що за біда! – спалахнуло Сонце. – Ти винен! Через тебе мої братчики зникли! Я помщуся тобі.

– Не сердься, брате, – тихо відповів Місяць. – Хіба це моя провина? Вони самі не догледіли.

– З цього дня ми більше не друзі. Ми більше ніколи не ходитимемо разом. І мої брати – кури – більше не з’являтимуться поряд з тобою чи твоїми зірками.

– Нехай так, – холодно мовив Місяць. – Віднині я для тебе чужинець. І мої сестри-зірки ховатимуться, щойно побачать тебе. І радітимуть, коли тебе не буде.

Ось чому, коли сходить Сонце, Місяць і зірки зникають. А коли Місяць усе ж показується вдень, він тримається якомога далі від Сонця.

Кури, як і обіцяли, ховаються, коли на небі з’являються зірки чи Місяць. Вони слухають свого старшого брата.

Півні рідко кукурікають увечері, бо їм незатишно при зірках. Але щоранку, ще до світанку, вони радо вигукують:

– Тунга-зукі-о! Тунга-зукі-о!

("Наближається день! Наближається Сонце!")

Так вони повідомляють усіх, що йде їхній брат – велике Сонце.


Залиште відгук!

Ваш відгук опублікують після перевірки!

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)