Перша і дуже важлива людина у житті дитини – це її мама. Мамина присутність забезпечує дитині відчуття безпеки та можливість для розвитку. А ви знали, що мамині очі — це найважливіший орієнтир для малюка у його контактах із навколишнім світом?
У 70-х роках американські психологи під керівництвом Едварда Троніка провели серію експериментів під назвою "Безжиттєве (кам'яне) обличчя" (Still Face Experiment).
Матерям немовлят запропонували пограти та поспілкуватися зі своїми дітьми. Через якийсь час на прохання експериментатора мама відвертається на кілька секунд і потім знову дивиться на дитину, але вже з байдужим обличчям та холодним поглядом.
Малята відразу відчувають зміну, хвилюються, прагнуть будь-якими способами повернути мамину увагу, а потім плачуть. Через декілька хвилин мама знову виявляє чуйність, її погляд стає зацікавленим – діти відразу радіють, гра триває.
Ці експерименти дуже вражають і демонструють, наскільки важливі для розвитку дитини мамині емоції.
Такі соціальні навички, як розпізнавання емоцій, намірів, статусних позицій інших людей, запускаються в роботу у дітей у ранньому віці лише за умови повноцінного контакту з матір'ю. Інакше соціальний та інтелектуальний розвиток дитини уповільнюється.
Дитина усвідомлює себе у цьому світі через відносини з матір'ю, через ставлення матері до нього.
Від того, як складаються ці відносини, надалі залежить його самооцінка та взаємодія з оточуючими.
Якщо мама відчуває тривогу, невпевнена в собі та своєму оточенні, постійно надмірно хвилюється за здоров'я дитини, то її погляд сповнений страху. Можна уявити, як почувається малюк, на якого мама дивиться з тривогою. Джерело цієї тривоги він шукає в собі, переймається, обурюється. Тривожна мама не дає дитині відчуття спокою та захищеності, а це ускладнює процес психологічного розвитку та формування власного "Я". Навіть ставши дорослим, така людина відчуватиме тривогу відділення і прагнутиме психологічного злиття з іншим. Це формує різні залежності.
Ми часто чуємо, що батьки через дітей реалізують свої амбіції. Але тільки зацікавленість та участь мами й тата допоможе дитині розвинути свої здібності й таланти.
Амбітні мами зазвичай дуже вимогливі. Вони задають дуже високу планку для оцінки успіхів дитини. Їх погляд висловлює невдоволення та розчарування.
Дитина щосили намагається порадувати маму, заслужити її визнання, при цьому болісно переживає власну недосконалість. Поступово під таким критичним поглядом він втрачає віру в себе, у свій успіх. Розуміючи, що "досконалим" для мами він стати не здатний, дитина впадає у відчай і відмовляється від діяльності.
Під вплив незадоволеного і розчарованого погляду матері з активного малюка, що всім цікавиться, виростає апатичний цинічний підліток.
Такі юнаки та дівчатка вже в підлітковому віці розчаровані у житті, не готові докладати зусиль та прояаляти самостійність. Навіть якщо здатність до активної діяльності сформується, така людина завжди відчуватиме невпевненість у собі. Її "внутрішній контролер" відзначає найменші помилки і не дозволяє радіти успіхам.
Захоплений погляд спочатку стимулює активність. Однак дитина, яка звикла до захоплення, болісно сприймає критику на свою адресу. Він вимагатиме від інших, щоб ним захоплювалися, а не отримавши бажаного, може ображатися та проявляти агресію.
В експериментах з "кам'яним обличчям", коли погляд матері протягом кількох хвилин залишався непроникним, який не виражав жодних емоцій, малюки дуже хвилювалися, вимагали звернути на них увагу. Це говорить про те, що для дитини нестерпна ситуація, коли її мама не дає їй жодних емоційних реакцій.
Дорослі, позбавлені в дитинстві емоційної уваги своїх матерів, на прийомах у психологів зізнаються, що іноді відчувають "ніби їх немає", "ніби вони не народилися". Однак варто враховувати, що не будь-яка людина може усвідомити і проаналізувати ці відчуття, проте це відбивається на її поведінці несвідомо: людина в такі хвилини може бути дуже грубою і агресивною. Здається, що він намагається достукатися до своєї матері, прокричати: "Я є, я народився" і зажадати: "Подивися на мене!"
Радість, теплота, щира зацікавленість у материнському погляді допомагають дитині у самовизначенні.
Цей погляд не зупиняється у теперішньому, він спрямований у майбутнє.
Під люблячим поглядом схильності матері у дитини розвиваються справді цінні якості. Мама вирощує дитину не для себе, вона готує її до самостійного дорослого життя.
Радість, легкість, запал - це той дар, який щасливчики отримують від своїх люблячих мам. Але сучасне суспільство часом надто вимогливе і навіть нещадне до материнства. Прагнення вибудовувати ідеальні взаємини з дитиною знищує легкість та радість спілкування, а це не сприяє душевній близькості.