Facebook InstagramPinterestTwitter
Казки іншою мовою: RU

Про еміра, що вбив на полюванні свого сина (арабська казка)

Казки про:
1978

Про еміра, що вбив на полюванні свого сина - арабська народна казка

Жив собі емір, і був у нього один-єдиний син. Щодня емір ходив на полювання. Діставшись до улюбленого місця, він ставив намет і сидів, вичікуючи, поки прийдуть газелі. Якось син сказав йому:

– Батьку, я теж хочу піти з тобою!

Але емір відмовив йому. Хлопець, однак, підстеріг, коли батько вирушив на полювання, і пішов назирці за ним, пильнуючи, щоб батько, якого він дуже боявся, не помітив його. А батько, угледів якусь тінь і подумав, що то газель. Він натис на спусковий гачок і вистрелив. Але знайшов не газель – мертвого сина! Загорнувши тіло в плащ, емір поклав його на коня, привіз до дружини й сказав:

– Княгине, сьогодні приніс я велику мисливську здобич. Але нема у нас такого казана, щоб зварити її. Йди лишень до сусідів та й спитай: «Кого не спіткало горе розлуки, той нехай позичить нам казана!»

Пішла дружина еміра по сусідах, кажучи кожному:

– Сусіди дорогі, кого не спіткало горе розлуки, позичте казана, щоб зварити мисливську здобич еміра!

Але всі відповідали їй:

– Хіба є хто-небудь на світі, кого б не спіткало таке горе?

Обійшовши всіх, дружина повернулася й сказала емірові:

– Нема жодного сусіда, якого б не спіткало горе розлуки.

Тоді сказав їй чоловік:

– І ми, княгине, з того числа! Ось твій син на спині коня, піди та зніми його!

Пішла княгиня ні жива ні мертва, зняла сина та й ну плакати-ридати.

І сказав їй емір:

– О, княгине, кого тільки не вразить розлука!

І мовила дружина крізь сльози:

– Так, кожного!

Тоді звелів емір:

– Підведись-но, та поховаємо сина нашого, а самі по-кладемося на Божу волю.

Звелися вони, вбиті невимовним горем, взяли сина та й поховали. І доживали віку самотньо.