Які на світі бувають жінки (норвезька казка)

***

Які на світі бувають жінки (норвезька казка) Був собі колись один селянин і, звичайно, мав жінку. І не було в них ані чим засіяти поле, ані грошей на зерно. Довелося вести на ярмарок єдину корову, щоб продати її і купити якогось зерна. Селянин зібрався вести корову до міста, але жінка побоялася його пускати: мовляв, ще прогуляє там усі гроші, то не буде ні корови, ні зерна. Отож повела вона сама корову на ярмарок, та ще й прихопила на продаж курку.

 Дійшла вона до міста й зустріла різника.

 – Ти продаєш корову, жінко? – спитав він.

 – Продаю,– відповіла жінка.

 – Що ж ти за неї правиш?

 – Корову я віддам за один таляр, а за курку хочу десять,– відповіла жінка.

 – Ну, корову за таляр я куплю,– сказав різник,– А курку продаси комусь іншому за десять талярів.

 Жінка продала корову, отримала один таляр, але в місті не знайшлося нікого, хто б заплатив їй за курку десять талярів. Тому вона повернулася до різника та й каже:

 – Я ще й досі не продала курки. Доведеться тобі її взяти, бо ти купив корову.

 – Ну нічого, не журися,– сказав різник.

 Він запросив її до столу, добре пригостив, жінка наїлася, лягла та й заснула.

 Поки вона спала, різник викупав її в діжці з дьогтем, а тоді поклав у пір’я.

 Прокинулась жінка, дивиться – а вона вся в пір’ї. Здивувалась вона та й питає сама себе:

 – Це я, чи не я? Ні, наче не я, а якась велика чудернацька птаха. Як же мені дізнатися напевне, чи це я, чи не я? О, знаю, якщо теля буде лизати мене, а собака лащитись, коли я прийду додому, то це я.

 Приходить жінка додому, а собака як побачив її, та й ну гавкати, рватися з ланцюга, наче на подвір’я зайшов злодій.

 – Ні, тепер я знаю, що це не я,– сказала жінка, але про всяк випадок пішла ще до теляти.

 Зайшла вона до хліва, а теля рветься на прив’язі, відвертає від жінки голову, бо йому сморід дьогтю дух забиває.

 – Ні, це таки не я, а якась велика чудернацька птаха,– сказала жінка. – То, може, я й полечу?

 Вона вилізла на дах хліва й замахала руками, немов крильми.

 Побачив селянин, що робить жінка, взяв рушницю й почав цілитись у неї.

 – Ой, чоловіче, не стріляй, це я! – гукнула жінка.

 – Коли це ти,– сказав селянин,– то не стовбич там, як опудало, а злазь і давай гроші за корову, щоб якнайшвидше купити зерна.

 Жінка злізла додолу, але ніяких грошей у неї не було, бо той таляр, який їй дав за корову різник, вона згубила.

 Почув це чоловік та й каже:

 – Ти стала ще дурніша, як була.

 Розсердився він та й пішов геть із дому. І сказав жінці, що повернеться хіба аж тоді, коли зустріне ще трьох таких дурних жінок, як вона.

 Ішов селянин, ішов і невдовзі побачив на одному подвір’ї жінку, що раз по раз бігала з порожнім решетом до нової хати. І кожного разу, коли забігала, прикривала решето фартухом, ніби там щось було, а в хаті висипала те щось додолу.

 – Що це ви робите, жінко? – спитав селянин.

 – Та хочу наносити до хати трохи сонця,– відповіла жінка,– але не

 знаю як. Бо коли я надворі, в решеті є сонце, а коли зайду до хати, воно десь дівається. У старій хаті в мене було доволі сонця, хоч я й не носила його. Якби мені хтось дав сонця до нової хати, я б заплатила йому триста талярів.

 – Якщо у вас є сокира,– сказав селянин,– то я вам добуду сонця.

 Жінка знайшла йому сокиру, і він прорубав пройми на вікна, бо теслі

 забули про них. І відразу туди засвітило сонце, а він отримав триста талярів.

 – Це перша,– сказав сам до себе селянин і пішов далі.

 Ішов він, ішов і невдовзі почув з однієї хати страшний гвалт. Селянин зайшов до хати і бачить: стоїть жінка й гамселить свого чоловіка по голові. А на чоловікові тому натягнена сорочка, але без вирізу, в який пролазила б голова.

 – Ви що, хочете вбити його, жінко? – спитав селянин.

 – Та ні, хочу тільки вибити в цій новій сорочці дірку, щоб він мав куди просунути голову,– відповіла жінка.

 А чоловік знов залементував:

 – Ох, поможіть нещасному в новій сорочці! Коли б хтось навчив мою стару якось інакше зробити отвір у сорочці, я б заплатив йому триста талярів.

 – Я зараз навчу вас, дайте лишень ножиці,– сказав селянин.

 Йому дали ножиці, він вирізав ними в сорочці отвір на голову, поклав

 у кишеню ще триста талярів та й пішов далі.

 – Це друга,– сказав він сам до себе, коли вийшов з хати.

 Ішов селянин, ішов, притомився й завернув до однієї хати відпочити.Які на світі бувають жінки (норвезька казка)

 – А звідки ви йдете, що так стомилися? – спитала господиня.

 – З дурного світу,– відповів селянин.

 – З того світу? – недочула господиня. – То, може, ви знаєте мого першого чоловіка? Він уже давненько на тому світі.

 – Так, добре знаю,– відповів селянин.

 – Розкажіть, як йому там ведеться,– попросила господиня.

 – Та не найкраще,– сказав селянин. – Він ходить по заробітках, весь обносився, а в кишенях вітер гуляє.

 – Що ж мені зробити, щоб він так не мучився? – забідкалась господиня. – Він же залишив після себе стільки добра! На горищі лежить повно його одягу незношеного, а он стоїть скринька з грішми. Заберіть йому все це, я дам ще й воза з конем, щоб вам не важко було нести. Та й йому самому кінь знадобиться, хай не ходить на роботу пішки, не такий він бідний.

 Селянин набрав повну підводу одягу, прихопив скриньку з блискучими срібняками, доклав ще харчів, скільки йому було треба, сів на передок та й поїхав своєю дорогою.

 – Оце третя,– сказав він сам до себе, коли вже жінка не могла його почути.

 А неподалік від хати другий чоловік тієї жінки орав поле. Побачив він, що з подвір’я якийсь чужинець вивозить цілий віз добра, кинув плуга й побіг до жінки спитати, хто то поїхав від них їхнім сивим конем.

 – О, це чоловік із того світу,– відповіла жінка. – Він сказав, що моєму першому чоловікові там дуже погано ведеться, він ходить по заробітках, геть обносився і не має грошей. То я передала йому той одяг, що він не доносив, і скриньку зі срібняками.

 Чоловік відразу збагнув, що й до чого, осідлав другого коня і чимдуж кинувся доганяти воза.

 А селянин, що мав передати добро на той світ, почув за собою гонитву, завернув у лісок, сховав там воза, висмикнув у коня жмут шерсті з хвоста і швиденько побіг на пагорб. Там він почепив шерсть на березу, а сам ліг долі на траву і звернув очі до неба.

 – Ото диво! – почав він промовляти сам до себе, коли до нього над’їхав другий чоловік. – Я такого зроду не бачив. І ніколи більше не побачу!

 Другий чоловік зупинився, задер і собі голову, але в небі нічого не було видно. «Може, це якийсь божевільний?» – подумав він і запитав його:

 – Чого це ти розлігся тут і витріщився в небо?

 – Ох, я такого дива зроду не бачив,– відповів селянин. – Якийсь чоловік поїхав просто до неба сивою кобилою. Он на березі зачепилося трохи шерсті, а он у хмарах ще видно кобилу.

 Другий чоловік глянув на хмари, тоді на чужинця і сказав:

 – Нічого я не бачу, тільки жмут шерсті на березі.

 – Певне, що не бачиш, бо звідти не видно,– сказав селянин. – А ти ходи сюди, ляж і дивися просто вгору, нікуди не відводь очей.

 Другий чоловік ліг, утупив очі в небо й почав так пильно дивитись, що в нього аж сльози виступили. А селянин тим часом сів на коня, прихопив воза, схованого в ліску, і втік разом з усім. Почув другий чоловік тупіт коней і торохтіння коліс, схопився на ноги, але поки надумав доганяти втікача, того вже й слід пропав.

 Так і він пошився в дурні, не тільки його жінка.

 Прийшов другий чоловік додому, а жінка й питає, де він дів коня.

 – Віддав і його твоєму покійному чоловікові. Думаю собі, нащо йому трястися на возі. Хай продасть воза та купить собі карету.

 – Дякую тобі. Я й не сподівалася, що ти такий добрий,– сказала жінка.

 Повернувся додому й селянин, що за свою подорож зібрав шістсот талярів, підводу всякого добра та скриньку зі срібняками. Приїхав і бачить – усе його поле виоране й засіяне.

 – Звідки ти взяла зерна? – спитав він жінку.

 – О, недарма ж кажуть: що посієш, те й пожнеш. От я й посіяла ту сіль, що в нас у коморі стояла. Аби тільки дощ, щоб вона гарно зійшла. Продамо і матимем гроші на хліб.

 – Дурна ти була, дурна й будеш довіку,– сказав селянин. – Та бачу, інші жінки теж не розумніші за тебе.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)