Жив собі дід та баба. Дід і каже бабі:
– Спечи ти, бабо, коржик, і хто його влове, той і з’їсть.
Баба спекла коржик. Дід взяв його, покотив по сінях і каже бабі:
– Ну, лови, бабо!
Баба по сінях ловила, ловила – не вловила. Взяв дід коржик, пішов надвір, покотив його і каже:
– Лови, сіренький котику!
Кіт по Двору ловив, ловив – не вловив. Іде дід з коржиком далі. Сидить на тину красний півень.
– Лови, красний півню, коржик!
Півень ловив, ловив – не вловив.
Пішов дід на тік. Молотники молотять хліб.
– Ловіть по току коржик!
Молотники ловили, ловили і ціпи побили, а коржика не вловили.
Пішов дід на лід. Прачки перуть.
– Ловіть, прачки, по льоду коржик! Прачки коржик ганяли, ганяли і сорочки в ополонку повпускали, а коржика не вловили. Пішов дід на дорогу. Йдуть сіновози.
– Ловіть, сіновози, коржик!
Сіновози ловили, ловили, сіно розгубили, а коржика не вловили.
Іде дід далі по дорозі. Йдуть дрововози.
– Ловіть коржик, дрововози, по дорозі. Дрововози коржик ловили, ловили, дрова розгубили, а коржика не вловили.
Іде дід знов по дорозі, а назустріч йому дідусь Макарчик.
– Дідусю Макарчику, лови коржик, як зло-виш – з’їси!
Макарчик ловив, ловив коржика, не вловив, розсердився – як кине палицю – та й прибив коржика. Взяв і з’їв його.