Голодний вовк здибав пса.
– Добридень, брате. Як ся маєш?
– Не скаржуся на життя. Служу в газди. Голодним не сиджу.
– Знайди й мені службу,– попросив вовчисько.
– Добре, вовчику, знайду.
– Але таку, аби поблизу – вівці.
– Ходім.
Ідуть селом. Вовк придивляється до пса.
– Від чого в тебе, песику, позначка на шиї?
– Від нашийника, вовчику. Я цілими днями прив’язаний до буди.
– На ланцюгу?– здивувався вовк.
– Так, та й на досить грубому.
Вовчисько зупинився:
– Ні, песику, не хочу служити.
– Чому ж?
– Бачиш, один мудрець сказав, що з усіх клопотів треба вибирати собі найменший.