Пішли якось діти до лісу по гриби. Узяли з собою іграшкового ведмедика та й забули його під деревом.
Прибігли до ведмедика зайці.
– Не бійся, ведмедику! У нас в лісі добре!
Тут стали й інші звірята підходити, усі раді новому гостю, кожному хочеться його чимось пригостити. Білка горіх принесла, заєць – морквину, їжак – ягід.
А ведмедик сидить, як сидів, не ворушиться, нічого не бере.
– Який вередливий ведмідь! – закричала сорока. – Нічого не хоче!
Тут почувся страшенний тріск, і з чагарнику вилізла ведмедиця.
– Де тут моє ведмежатко?
Злякалися звірі та втекли.
Понюхала ведмедиця іграшку.
– Еге! Та це ж не справжній ведмедик!
– А понесу-но я його своїм діткам, нехай пограються!
Гарна вийшла іграшка для маленьких ведмежат.