Маленька історія маленького Кораблика (Лана Ра)

***

Маленька історія маленького Кораблика (Лана Ра) В одній маленькій дитячий ванночці, які бувають у всіх хлопчиків та дівчаток, жив маленький Кораблик. Він був дуже гарним, та особливим і вже тому, що його зробив тато Євгена. Кораблик мав яскраво розмальовані дерев’яні борти, пінопластову каюту з вирізаними віконечками та дверима. На його щоглі розіп’явся білий парус з клаптика атласної тканини, а зверху майорів паперовий прапорець. На різнокольорових бортах було написано ім’я Кораблика “Євген”.

 Кораблик так всі і називали. І всім було зрозуміло, чому саме він мав таке ім’я, – бо належав хлопчикові Євгенчикові.

 Безумовно, він не завжди плавав у ванночці, часто він простував по килимові або блукав по полицях з книгами та іграшками. Але де б він не мандрував, поряд завжди був хлопчик Євген.

 І все ж таки найулюбленішим заняттям цих двох друзів було поїдання морозива. Євгенчик та Кораблик зручно вмощувалися на килимі в дитячій кімнаті та поїдали-поїдали… в цей час їм було солодко та смачно.

 Та от одного разу Євгенчик захворів. Мама сказала, що в нього дуже висока температура. Ці слова вразили Кораблика, та так, що він закрив свої оченята аби не бачити цю високу Температуру. І коли він розплющив очі, він її не побачив.

 – Як? А де ж вона? – здивувався Кораблик. – Де ця височенна тітка, чиє ім’я Температура?

 – Не знаю, – відповів Євгенчик, розглядаючись навсібіч.

 – Ой, та вона, мабуть, чарівна тітка, – прошепотів Кораблик. – Вона невидима.

 – Ти правий, до того ж вона дуже і дуже вередлива. Через те, що вона до мене завітала, я не можу гуляти, грати та навіть встати з ліжка не можу.

 – І купатися ти не можеш, – зітхнув Кораблик. – Так, вона велика вереда.

 – Ніяка я не вереда, – раптом сказала Температура, котру стало видно. То була дійсно висока тітка в довгій жовтій сукні, в жовтому капелюсі та жовтих туфлях на дуже великих каблуках. В руках Температура тримала великий термометр.

 – Ой, яка висока, – сказав Кораблик.

 – А то ж! Висока! – суворо і незадоволено мовила Температура. – Ти подивися на термометр. Він показує цілих 39 градусів. От коли у дітлахів температура 36 і 6, я маю звичайний вигляд, нормальний зріст.

 – А чому тебе враз стало видно? – спитав Кораблик.

 – Я з’їла пілюлю-виднюлю, а потім з’їм пілюлю-невиднюлю і знову стану невидимою. До речі, хто це назвав мене вередою?

 Друзі промовчали.

 – Так от, – продовжувала Температура. – Вередуни – це ви, всі дітлахи. От скажи, Євгенчик, тільки чесно, чи завжди ти одягаєш светр, коли на цьому наполягає мама?

 – Ну… – пробурмотів хлопчик, бо дуже не хотілося говорити неправду.

 – А чи пив холодний сік, коли було недозволено?

 – Угу…

 – А на підлозі грався, знову ж таки, коли мама не бачила?

 – Так, – зітхнув Євгенчик.

 – Ну, і хто тут вереда? – сказала Температура, легенько торкнувшись носика хлопчика. – От і ходжу до таких неслухнянців.

 Кораблик захвилювався:

 – А я також разом з ним пив холодний сік, не носив светра, простував по холодній підлозі, та робив інші неслухняності. Отже ти скоро і до мене прийдеш?

 – Можливо, – сказала Температура.

 – Ой, прошу тебе, не треба, – прохав Кораблик. – Я обіцяю бути слухняним та слухатися Євгенчикову маму.

 Температура, доторкнувшись до вітрила, помітила, що він нормальної температури та й кашля в нього не було, то ж здоровий.

 – Тобі пощастило, ти ще не захворів.

 Євгенчик також попросив у високої тітки Температури вибачення. Він пообіцяв, що завжди буде слухатися маму. На це Температура ласкаво посміхнулася і дала хлопчикові випити жовтогарячу солодку пілюлю.

 – Важка в мене робота – ходити в гості до хворих діточок.

 Кораблик з порозумінням підтримав її:

 – Ходити до хворих – це мабуть дійсно сумно, адже ти не можеш просто і весело поїсти в гостях торт та морозиво…

 – Так, я люблю їсти морозиво і торти, але тільки в гостях у Спеки чи Холоду, а ще у мене є хороша знайома Сніговиця. Так от вона робить чудове морозиво. До речі, не хочете покуштувати?

 – Ти що, смієшся, – похмуро відповів Євгенчик. – Я ж хворий, мені не можна холодного.

 – Друже, ти забув, адже я Температура, в мене є чудові пілюлі, за допомогою яких я можу зробити морозиво якої завгодно температури. Ну що, покоштуємо?

 – Так! – в один голос відповіли любителі морозива.

 На рецепті Температура написала каліграфічним почерком: “Люба подруго, Сніговиця! Прошу, зроби для мене три порції мого улюбленого морозива. Шоколадно-горіхове з крапельками соку полуниці з зірочками ванілі, та карамелевими бризками. З повагою, Температура”. Зробила з рецепту літачок, на крилі котрого написала адресу: “Небеса, зимове небо, хмаринка-холодинка 5, кав’ярня “Снігова”, Сніговиці”.

 Після цього Температура трохи прочинила вікно та пустила літачок. Не встигли Євгенчик та Кораблик й оком мигнути, як перед вікном з’явилася хмарка. На ній стояли три великі порції морозива.

 Температура сказала Євгенчикові:

 – Добре вкрийся.

 Потім прочинила вікно і забрала морозиво. Подивившись на небо Температура сказала Сніговиці слова подяки. Подруга десь з неба відповіла:

 – Завжди рада.

 В кожну з порцій Температура кинула по одній червоній пілюлі, від чого морозиво стало теплим. Морозиво не розтануло, а на смак було найсмачнішим морозивом у світі.

 – Між іншим, хрусткий стаканчик з хмарок ви також можете з’їсти. Впевнена, це дуже смачно.

 І дійсно, тепле морозиво Температура з хрумкими стаканчиками було дуже-дуже смачним.

 – Ну що ж, мені час іти, – сказала Температура. – Подивись на термоментр. Він показує нормальну температуру і нарешті я стала нормального зросту в 36 і 6 градусів.

 Дійсно, тітонька Температура мала набагато привабливіший вигляд.

 – Не хворійте, – посміхнулась Температура, з’їла пілюлю-невиднюлю та й зникла.

 Коли мама зайшла в кімнату та поміряла Євгенчикові температуру, то радісно сказала:

 – Температури більше нема.

 – Так, ми знаємо, вона пішла, ця висока тітонька Температура, – відповів Кораблик.

 Безперечно, в тітоньки Температури було дуже смачне морозиво, але Євгенчик та Кораблик не хотіли, щоб Температура приходила до них. Тому вони старалися слухатися маму і не хворіти.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)