Один араб загубив в пустелі свого товариша з верблюдом. Цілий день шукав він його і не міг знайти, а ввечері зустрів бедуїна. Араб зрадів і почав розпитувати про свого зниклого товариша та його верблюда.
– Товариш твій товстий і кульгавий? – запитав бедуїн.
– Так. Де він? – вигукнув араб,
– Я не знаю де він. Але, скажи мені, в руках він тримав палицю? А верблюд його був одноокий і віз фініки, так?
Араб зрадів ще більше і закричав поспішно:
– Так. Так! Це мій товариш і його верблюд. Але мене здолала втома. Як я буду шукати їх в таку спеку ?! Коли ти бачив їх? Куди вони пішли?
Бедуїн відповів:
– Я не бачив їх і взагалі з учорашнього дня нікого, крім тебе, не зустрічав.
– Ти що, смієшся з мене ?! – гнівно перервав його араб. Ти хочеш обдурити мене, ти тільки що докладно описав мого товариша і його верблюда?
– Так, я не бачив його, – спокійно повторив бедуін.– І все ж я знаю, що він довго відпочивав під цією пальмою, а потім пішов у напрямку до Сирії. І все це було три години тому.
– Звідки ж ти знаєш все це, якщо ти не бачив його ?! – вигукнув араб.
– Я не бачив його, – відповів бедуін.– Але я дізнався про нього по його слідах.
Він взяв араба за руку, підвів його до відбитків слідів на піску і сказав:
– Подивися на ці сліди. Це – сліди ступні людини, це – слід верблюжого копита, а це – відбиток палиці. Подивися на сліди людини. Бачиш, відбиток лівої ноги глибше і більше, ніж правої? Чи не говорить це про те, що людина, що проходила тут, – кульгавить? Тепер порівняй його сліди і мої – він залишив глибші відбитки, ніж залишаю я. Хіба це не означає, що він більш огрядний, ніж я?
Араб здивувався і сказав:
– Все це дуже добре. Але скажи, як ти дізнався, що у верблюда одне око? Адже оком він не торкався піску.
– Це так, – засміявся бедуін.– Око його не торкалося землі. І все-таки він залишив на ній свій слід. Хіба ти не бачиш, що верблюд щипав траву тільки з правого боку? І хіба це не говорить про те, що у верблюда одне око і тому він бачить тільки одну сторону дороги?
Ще більше здивувався араб і запитав:
– А який слід залишили фініки?
Бедуїн пройшов вперед кроків двадцять і сказав:
– Подивися на цих мурах, які зібралися тут. Хіба ти не бачиш, що їх приманив сік фініків?
Араб довго мовчав, потім запитав нарешті:
– А час? Як ти міг визначити час?
Бедуїн вказав на пальму і сказав:
– Дивись сюди. Невже ти не бачиш, що твій товариш відпочивав тут зі своїм верблюдом?
– Але як же ти здогадався, що це було три години тому?
Бедуїн знову розсміявся і пояснив:
– Подивися на тінь від пальми. Адже не думаєш же ти, що людина відмовиться від прохолоди і сяде відпочивати на сонці? Звичайно, твій товариш відпочивав в тіні. Я кочівник і знаю, що потрібно близько трьох годин, щоб тінь від місця його відпочинку перемістилася на те місце, де вона зараз.