Ситуація, яка знайома практично всім мамам: дитина поводиться добре з вихователем дитячого садка, з бабусею, з нянею і з будь-якою сторонньою людиною, але варто мамі з'явитися на порозі, її немов підміняють. Дитина починає поводитися шумно, вередувати, а то й влаштовувати істерики. Це нерідко викликає здивування оточуючих, які висловлюють мамі закиди, що вона розпестила її та ще й неправильно виховує.
Що означає така поведінка дитини
За спостереженнями вчених, така поведінка в певному віці притаманна всім дітям і навіть усім видам високорозвинених тварин, дитинчата яких у присутності мами завжди вмикають «дитячу» поведінку.
Це відбувається тому, що для кожної дитини мама – найближча людина, до неї в малюка від самого народження формується неймовірно сильна прив'язаність, і поруч із нею він почувається в безпеці.
Перебуваючи з іншими людьми, діти мимоволі підлаштовуються під їхню поведінку, під їхні вимоги, міміку, мовні звороти. Це відбувається на рівні відчуттів, проте потребує певного напруження психіки дитини.
Коли поруч з'являється мама, поруч з якою дитина почувається комфортно і не боїться осуду, вона мимоволі розслабляється, перестає контролювати свої емоції і змінює свою поведінку. У цей момент вона може виражатися в пустощах, капризах, істериках. Дитина може відмовлятися від їжі, розкидати іграшки, навіть проявляти агресію.
Що необхідно робити мамі в подібній ситуації
Насамперед мама має розуміти, що це абсолютно нормальна поведінка дитини, вона ніяк не пов'язана з помилками у вихованні або розпещеністю малюка, це закладено самою природою. Така поведінка свідчить про те, що в дитини починає вироблятися і правильно формуватися соціальний інтелект. Вона вчиться варіювати свою поведінку залежно від ситуації – це якість, яка притаманна всім дорослим людям. Адже кожен індивідуум може почуватися повністю розслаблено і комфортно тільки в присутності іншої близької людини. Різниця тільки в тому, що у дорослої людини вже сформовані норми поведінки, а дитині це тільки належить осягнути.
Найнеправильнішим буде намагатися припинити таку поведінку дитини шляхом покарання.
Набагато ефективніше погасити той негатив, який дитина намагається вилити на маму в моменти розслаблення, шляхом промовляння її стану. Нескладно висловити співчуття дитині, помітивши, що вона втомилася, засмутилася, сказати, що ви розумієте її і теж за нею сумували.
Для того щоб соціальні навички формувалися швидше, і дитина вчилася безболісно переключатися з товариства одних людей на товариство інших, бажано, поки спостерігається така поведінка, обмежувати час її перебування з обома дорослими одночасно.
Нерідко мамам доводиться вислуховувати закиди від інших людей у тому, що вона розбалувала дитину, та в її присутності вона стає некерованою. У цьому разі варто ігнорувати такі висловлювання, або відповісти, що ви раді тому, що змогли створити для своєї дитини безпечне та комфортне середовище для формування її особистості.