Капустяний лист (Олена Бехлерова)

Ніс якось Зайчик капустяний лист. Лист був великий, круглий. От Зайчик ішов та радів:

– Добрий буде в мене сніданок!

Раптом він почув жалібний писк. Це Горобчик лежав під кущем: злий хлопчисько підбив його камінцем.

– Пити, пити, – став просити Горобчик.

Зайчик не гаявся. Він одразу побіг до річки, приніс води у капустяному листі та напоїв пораненого Горобчика.

«Ну, а от тепер я наїмся досхочу, до дому вже зовсім близько», – подумав Зайчик і пішов далі.

А в цей час пішов дощ.

«Що мені дощ! Не боюся його!» – сказав Зайчик і чимдуж побіг додому.

І знову його хтось тихенько погукав:

– Зайчику, порятуй!

Це Метелик, що лежав у траві.

– Якщо дощ намочить крила, я не зможу злетіти.

– Іди під парасольку! – сказав Зайчик та підняв капустяного листа над Метеликом. І навіть сам під ним умістився.

Дощ швидко вщух. Метелик подякував і полетів, а Зайчик узяв свій лист і побіг далі.

Але тільки він підійшов до річки, як побачив у воді Польову Мишку. Вона ледве-ледве, з останніх сил трималася за тонку гілочку.

«Мабуть, потоне...» – подумав Зайчик. Не довго думаючи, кинув свій лист у воду.

– Ось тобі човен, рятуйся!

Мишка видерлася на лист і припливла до берега.

– Дякую тобі, Зайчику! – сказала вона і втекла.

А тим часом капустяний лист підхопило течією, і він поплив, здалеку схожий на зелений круглий човник.

– Ех, поплив мій сніданок! – вигукнув Зайчик. – Ну, нічого, зате я зробив три добрі справи: напоїв Горобчика, сховав від дощу Метелика і врятував Польову Мишку.