Сніжинки (Платон Воронько)


Сніжинки (Платон Воронько)

У студеній високості

Народилися сніжинки,

І летять на землю в гості

Діамантові пушинки.


"Ой, які ж вони хороші!" –

Кажуть люди і дерева.

У таночку у пороші

Линуть білі королеви.


Тонко різьблені віночки

Із кришталю, із перлини.

Задивляються дубочки,

Зупиняються машини.


Фари блимають щасливі,

Зачаровані красою,

Ліхтарі у злотній зливі

Сяють срібною ясою.


Кличуть вікна всіх будинків

Їх щоденно і щонічно:

"Любі зіроньки-сніжинки,

Заквітчайте нам ялинки

Зеленаві, новорічні".


І красуням дуже любо,

Їм на серці радо, ніжно –

Всіх цілують в очі, в губи,

Пригортають білосніжно.


Дружно, весело, завзято

Закружляли в хуртовині

З-над Полісся по Карпати –

Ген по всенькій Україні.


"Будем вічно танцювати!" –

Кажуть збуджені сніжини.

Раптом стали опадати

На зволожені стежини.


"Що ж то буде?

Гине, гине

Вся краса чудова наша!"

Над полями квітень лине,

Табуни жене на пашу.


Укриває землю рястом,

Лунко лускає бруньками,

Розкидає зелень рясно

Променистими руками.


І сніжинкам боязливим,

Що забилися в яруги,

Каже тихо:

"Ви, щасливі,

Заквітуєте удруге.

Подивіться – сад у цвіті

Теплим снігом сяє біло,

Це краплинки – ваші діти

Щедро землю напоїли.

Це вони збудили соки,

Що дають життя рослині.

Жито виросте високе,

Шовк-трава на верховині.


Людям буде хліб і каша,

Буде яблук, винограду...

І краса казкова ваша

У очах цвістиме радо".


Залиште відгук!

Ваш відгук опублікують після перевірки!

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)