Facebook InstagramPinterestTwitter
Казки іншою мовою: RU

Найкращий скарб (японська казка)

Казки про:
1978

Найкращий скарб (японська казка) Колись давно жив могутній цар, який обожнював коштовні та незвичайні речі. Пасок бога грому, жмуток шерсті бородатого лева, безсмертний папуга – це лише крихітна частка тих незліченних скарбів, які ховав у величезній коморі повелитель.

Володар дуже пишався незвичайною колекцією, тому обережно діставав цінності, здмухував пилинки, милувався й задоволено шепотів:

– Яке щастя, що ця фантастична річ належить мені!

Коли навідувалися гості, цар не втрачав нагоди похизуватися коштовностями. А найчастіше вихвалявся золотим півником. Хоча птах був виготовлений із металу, рухався, наче живий, і щоранку тричі співав: «Кукуріку!»
Правитель мав вісім слуг, які також збирали дивакуваті речі. Отож одного дня володар покликав робітників і повідомив:

– Завтра влаштовую змагання. Хай кожен принесе найрідкісніший скарб. Переможець отримає скриню золота та сувій найтоншого шовку.

Почувши новину, чоловіки радісно загомоніли.

– Конкурс коштовностей! Як ориґінально! – вражено вигукнув один.

– Певен, що отримаю нагороду! – зухвало промовив другий.

– Мабуть, жартуєш! – зареготав третій суперник. – Переможцем буду я!

Сперечаючись, слуги розійшлися по домівках.

Наступного дня у призначений час у розкішній залі король чекав на робітників.

Незабаром завітав перший із них і пихато простягнув кіготь дракона. Другий – корону Феї ельфів, третій – Відьмин ліхтар. Четвертий хизувався чоботами для горобця, п’ятий показав пір’я Вогняного птаха, шостий дістав із торбинки килим-літак, а сьомий – сукню Веселки.

– Чому ваш приятель запізнюється? – насупився суворий правитель. – Почекаймо трошки, й визначу переможця.

– Може, щось трапилося? – захвилювався найстарший слуга.

– Мабуть, не має, чим здивувати, – припустив бородань.

– Авжеж! Шкода… – поспівчував третій.

Доки суперники перемовлялися, до кімнати зайшов восьмий слуга. Він зняв капелюха та низько вклонився:

– Ваша величносте, вибачте за спізнення.

– Пусте! Швидше покажи, що приніс, – нетерпляче потер долоні цар.

– Але… – ніяковіючи, зізнався чоловік, – не маю рідкісної коштовності. Довго мізкував, що прихопити сьогодні. Тому взяв найзвичайнісінький скарб.

– Хіба це можливо? Дивина! – вражено вигукнули присутні.

– Залишив коштовність біля воріт.

– Неси хутчіше! – наказав правитель.

За кілька хвилин разом із чоловіком до зали вбігли чотири гарненькі дівчинки та чотири чудових хлопчика. Малюки стали парами та ввічливо вклонилися. Кімната засяяла від усміхнених дитячих облич.

– Отакої! – зітхнув король. – Справді, діти – найдорожчий скарб, поряд із яким коштовності й дива – сміття. Вітаю з перемогою!