Лисичка-черничка (І. Франко)

***

Лисичка-черничка (І. Франко) Важко було Лисичці хліба добувати. Постарілася вже, послабла, а їсти хочеться. От вона вдалася на хитрощі. Забігла десь у комин, обмазалася сажею та й ходить по лісі, голову звісивши, важко зітхаючи, чотки перебираючи. Звірі зразу боялися; почали тікати від неї, та вона масненько вговорювала їх:

– Бог з вами, дітоньки! Куди се ви? Мене боїтеся? Ні, не бійтеся, мої голуб’ята. Бачите, я черничкою зробилася, богу служу, постом тіло морю, поклони б’ю, на прощу до святого місця збираюся.

Почув се Півень. Дуже його зворушила Лисиччина побожність, та й каже до неї:

– Лисичко, божа черничко, возьми мене з собою на прощу.

– Добре, Півнику. Та що ти будеш пішки йти? Сідай на мій хребет. Багато я з твойого роду душ загубила, нехай хоч сю покуту за се прийму, може, мені бог гріхи дарує.

Сів Півень Лисичці на хребет, везеться. Аж здибають Голуба.

– Куди ви, люди божі? – питає їх Голуб.

– На прощу до святого місця.

– Возьміть і мене з собою.

– Добре, Голубчику! – мовить Лисиця. – Сідай і ти на мій хребет обік Півня, там і для тебе буде місце.

Сів Голуб, їдуть. Аж ось зустрічається їм Селезень (Качур).

– На добрий день, люди божі! А куди се вас бог провадить?

– На прощу до святого місця.

– Возьміть і мене з собою.

– Добре, синку! – мовить Лисиця. – Сідай на мій хребет. Там ще і для тебе найдеться місце.

Ішли вони, йшли, аж дійшли до широкої ріки. Прийшлося їм тут ніч ночувати, ще й день спочивати, порома дожидати. От Лисичка й мовить:

– Слухайте, мої дітоньки! Ось перед нами вода глибока, дорога далека. Бог знає, чи дійдемо до цілі, чи вернемо живі. Треба вам, дітоньки, висповідатися і покуту відбути, а як у кождого буде чисте сумління, то й дорога не така страшна буде.

– Добре. Ходімо шукати попа.

– А коли добре,– мовила Лисичка, – то нащо вам попа шукати? Адже ж я черничка, духовна особа така сама, як і піп. Ходіть лишень одно за одним за мною в отсю нору, я вас висповідаю.

Знайшла Лисичка нору під каменем, влізла до неї, мов до сповідальниці, та й кличе Півня:

– Ну, Півнику, дитино моя, ходи сюди ближче, признавайся, чим ти бога образив?

– Не знаю, Лисичко. Здається, нічого злого не зробив.

– Ой ти, грішнику, грішнику! – скрикнула Лисичка. – А хіба ж то не гріх, що ти до світа пієш і людям спати не даєш? А то хіба не гріх, що ти пієш удруге геть перед світом, а подорожні думають, що вже світає, рушають у дорогу і попадаються в руки розбійникам? Адже се тяжкі гріхи, і за них тілько одна може бути покута – смерть!

І Лисичка вхопила Півника, заволокла його до нори, загризла на смерть і з’їла. А потім, облизавшися і дібравши покірного голоска, вистромила головку з нори і кликнула:

– А тепер ти, моє Голуб’ятко! Підійди ближче, на тебе черга признатися до всіх гріхів.

– Які ж там у мене гріхи, Лисичко-черничко?

– Ой небоже! – скрикнула Лисиця. – Невже ж се не гріх, коли ти по полю літаєш і зерно з поля свіжопосіяне видзьобуєш, і пшеницю з колосся п’єш? Се такий страшний гріх, що його тілько смертю можна спокутувати як слід.

І заким іще Голуб отямився, вже Лисиця вхопила його за головку, загризла і затягла до своєї нори. А потім, вихиливши голову, кличе Селезня.

– Ходи й ти, небоже, сповідатися!

– Та чого мені сповідатися? – відмовляє Селезень. – Хіба я чим бога прогнівив?

– Ой синку, синку, не говори так! – побожно зітхаючи, мовила Лисиця. – Наблизися тілько сюди до мене, я тобі повім, який у тебе гріх на душі

– Ну, кажи, я й відси чую, – мовив осторожний Селезень.

– Страшний гріх! Адже ж се ти у короля корону вкрав і собі на голову настромив! Поглянь лише в дзеркало, як у тебе вся голова вилискується!

– Неправда, Лисичко. Не вкрав я королівської корони! Се ти сама вкрала її.

– Я? – скрикнула Лисичка. – Як ти можеш се говорити?

– Бо у мене свідки є, – мовив Селезень. – Ось зажди лишень тут, я їх зараз приведу.

Лисичка думала, що Селезень приведе їй качок, гусей або інших своїх свояків, і почала скубти Голуба, з’їла його й жде в своїй норі.

Тим часом Селезень іде дорогою, аж назустріч йому стрілець. Уже намірився, вже курок відвів, щоби вбити Селезня, та сей крикнув до нього:

– Стрільче, стій, не вбивай мене! Ходи за мною, я тобі покажу Лисиччину нору і ще й саму Лисицю викличу.

Зібрався стрілець, пішов за Селезнем, засів у корчах і навів стрільбу просто на вхід нори. А Селезень наблизився до нори та й кричить:

– Лисичко, Лисичко, виходи!

– А що там? – питає Лисичка зсередини.

– Се я, Селезень, прийшов і свідків привів.

– Ходи з ними до хати.

– Ні, Лисичко, вони не хочуть до твоєї хати, бо їм там затісно буде.

– Хіба їх так багато?

– Ні, Лисичко! Та що там балакати! Вийди, то сама побачиш!

Ледве Лисичка вихилила голову з нори, аж тут рушниця грим! Ударило Лисиці мов горючим полум’ям у очі. Тільки й могла, що скрикнути на Селезня:

– А куций день! А чорна година на тебе і на твоїх свідків!

Се були її остатні слова.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)