Коли останній лист
Не втримала тополя,
Сердитий вітер враз
Із півночі подув.
І стало біло скрізь –
На луках і на полі –
Вдягли хустки пухнасті
Дерева у саду.
Весь день малий вовчук
По білому чалапав
Та нюшив: де птахи,
Що ронять білий пух?
А білий пух йому
Зморозив сіру лапу,
Щоб не блукав дарма
В незнаному степу.
Ворони молоді
Весь час собі гадали:
«Ну що воно летить –
Ухопиш і... нема?»
Нарешті ворон-дід,
Зодягши окуляри,
Пройшовся по снігу
І мовив:
– Це – зима.