Як лисичка Івана-баштанника зробила царевичем (українська народна казка)

***
Переглянуто: 586Відгуки: 0
КазкиУкраїнські народні казки

Як лисичка Івана-баштанника зробила царевичем (українська народна казка) Пішов прикажчик по селу, розпитує:

– Чи нема де якого нетяги?

– А там і там,– кажуть,– живе дуже убогий парубок,– він піде.

Ото й найняли того парубка. Вибув він рік і дали йому день поля на рік.

Іде парубок від пана та й думає: «Служив я,– думає,– рік, вислужив день поля нарік,– що мені з ним робить?» Думав-думав:«Посію баштан... чи не розбагатію?» Думав-думав: «А чим же я,– каже,– те поле виорю, що в мене ні волів, ні плуга?..» А далі й надумавсь: «Піду до пана». Приходить:

– Пане,– каже,– любий, пане,– каже,– милий! Служив я у вас рік, вислужив день поля на рік, та нічим мені зорать його. Чи не зорали б ви мені? Я б уже вам відробив.

Пан зглянувсь на нього:

– Добре,– каже,– виорю!

Зорали ту нивку, посіяв він баштан. І як уродив же той баштан! Кавуняччя – от таке! А дині – от такі!

Поставив собі парубок курінь серед баштана, там і живе – баштан стереже. Тільки як стали пристигати дині, помічав він, що оце вдень ле-жала така гарна динька, а на ранок устане: сама шкаралущина! «Ну,– думає,– я ж таки пристережу, хто мої дині переводить,– я йому дам!» От настала ніч. Сів він у курені, стереже. Коли чує – хрум-хрум! Він потихесеньку туди,– аж там лисичка; він підкрався та – хап її за хвіст! Та й піймав.

– Ага! – каже;– Я тобі дам динь!

Та як замахнеться...

– Ой чоловіче-голубчику,– каже лисичка,– не бий мене, я тобі у пригоді стану.

– А дині їстимеш? – каже.

Та її ціпком... А вона проситься:

– Хоч живу,– каже,– пусти мене, я й то тобі у великій пригоді стану!

Бив-бив, а далі питає:

– У якій же ти мені пригоді станеш?

– Я,– каже,– тобі висватаю царівну!

– Ну гляди!

Та й пустив: «Ото хитра! – думає.– За царівну сватає...»

Побігла лисичка до царя. Там її не пускають, виганяють.

– Треба мені самій царя бачити,– пустіть! Я щось йому скажу.

її гонять, а вона у дворець преться. Цар і пустив.

– Що там за лемент? – питає.

– Та тут,– кажуть,– волоцюга припленталась.

– Впустіть,– каже цар.

її й пропустили. Вона цареві в ноги:

– Царю-государю,– каже,– змилуйся, що я до тебе з недоброю вістю прийшла!

– З якою недоброю вістю? – питає цар.

– Так і так,– каже,– була я у змія, хвалився він мені, що буде твоє царство воювати – дочку твою візьме за себе. Так я оце прийшла тобі розказати...

– Ох, мені лихо! – ухопився цар за голову.– А в мене ж і військо не готове!

Та на царедворців:

– Га, сякі-такі!.. Мене хочуть воювати, а ви нічого не знаєте!

Лаяв їх, лаяв...

– Кличте раду! – гукнув.

Тут де не взялись генерали, сенатори, панства усякого поназбігалось,– радяться: як їм того змія повоювати? Радились-радились – нічого не врадять: нема війська! А лисичка знов цареві в ноги:

– Царю-государю! Змилуйся,– каже.– Що я тобі пораджу: в в мене цар курінний,– як віддаси за нього дочку, він того змія звоює!

Цар і сюди кинувсь, і туди кинувсь – нічого робити:

– Як звоює,– каже,– то вже віддам!

Прибігав лисичка до куреня:

– Здоров, курінний царю!

– Здорова була, лисичко-сестричко!

– Я тобі добру вість принесла.

– Кажи.

– Була я в царя, за тебе царівну сватала; так цар сказав: як звоює,– каже,– змія, то віддам. Ходім воювати!

– Тю-тю, дурна! – каже парубок.– Як же мені його звоювати?..

– Нічого, звоюєш: мене слухай, все гаразд буде! Одягайся, ходім.

– А баштан,– каже,– на кого покину?

Вона як почала його вмовляти,– пішли.

Ідуть та йдуть: лисичка попереду біжить,

парубок позаду йде. Коли назустріч їде змій: так і сипле іскри, так і сяє!

– То,– каже лисичка,– змій їде. Ти,– каже,– постій тут під копицею (на луці були), а я побіжу вперед до нього.

Став той парубок під копицею, думає: «Пропав же я!» А лисичка побігла до змія.

– Здоров, зміїку-братику!

– Здорова, лисичко-сестричко!

– Що я тобі скажу, зміїку-братику! – каже лисичка.– Біжу я оце до тебе з недоброю вістю: іде на тебе цар війною; хоче тебе звоювати і все твоє багатство відняти!

– Де ж він? Далеко? – питав змій.

– Якби,– каже,– далеко, а то близько!

– Що ж мені тепер робити? – питає.

– А що робити? – каже лисичка.– Он, під копицею, стоїть чоловік, віддай йому все своє – і коні, і коляску, й одежу, а сам уберись у його одежу та й іди собі додому: цар тебе не пізнав... А то пропав!

Змій мерщій одежу з себе, а свиту на себе – та бігом звідти!

«Спасибі лисичці, від смерті врятувала!» – думає.

Тоді той баштанник убрався в золоту одежу,– і такий став гарний, що хоч не схочеш, то полюбиш! Сів у коляску, поїхали з лисичкою.

– Бач,– каже вона,– а ти боявся!

Приїхали до царя. Лисичка цареві в ноги:

– Царю-государю,– каже,– кланяється тобі цар курінний і шле подарунки: він звоював змія, просить дочку твою за себе!

Цар зрадів, цариця зраділа, царівна теж. Повискакували, беруть його, ведуть. А через тиждень і весілля справили. І я там був, мед- вино пив; у роті не було, а по бороді текло.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)