Кирик (українська народна казка)

***

Кирик Десь-не-десь жив Кирик-мужичок. Побила Кирика лиха година: умерла саме в жнива маленька дитина. Ходить бідний Кирик, шукав, шукає, нема кому ямки вирити – ніхто не хоче. Пішов Кирик до попа.

– Прийшов до вашої милості, щоб ішли дитя ховати.

– А с в тебе, Кирику, карбованець?

– Нема,– каже.

Не хоче піп.

– Не піду,– каже.

Почвалав додому Кирик, плаче – ніхто його не слухав. Нічого не вдієш, пішов сам ямку рити. Риє, риє, коли дивиться – іде якийсь чоловік. Шапка на ньому бирка, зверху дірка, свитина – латка на латці.

– Здоров був, Кирику! А що ти робиш?

– Ой, чоловіче, побила мене лиха година: вмерла в жнива маленька дитина! Ніхто не хоче ямки вирити, то сам рию.

– Зажди, Кирику! Ходімо зі мною!

Прийшли вони в долинку.

– Ану, Кирику, рий отут ямку!

Став Кирик рити, вирив із срібними карбованцями казанчик. Пішов мерщій додому, взяв коня, поїхав у город, купив мішок пшеничної муки, пшона, сала. Вертається, а вже в нього повен двір людей: той домовину робить, ті пішли яму копати,– дізналися, що в Кирика гроші є. Кирик зараз до попа: кладе на стіл грошей сорок карбованців.

– Ідіть, батюшко, дитя моє ховати.

– Вертай, Кирику, вертай додому: я зараз буду.

А сам дивується: звідки в бідняка гроші? Не дійшов Кирик додому, уже піп коло двору – й попадя з ним.

Поховали дитинку й сіли трапезувати.

Піп тоді й питається, де Кирик гроші взяв. А попадя його штовх під столом.

– Не допитуйся зараз, бо з хати будеш сторч махати. Ніде Кирик не дінеться... Прийде в церкву, спитаєш його на духу, де гроші взяв. Не признається, скажеш – більш у церкву не пущу, геть із села вижену!

Дожидав піп, ночами не спить. Прийшов Кирик у церкву – він зразу до нього:

– Кажи, сину, які гріхи маєш?

– Батюшко, чоловік що ступив, то й согрішив.

– Ні, я чув, що в тебе якісь грошики є непевні, що ти їх десь підчепив.

– Та ні, батюшко!

– Ну, не признаєшся, іди геть!

Тільки Кирик повернув до дверей, піп його за руку – кажи зараз!

– Так,– каже,– правда, батюшко, найшов казанчик.

– Еге! – батюшка йому. – А то ті гроші непевні. Принеси їх сюди, я молебень одслужу, всяку нечисту силу віджену; за це мені буде часточка, тобі часточка й на церкву часточка.

– Добре,– каже Кирик,– нехай так і буде.

Приходить піп увечері додому.

– А що? – питається попадя.

– Знаю вже, де Кирик грошей набрав.

– Почекай,– каже попадя,– не йди до нього. Я так зроблю, що всі гроші будуть твої.

Побігла до шевця й випрохала в нього шило та дратву. Прибігла додому й зняла з горища волову шкуру. Взяла ту шкуру, наділа П на попа: передні ноги на руки, задні – на ноги, роги – на голову.

– Іди ж тепер до Кирика, постукай у вікно – він ще не спить – та й скажи: «Ага! Забрав мої гроші, ще й на церкву хочеш дати попові! Оддавай зараз назад, бо всю твою хату геть рознесу, й тебе, і дітей твоїх, і жінку в пекло заберу!» – то він тебе злякається.

Прийшов піп під вікно, як заторохтить рогами! Глянув Кирик у вікно – йому й дух перехопило: «Ох, лишечко,– думав,– сатана прийшов!»

– Чого тобі, нечиста сило, треба?

– Ага,– белькоче піп,– забрав мої срібняки, та й мовчиш! Оддавай зараз назад, бо й хату твою геть рознесу, й тебе, й жінку, й дітей твоїх у пекло заберу!

– Почекай,– каже Кирик,– я тобі казанок крізь двері віддам...

Подав йому крізь двері казанка, піп ухопив і побіг додому. Тільки хотіла попадя той казанчик узять, а він до рук приріс. Стала волову шкуру віддирати – піп як закричить! Шкура приросла й став а попа справжній чортяка. Ото вже й світ недалеко, треба до церкви дзвонить, а піп у воловій шкурі стоїть. Став він дуже плакати.

– Почекай,– каже попадя,– не плач! Умиюся я біленько, уберуся гарненько, піду до Кирика, хай прийде, казанка забере,– може, тобі поможеться...

Умилася біленько, одяглася гарненько, прийшла до Кирика, поклонилася.

– Здоров був, Кирику!

– Здрастуйте, матушко! А що скажете?

– Та то батюшка з тобою пожартувати хотів...

– Ти диви, а я думав, що то справді біс...

Не пішов Кирик до церкви, а пішов людей скликати. Іде й гукав:

– Побила мене, люди, лиха година, вмерла в мене маленька дитина. Ніхто не схотів ямку рити, пішов я сам рити і вирив з грішми казанчик. Прийшов піп і забрав той казанчик, а він йому до рук приріс.

– Де ж він тепер? – питаються люди.

– У воловій шкурі стоїть.

Як посунуть люди юрбою! Ще Кирик до попового двору не дійшов, а вже вони у ворота товпляться. Піп на ганку у воловій шкурі стоїть. Прийшов Кирик, забрав казанчик, він і пустився з рук. Став піп плакати.

– Дайте мені хоч який-небудь хліб, не женіть з церкви!

– Як же тебе залишати, коли ти піп не піп, злодюга не злодюга? Хто тебе знав, що ти таке. В тебе совісті нема – не треба нам такого!

І прогнали попа геть.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)