Жив чоловік на прізвище Нехайло. Одержав він у спадщину невеличку ділянку виноградника. Весною пішов Нехайло на виноградник подивитися, що там робити треба.
Подивився та й каже: «Завтра візьму сапу і всю траву виполю». І пішов додому.
А на виноградникові, у траві, було кодло маленьких лисенят. Як почули це, перелякалися. Прийшла стара лисиця, а лисенята до неї: «Мамо,– кажуть,– приходив якийсь дядько і казав, що завтра прийде і всю траву виполе. Тікаймо!» Лисиця-мати каже: «Сидіть спокійно. Це господар цього виноградинка. Я його знаю. Він не скоро прийде».
Минуло чимало часу. Приходить Нехайло на виноградник з сапою. Дивиться – бур'ян по пояс. Почухав потилицю. «Ех,– каже,– тут сапою нічого не зробиш. Піду додому, візьму косу». Та й пішов.
Лисенята почули це та до матері: «Мамо! – кричать.– Тікаймо! Знову приходив той чоловік. Пішов додому за косою. Завтра прийде, поріже нас».– «Грайтеся і нічого не бійтеся»,– відповіла лисиця.
Минуло ще місяців зо три. Приходить Нехайло вже з косою. Спробував косити, коса не бере. Подумав Нехайло та й каже: «Спалю бур'ян. Піду візьму сірники».– «Тепер тікаймо,– сказала стара лисиця,– це він зробить!»