Бузько і жаби (українська народна казка)


Бузько і жаби (українська народна казка) Жаба квакала від ранку до вечора. Та побачила бузька і зараз замовкла та сховалася в ставі.

– Не ховайся, золота співачко! – каже бузько. – Я приходжу здалека, бо хочу послухати твого солодкого голосу.

– Ти прийшов, бузьку, здалека, – відповіла обережна жаба, – не щоб слухати мого голосу, тільки щоб з’їсти мого м’ясця!

Приємно говорить підхлібний, але мудрий не слухає того.

*Бузько – бусол, лелека.


Залиште відгук!

Ваш відгук опублікують після перевірки!

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)