Дівчинка-дикунка (Брати Ґрімм)

***

Дівчинка-дикунка (Брати Ґрімм) Жив колись король; була у нього дружина із золотим волоссям, така красуня, що подібної не знайти було в цілому світі.

 Сталося якось, що вона захворіла, і коли королева відчула, що невдовзі помре, покликала короля й сказала:

 – Якщо ти після моєї смерті захочеш знов одружитися, то бери в дружини собі тільки таку, яка буде рівною мені у красі і щоб було в неї таке ж золоте волосся, як у мене; це ти повинен мені обіцяти.

 І ось, після того як король пообіцяв їй це, вона закрила очі й померла.

 Довгий час король був невтішний і не думав про те, щоб одружитися вдруге. Але ось, нарешті, кажуть йому радники:

 – Інакше і бути не може, – повинен король одружитися вдруге, щоб у нас була королева.

 Послали тоді в усі країни послів на пошуки нареченої, яка була б точнісінько така ж красива, як померла королева. Але у всьому світі не можна було відшукати подібної, а якщо б таку й знайшли, то не могло бути жодної дівчини, в якої було б таке ж золоте волосся.

 Але була у короля донька; була вона така ж красива, як і її померла мати, і було в неї таке ж золоте волосся. Ось коли вона підросла, подивився на неї якось король і побачив, що вона викапана мати, і раптом відчув до неї сильну пристрасть. І сказав він своїм радникам:

 – Я хочу одружитися із своєю донькою, вона – викапана моя померла дружина, а мені ніяк не знайти нареченої, на неї схожої.

 Почули це радники, перелякалися, і кажуть:

 – Богом заборонено одружуватися батьку із своєю донькою, від такого гріха доброго не буде, а ще й накличете лихо на все королівство.

 А ще більше перелякалася донька, дізнавшись про таке рішення свого батька, але вона сподівалася відмовити його від цього задуму. І вона сказала йому:

 – Перш ніж виконати ваше бажання, я повинна отримати від вас три сукні: одну золоту, як сонце, другу – срібну, як місяць, а третю – виблискуючу, як зірки; крім того, хочу мати мантію, зшиту із хутра та шкурок, і щоб з кожного звіра вашого королівства було на ній по шматку шкіри. – Вона подумала: «Всього цього здобути неможливо, і я відверну цим батька від його поганих думок». Але, однак, король задуму свого не залишив; наймайстерніші дівчата королівства повинні були виткати три сукні: одну – золоту, як сонце, другу – срібну, як місяць, а третю – виблискуючу, як зірки; а королівським мисливцям наказано було спіймати самих різних звірів у королівстві і вирізати у кожного з них по шматку шкіри.

 І ось була зроблена мантія із тисячі різних шкурок та хутра. Нарешті, коли все було готове, наказав король принести йому мантію: він розгорнув її перед донькою і сказав:

 – Завтра буде весілля.

 Зрозуміла тоді королівна, що нема ніякої надії відвернути кохання батька, і вона вирішила втекти. Уночі, коли все навкруги спало, вона встала і взяла із своїх коштовностей тільки три речі: золотий перстень, золоте веретенце і маленьке золоте мотовило; а три сукні, як сонце, місяць та зірки, вона сховала в горіхову шкаралупу; накинула на себе мантію із тисячі різних шкурок і вимазала собі обличчя та руки сажею. Вона віддала себе в руки Господа і вирушила в дорогу. Йшла вона цілу ніч, доки не прийшла у темний ліс. Вона дуже стомилася і забралася в дупло дерева і там заснула.

 Зійшло сонце, а вона все продовжувала спати, доки не прийшов ясний день. І сталося саме так, що король, якому належав цей ліс, у цей час полював у ньому. Підбігли королівські собаки до дерева, почули запах королівни, стали бігати навколо дерева та гавкати. Сказав тоді король єгерям:

 – Подивіться-но, що там за дичина сховалася.

 Єгері виконали його наказ, повернулися і кажуть:

 – Лежить у дуплі дивний звір, ми такого ще ніколи не бачили, вкритий звір шкурою із тисячі шматочків різного хутра, лежить і спить.

 Каже їм король:

 – Ви постарайтеся спіймати мені цього звіра живим, прив’яжіть його до візка і візьміть із собою.

 Але тільки єгері доторкнулися до дівчини, вона миттю прокинулася, перелякалася і каже їм:

 – Я бідна дівчина, батьком-матір’ю залишена. Пожалійте мене, візьміть із собою!

 І сказали тоді єгері:

 – Брудне дівчисько, та ти якраз нам станеш у пригоді на кухні, йди з нами, будеш там попіл вигрібати.

 Посадили вони її на візок і відвезли додому в королівський замок.

 Відвели дівчині маленький куточок під сходами, де і світла не було, і сказали:

 – Звірятко, тут ти і будеш жити і спати.

 Потім послали її на кухню, і вона стала носити дрова і воду, слідкувати за пічкою, птахів патрати, чистити різні овочі, попіл вигрібати і виконувати всяку чорну роботу.

 Так жила Дикунка довгий час у горі та лиху. Ах, прекрасна королівно, що з тобою буде!

 Ось сталося, що влаштовував якось король у замку свято, і каже вона тоді кухарю:

 – Можна мені піти наверх і трохи подивитись? Я буду стояти біля дверей.

 Кухар відповів:

 – Добре, йди, але тільки через півгодини ти повинна повернутися і прибрати попіл.

 Узяла вона свою олійну лампочку, пішла до себе в кімнатку, зняла хутряну мантію, змила з обличчя та рук сажу, і повернулася до неї знов її краса. Потім відкрила вона горішок і витягла звідти свою сукню, що сяяла, як сонце. Вона одяглася і піднялася наверх у замок; усі звільняли їй дорогу, її ніхто не впізнав, і всі думали, що не інакше, як з’явилася якась королівна. Вийшов до неї назустріч король, простягнув їй руку, став з нею танцювати, думаючи: «Такої красивої дівчини я ще ніколи не бачив». Ось закінчився танець, вона поклонилася, і не встиг король озирнутися, як вона вже зникла, і ніхто не знав куди. Покликали вартових, що стояли біля замку, спитали у них, але ніхто не бачив.

 А вбігла вона до себе в кімнатку, швидко зняла з себе сукню, вимазала обличчя і руки сажею, одягла хутряну мантію і знов стала Дикункою. Прийшла вона на кухню, хотіла було взятися за роботу– прибирати попіл, а кухар і каже:

 – Це ти відклади на завтра, а звари мені зараз для короля суп, мені теж хочеться зазирнути трохи наверх. Але дивись мені, щоб жоден волос в суп не впав, а інакше я не дам тобі нічого їсти.

 Кухар пішов; і зварила Дикунка для короля суп; наварила вона хлібної юшки, постаралася зробити її якомога краще, дістала вона своє золоте кільце і кинула його у миску. Ось закінчилися танці, і наказав король принести йому суп; скуштував він суп, і він так йому

 сподобався, що йому здалося, немов нічого кращого він ніколи ще не їв. Доїв він всю миску і побачив на дні золотий перстень, і ніяк не міг зрозуміти, як він там опинився. Наказав він тоді покликати до себе кухаря. Перелякався кухар, почувши про такий наказ, і каже Дикунці:

 – Ти, мабуть, зронила в суп волос; якщо це правда, я тебе відлупцюю.

 Приходить кухар до короля, а король його питає:

 – Хто цей суп варив?

 Каже кухар:

 – Я його варив.

 А король каже:

 – Ні, це неправда, він зварений по-іншому і куди краще, ніж раніше.

 Відповідає кухар:

 – Повинен зізнатися, що варив його не я, а варила його Дикунка.

 І сказав король:

 – Йди і поклич мені її сюди.

 Прийшла Дикунка, а король її питає:

 – Ти хто така?

 – Я бідна сирота, нема у мене ні батька, ні матері.

 Питає король далі:

 – А ти ким у мене працюєш в замку?

 Вона відповідає:

 – Та я ні до чого не придатна, хіба що тільки стусани та ляпаси отримувати.

 Питає король далі:

 – А звідки ти взяла перстень, який опинився в супі?

 Взяв король мантію і зірвав її з неї. І ось стало видно золоте волосся, і вона стояла перед ним у всій красі, – ніяк не можна вже було їй сховатися. А коли вона змила з обличчя сажу, то стала вона прекрасною, і подібної краси ще ніхто на світі не бачив.

 І сказав король:

 – Ти моя мила наречена, і ми ніколи з тобою не розлучимося.

 А потім і весілля відсвяткували, і жили вони щасливо і багато до самої смерті.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)