Жили собі чоловік і жінка. У них не було ніякого маєтку – жили з того, що собі зароблять.
Одного року жінка вигодувала файного качура і задумала продати. Сказала чоловікові:
– Понеси, чоловіче, качура на ярмарок, бо тут треба грошей на всякий закид.
Поніс бідний качура у місто, продав за п’ять лей. Але коли вертався додому, проходив попри став. А там було багато жаб. Вони повисували голови з води і почали кричати:
– Дев’ять... дев’ять... дев’ять!..
Чоловік зупинився, видивився на них і промовив:
– Брешете, дурні жаби! Я вторгував за качура не дев’ять, а тільки п’ять лей.
І кинув каменем у воду, аби жаби замовкли. Але вони знову показали голови і зарепетували:
– Дев’ять... дев’ять... дев’ять!..
Неборака сперечався доти, що витягнув з-за пояса гроші й шпурнув їх у воду:
– Нате, порахуйте, як не вірите!
Жаби знову затихли на хвильку, а потому загаласували:
– Дев’ять... дев’ять... дев’ять!..
Чоловік махнув рукою:
– Як не вмієте рахувати, то віддайте гроші.
А жаби своє:
– Дев’ять... дев’ять... дев’ять!..
Жаби і не думали повертати леї, що кинув у воду.
Неборака постояв на березі й подався додому без качура і грошей.
Чоловік і жінка й далі жили з того, що собі зароблять.