Facebook InstagramPinterestTwitter
Казки іншою мовою: RU

Пряник-чоловічок (американська казка)

Казки про:
622

Пряник-чоловічок - американська народна казка

А зараз казочка, яку ще ваша прабабуся у власному дитинстві чула.

На околиці одного села, край лісу, жили собі дідусь та бабуся. На зріст вони були маленькі, тому жили в невеличкому будиночку. Старі вважалися добрими людьми, бо багато добра іншим людям робили. Все у них в житті складалося добре. Все, крім одного – не трапилося їм нагоди завести діточок. Скільки дідусь у церкві про те не просив, скільки старенька в капусті дітей не шукала, а ніяк не вдавалося їм надбати сина чи доньку...

Одного разу старенька вирішила спекти своєму чоловікові пряників. Приготувала імбирне тісто, покачала його на столі, а потім, для забавки, взяла та й виліпила крихітного чоловічка: з крихітними рученятами, крихітними ноженятами та крихітною голівкою.

Ох і гарнесенький вийшов пряник-чоловічок! Потім старенька поставила його пектися в духовку.

Минуло з півгодини, і старенька вирішила перевірити, чи випікся вже її пряник. Вона відкрила затулку, і з печі вискочив маленький пряник-чоловічок. Він стрибнув на підлогу і чкурнув із дому.

Від здивування старенька навіть рота розтулила – настільки широко, що її вставна щелепа ледь не випала. Але, опанувавши себе, вона гукнула чоловіка, і вони щодуху кинулися наздоганяти пряника-чоловічка. Але його було годі наздогнати. Крихітні ніжки малюка дріботіли так швидко, що наздогнати його міг тільки вітер, та и то, якби сильно задув; куди вже там бабці з дідом!

А пряник-чоловічок біг і не зупинявся. Ось він уже дістався ранчо, де наймити молотили пшеницю. Вони угледіли пряника-чоловічка і кинулися за ним.

Побачивши погоню, той, не зупиняючись, заспівав на весь голос таку пісеньку:

Я від бабуні втік! Ги-ги!

І від дідуся втік! Так-так!

І від вас втекти здужаю!

Подався втікач через поле зелене, де наймити косили трави високі.

Побачивши пряника-чоловічка, косарі кинулися йому навперейми.

Ллє коротун пришвидшився і знову заспівав:

Я від бабуні втік! Ги-ги!

І від дідуся втік! Так-так!

І від наймитів з молотарками утік!

І від вас втекти здужаю!

Ось назустріч прянику-чоловічкові йде корова, дзвоником на шиї дзеленчить. Побачила чоловічка і побігла за ним. Та де їй наздогнати прудкого відчайдуха! А він, обернувшись до корови, заспівав:

Я від бабуні втік! Ги-ги!

І від дідуся втік! Так-так!

І від наймитів з молотарками утік!

Навіть косарі не наздогнали мене!

І від тебе, рогата, втечу!

Розлютилася корова. «Сколю тебе рогами, пряничку-чоловічку!» – кричить йому. Щоправда, аби сколоти, потрібно спочатку наздогнати, а їй це несила.

За кілька миль перестріла чоловічка свиня, що у бруді валялася та зі своєї рийки бульбашки у багнюці пускала. Щойно вгледівши втікача, вирішила поласувати пряничком і кинулася за ним. Але куди свині товстій верткого чоловічка наздогнати!

Заходився той їй свою пісеньку співати:

Я від бабуні втік! Ги-ги!

І від дідуся втік! Так-так!

І від наймитів з молотарками утік!

Навіть косарі не наздогнали мене!

Позаду і корова рогата!

Не доженеш мене нізащо, підсвинок пузатий!

Свиня аж заверещала, обурюючись. Погрожувала чоловічкові: розтопчу, у багнюці виваляю! Та де їй, пузатій, пряника спобігти! Заволала свиня від безвиході й, сердита, до своєї калюжі повернулася.

Далі біжить чоловічок, аж бачить – щось руде попереду. «Онде лисиця стоїть. А я і про неї у своїй пісеньці заспіваю!» – подумки мовив чоловічок і заволав щосили:

Я від бабуні втік! Ги-ги!

І від дідуся втік! Так-так!

І від наймитів з молотарками утік!

Навіть косарі не наздогнали мене!

Позаду і корова рогата!

Позаду підсвинок пузатий!

Прощавай, руда лиско!

Аж тут чоловічок припустився фатальної помилки. Адже всім відомо, як швидко бігають лисиці. І лисиця пустилася за ним навздогін. Не пробіг пряник і чверті милі, як наздогнала його лисиця. А в лисиць із пряниками розмова коротка.

Почала вона його їсти.

– Ах, ох! – застогнав пряник-чоловічок. – Від мене відкусили четвертину!

Ось лиска ще раз відкусила від пряника-чоловічка, і він знову застогнав:

– Ой-ой-ой, від мене вже половину відкусили!

Після того як утретє відкусила лиска від пряника-чоловічка, він промовив:

– Ай-ай, три чверті відкусила лисини проклята! Ось я і пропав... Краще б і бабунею і дідусем залишився!

Це були його останні слова.