Зайчаткова казочка (Юрій Ярмиш)

***

Зайчаткова казочка (Юрій Ярмиш)

Бігло лісом сіреньке Зайчатко.

Стриб-скік! Стриб-скік!

Гульк, а на стежці лежить... казочка.

Перегорнуло Зайчатко сторінку. Ой, як сподобались йому малюнки! І червона морквинка, і білий кролик, і веселий їжачок. І написана казочка була великими літерами. Тільки Зайчатко все одно читати не вміло.

Взяло воно казочку під пахву, скаче лісом і думає: «Якби мені знайти кого-небудь, хто читати вміє. Це, мабуть, дуже цікава казочка!»

Тільки подумало так Зайчатко – назустріч Лисиця.

– Добридень, Зайчику! Що в тебе за книжка? – питає.

– Це казка, тітонько Лисице! Ось які малюнки гарні! Почитайте, будь ласка, а я послухаю!

– Добре, Зайчику! – погодилася Лисиця.

На пеньок сіла, книжку розкрила, лапою по

рядках водить:

– Жили-були дідусь та бабуся. І була в них курочка. Несла вона смачні яєчка, а ще смачнішою була сама курочка...

– Ні, тьотю Лисице,– перебило Зайчатко.– Ви не так читаєте. Тут намальована морквинка, білий кролик і веселий їжачок.

– Ти бач, Зайчисько нікчемний! – образилась Лисиця.– Мені, Лисиці, віри не йме! Ану тікай, поки цілий!

І книжку на землю кинула. Підняло Зайчатко книжку, далі пострибало. А на дорозі – Сірий Вовк, хазяїн того лісу.

– Добридень, дядю Вовче! – привіталося Зайчатко і книжечку простягнуло.

– Добридень, косоокий! – відповідає Вовк, а сам дивується: – Навіщо мені твоя книжка?

– А ви почитайте, дядю! – прохає Зайчатко.– Це, мабуть, цікава казочка.

– Казочка? – перепитав Вовк.– Ну, гаразд, косоокий, можна й – ха-ха! – почитати...

Розкрив книжку, до очей підніс. Подумав і каже басом:

– Жила-була бабуся. І було в неї сіреньке козеня. Смачне-пресмачне...

Зайчатко послухало трохи вовчу казку, а далі й зазирнуло в розкриту книжечку. Зазирнуло та з дива аж лапками сплеснуло:

– Дядю Вовче, ви ж читати не вмієте. У вас малюнки в книжечці догори ногами!

– У-у-у. – розсердився Вовк і шпурнув книжку далеко в кущі.– Забирайся, а то з’їм.

Дивись-но, читати, каже, не вмію! Всі казки – про смачних козенят. У-у-у!

Підхопило бідне Зайчатко свою книжечку і побігло, не бачачи перед собою дороги. З переляку очі в нього ще більше перекосилися, і не помітило Зайчатко, як опинилось на руках у хлопчика, що в лісі гриби збирав.

– Заспокойся, Зайченятко, заспокойся, сіреньке! – сказав хлопчик ласкаво і погладив Зайча.– Хто скривдив тебе?.. А це що, казочка? Які малюнки цікаві! Нумо, почитаємо її!

І прочитав хлопчик сірому Зайчаткові казочку, що була у книжці,– про білого кролика і веселого їжачка.

– А тепер, Зайчику, тобі пора до мами,– сказав хлопчик і простягнув йому казочку.– Рости скоріше, вступай до лісової школи і теж навчишся читати.

– Неодмінно! – сказало Зайчатко. І в зелених кущах майнув його смішний хвостик. От і все.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)