Чортів млин (чеська казка)

***

Чортів млин (чеська казка) Жив собі один мірошник, і був він дуже бідний. Млин його стояв казна-де, люди заїздили туди коли-не-коли, частенько не було чого молоти, і мірошникові жилося зле.

 Якось розділив він дітям останній окраєць хліба, собі не взяв і крихти, сів біля лотоків і замислився, що його робити. У цей час підійшов до нього незнайомий купець. То був переодягнений чорт, але мірошник, звісно, цього не знав.

 – Чого ви такі смутні, панотче? – почав розмову купець.

 – Як же мені не журитися,– мовив мірошник.– Я удівець, маю дев’ятеро дітей, а достатку ніякого. Не знаю, що вдіяти, і ви мені не допоможете, бо з вами я навіть не знайомий!

 Тоді чорт відкрився мірошникові і каже:

 – Дам я тобі добру раду: продай мені свого млина на триста років!

 – Еге, добре сказати – продай! Хіба в тебе є гроші? – відповів мірошник.– Бо мені так гроші потрібні, що хоч гвалт кричи!

 – Та в мене грошиків вистачить,– засміявся чорт,– якби не мав, то й не торгувався б! Що ж ти правиш за свій млин?

 – Не хочу себе кривдити,– мовив мірошник,– але не хочу й заправляти багацько. Тому скажу тобі просто в вічі: дай мені стільки талярів, скільки піднесеш за три рази, але заплатити зразу ж!

 Чорт зареготав та й каже:

 – Дурний ти! Якби заправив усі гроші, які є на світі, і тоді б я погодився!

 – А я б стільки й не взяв, бо то було б нечесно,– мовив мірошник.– Але дав слово – кріпись! Сип одразу гроші, бо завтра мені розплачуватися за зерно!

 Чорт зник і за мить повернувся з мішком талярів, а потім приніс ще два важкі мішки. Мірошник подивився па гроші і сказав:

 – Млин твій, але я залишуся тут аж до смерті, бо ж не буду я на схилі віку шукати собі десь кутка!

 – А я тебе не виганяю,– мовив чорт,– але слухай і ти мене: я тобі заплатив, а на руках не маю паперу, що млин мій. Навіть свідка нема, що ми домовилися!

 – Про це не турбуйся,– заспокоїв його мірошник.– Я напишу заповіт і звелю дітям після моєї смерті піти з млина!

 Так і сталося, як сказав мірошник. Навесні наступного року він помер, діти вибралися звідти, і чорт мешкав у млині аж двісті років. За цей час люди забули про того мірошника, а млин обминали десятою дорогою, бо ходили чутки, що там нечисто.

 Якось тим краєм ішов старий гусар. Повертався він з військової служби, і одна нога в нього була дерев’яна. Прийшов він у село, постукав до старости і попросився на обід. Староста сам був колись вояком, запросив він гусара до хати, добре почастував, і по обіді сіли вони погомоніти про те про се. Розпитався староста, що нового в світі, гусар розповів, хто з ким воює, а потім і сам запитав:

 – А що у вас тут цікавого?

 – Та що б у нас могло бути цікавого,– сказав староста.– Хіба те, либонь, що є у нас один млин, і чортяка лякає в ньому людей уже дві сотні років. Кажуть, що сидітиме там іще сто!

 Гусар був уже напідпитку, засміявся він і мовив:

 – Двісті років щось та важать! Хотів би я побачити, як виглядає старий чортяка! Дайте мені, старосто, хліба, кілька свічок, щоб поночі там не сидіти, і я на цей млин подивлюся. Тільки пошліть зі мною, будь ласка, провожатого, бо я сам туди не втраплю!

 Дав староста гусарові в торбу буханець хліба, свічок і звелів молодому наймитові провести його до чортового млина. Дорогою наймит увесь час озирався на всі боки, а загледівши здалеку млин, показав на нього пальцем і мовив:

 – Ондечки, пане вояче, і є той млин!

 – Бачу,– відповів гусар,– тож ходімо, вже близько!

 – Е ні, хоч убийте мене, далі я не піду! – сказав наймит, міркуючи, як йому швидше дременути звідсіль.

 – Еге-ге, небоже, якщо в тебе заяче серце, то біжи додому,– розгнівався вояк.– Тепер я і сам знайду дорогу!

 І за хвилину він був уже біля млина.

 Млинове колесо крутилося упорожні, ніде ані живої душі, навіть собака не гавкне. Зайшов гусар до ванькирчика у млині, поклав на стіл торбу, запалив свічку і повечеряв. Коли наївся, набив люльку і запалив. Так просидів він сам один аж до глупої ночі.

 Раптом хтось закалатав у двері. Гусар гукнув із-за столу:

 – Якщо ти чорт тутешній, заходь до хати, бо у мене, сам знаєш, одна нога дерев’яна, вставати не хочеться!

 Чорт зайшов, а гусар глянув на нього та й каже:

 – Люди балакають, що ти поганющий, але я бачу, одежина в тебе гарна, наче у панського мисливця. Скільки заплатив?

 – Вона у мене тільки другий тиждень, а віддав я за неї сто срібних! – відповів чорт.

 – Чого ж ти не сидиш у млині, а коїш по світу шкоду? – запитав вояк.

 – А що мені тут робити? – засміявся чорт.– Помольців нема, кожне обходить млин стороною! Посиджу тут іще сто років, а тоді візьму до себе трьох приятелів, щоб не так нудно було!

 – Ну, це ми ще побачимо,– сказав гусар.– Сьогодні нема в мене охоти теревенити з тобою, тому біжи куди очі дивляться, а я побуду сам!

 – Ану не задавайся! – розсердився чорт.– Бо я тобі покажу, почім папуша лиха!

 – Голубчику, я ж тебе не боюся,– зареготав гусар.– Давно вже мені кортіло побачити такого старого чортяку, як ти!

 – Забирай своє манаття і геть звідсіля! – заревів чорт.– Та не гніви мене, бо горе тобі буде! Знаєш, яка в мене сила?

 – Я добре знаю, що ти чорт! Але ж я – гусар і кажу тобі по-доброму: лети звідси і більше сюди ие потикайся!

 Чорт кинувся на гусара, та вояк – людина бувала, вигукнув він закляття, яке взнав у одного пустельника, і приморозив чорта на місці. Потім зав’язав його личаною мотузкою, завдав собі на плечі, пішов до жорен і почав молоти чорта, аж поки йому нівспини не змолов. Чорт репетував від болю і просився:

 – Ой пане гусаре! Змилуйся! Годі вже! Поки світ стоятиме, я сюди не поткнуся! І людей більше не лякатиму!

 – От бачиш, ти вже іншої заспівав,– сміявся гусар.– Ллє так легко я тебе не відпущу! Насип мені в оцю торбу дукатів та ще принеси мішок самоцвітів, а то буду молоти, поки з тебе самі копита зостануться! Л як гроші й самоцвіти принесеш, то щоб твого тут і духу не було – ані в млині, ані в цьому краї!

 Коли чорт присягнувся, що все так і зробить, гусар його відпустив. Майнув чорт, за хвилину повернувся з дукатами, насипав їх гусарові в торбу і поставив на землю мішок самоцвітів. Гусар зазирнув у мішок, і серце в нього звеселилося, коли побачив таке багатство. Після цього чорт зник з очей, і тільки сморід залишився після нього.

 Переночував гусар у млині, а другого дня повернувся до старости. Той зрадів, що вояк прийшов живий і здоровий, і сказав йому:

 – Слухай, приятелю, поживи у нашому селі ще чотири тижні. Якщо чорт не повернеться – буде млин твій!

 Та чорт так і не потикався до цього краю. Гусар розвалив старий млин і побудував собі новий. Потім узяв до себе сестру, бідну вдову з шістьма дітьми, та й мірошникували вони разом аж до смерті.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)