Зустрілися бурий ведмідь і лось. Ведмідь і каже лосеві:
– Ого, здоров!
– Здоров!
Ведмідь подивився на себе. Потім на лося. Тоді сказав:
– І чого це всі звірі різні?
Лось питає:
– А чим вони різні?
Ведмідь каже:
– Як то чим? Он на твоїй голові гіллясті роги ростуть, а на моїй – ні!
Лось також подивився на ведмедя, на себе і мовить:
– Правда, не схожі ми один на одного, а чого? Ведмідь знову каже:
– Так у нас же все різне: шерсть, ноги, геть-чисто все. А чого – не знаю. Ходімо разом. Може, по дорозі кого зустрінемо, спитаємо.
От вони йдуть удвох, а назустріч їм гірський баран. Ведмідь до нього:
– От добре, що ми зустрілися! Скажи нам, будь ласка, чого це ми один на одного не схожі? Ми для того й шукали тебе, щоб спитати. Та й ти не схожий на нас!
Здивувався баран, але каже:
– Чого ж це я не схожий?
Ведмідь відповідає:
– А таки не схожий. Он на твоїй голові ростуть два товстих дерева. А на моїй немає. А в лося на голові ростуть он які гіллясті дерева.
Тоді гірський баран сказав:
– Я, признатися, ніколи не думав, що ми один на одного не схожі!
Ведмідь запропонував:
– Сядьмо та подумаймо, чого це ми один на одного не схожі.
Почали думу думати. Довго думали. Нарешті, лось каже:
– Погано, не можу я довго думати, голова починає боліти!
Баран і собі:
– І в мене від думок паморочиться голова!
Схопилися лось із бараном і втекли. А ведмідь і каже:
– Так ось, виявляється, чому ми не схожі! Лось і баран дурні, думати не можуть, через те в них на голові й росте всяка погань. Недаром утекли від великої думи.