Дракон і чарівник (Дональд Біссет)


Була на світі вогняна гора. У цій горі жив чарівник. Чарівника звали Фудзі-сан. Йому дуже подобалося жити в цій горі.

– Тут затишно і тепло! – казав він щоразу, ставлячи на вершину гори чайник.

Дракон і чарівник (Дональд Біссет)

Коли чайник кипів, навколишні жителі бачили, як з гори йде пара, і казали:

– Дивіться! Фудзі-сан знову збирається пити чай.

Дракон і чарівник (Дональд Біссет) – 2

І от якось, коли Фудзі-сан сів на вершину гори і подивився вниз, він побачив, що до нього в гості йде маленький дракон.

– Здається, це Ендрю! – подумав він. – Мабуть, йде чай пити.

Дракон і чарівник (Дональд Біссет) – 3

Ендрю – так звали дракона, який жив зі своєю бабусею в печері біля підніжжя гори.

А треба вам сказати, що бабуся дракона була найсимпатичнішою з усіх Драконових бабусь. Понад усе вона любила випити чашечку чаю. Але вона була дуже старенька і не могла сама піднятися на гору. От Ендрю й надумав сходити до чарівника по чашку чаю для бабусі.

Дракон і чарівник (Дональд Біссет) – 4

Але чим вище він підіймався на гору, тим гарячіше ставало під ногами. Нарешті стало так гаряче, що далі йти він просто не міг.

Довелося йому спуститися назад у долину. Там він наламав товстих гілок і зробив собі ходулі. Шість гілок – для кожної лапи по ходулі. Потім знову поліз на гору.

Тепер він не відчував гарячої землі під ногами і досить швидко дістався до вершини.

Дракон і чарівник (Дональд Біссет) – 5

Чарівник пригостив його чаєм з пирогом. А Ендрю розповів Фудзі-сану про свою бабусю і про те, як їй хочеться випити гарячого чаю.

– Я із задоволенням дам їй чашку чаю, – сказав Фудзі-сан. – Але ж він охолоне, поки ти доберешся до печери.

Дракон і чарівник (Дональд Біссет) – 6

І замість чашки чаю він дав Ендрю великий чайник, дуже милий маленький зелений чайничок для заварки, дві чашки і чай.

– Ось, тримай! – сказав він. – Тепер можеш готувати чай, коли тобі тільки заманеться.

– Дуже-дуже дякую! – сказав Ендрю. – Бабуся буде просто щаслива.

Дракон і чарівник (Дональд Біссет) – 7

І він вже зібрався було йти, але згадав, що їм нема на чому кип'ятити воду для чаю.

– То візьми вогню з моєї гори – запропонував чарівник.

– Боюся, я все не донесу, – сказав Ендрю. – У мене ж всі лапи зайняті чашками і чайниками.

Чарівник на хвилину замислився, а потім сказав:

– Гаразд, зроблю диво. Закрий очі, вдихни і рахуй до десяти.

Дракон і чарівник (Дональд Біссет) – 8

Ендрю виконав усе як треба.

– Тепер видихни, – сказав чарівник.

Ендрю видихнув що було сили, і з його пащі вирвався вогонь. Він мало не закашлявся. Але загалом йому це сподобалося.

Дракон і чарівник (Дональд Біссет) – 9

– Тепер я справжній дракон, – зрадів він. – Справжній вогнедишний дракон. Дякую, Фудзі-сан!

Він попрощався і пішов додому, до своєї печери. Тут він налив у чайник води, дихнув на нього вогнем, і чайник швидко закипів.

Дракон і чарівник (Дональд Біссет) – 10

Ендрю заварив чай і відніс бабусі чашку чаю.

– Дякую, Ендрю, – сказала вона. – Я дуже люблю чай!

Дракон і чарівник (Дональд Біссет) – 11

Так воно й повелося – тільки-но дракони припиняють вивергати вогонь у казках, вони йдуть додому і кип'ятять чай для своїх бабусь.


Залиште відгук!

Ваш відгук опублікують після перевірки!

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)