Марципановий чоловічок (кубинська казка)


Жили собі чоловік та жінка, і не було в них дітей. Якось жінка надумала спекти з борошна, цукру й мигдалю марципана.

Марципановий чоловічок (кубинська казка)

Плащик вона зробила з шоколаду, капелюшок – із помаранчевих цукатів; за ґудзики правили ганусові зернята, а черевички були з карамелі.

Посадила вона тісто в піч і подумала: «Тепер у мене буде ляльковий хлопчик». Та не встигла вона відкрити піч, щоб подивитися, чи спеклося тісто, як марципан заворушився, вистрибнув з печі й кинувся навтьоки.

Чоловік та жінка подалися за ним, а марципан утікав і, сміючись, наспівував:

– Я з солодощів та тіста,

Бачить може всяк мене,

Та ніхто не зможе з'їсти,

Бо ніхто не дожене.

Марципановий чоловічок (кубинська казка) – 2

На дорозі він зустрівся з коровою. От корова й каже:

– Зажди-но! Дай мені полизати твого солодкого помаранчевого капелюшка.

Марципан засміявся:

– Іди сюди, я почекаю,

Чого ж повзеш, неначе хмара?

Таких, як ти, я добре знаю.

Наздоганяй мене, забаро!

Корова рушила до нього, але він побіг далі, сміючись:

– Я з солодощів та тіста,

Бачить може всяк мене,

Та ніхто не зможе з'їсти,

Бо ніхто не дожене.

Марципановий чоловічок (кубинська казка) – 3

На полі марципан зустрівся з конем. Кінь йому й каже:

– Почекай-но трохи. Я хочу поласувати твоїми солодкими ґудзиками.

А марципан йому на те:

– Що ж – тоді за мною клусом

Або вчвал біжи мерщій!

Ну ж бо! Спробуй наздогнати!

Доженеш – тоді я твій.

Кінь побіг до нього, але марципан подався далі, гукаючи на бігу:

– Я з солодощів та тіста,

Бачить може всяк мене,

Та ніхто не зможе з'їсти,

Бо ніхто не дожене.

Марципановий чоловічок (кубинська казка) – 4

У полі працював якийсь чоловік. От він і гукає:

– Стривай! Дай-но мені покуштувати твої карамелеві черевички.

Марципановий чоловічок (кубинська казка) – 5

Марципан розсміявся:

– Ласощів тобі схотілось?

Доганяй мене мерщій,

Тільки швидше, не барися!

Доженеш – тоді я твій.

Чоловік погнався за ним, але наздогнати не міг, бо марципан бігав швидко. Тікаючи, він наспівував:

–Я з солодощів та тіста,

Бачить може всяк мене,

Та ніхто не зможе з'їсти,

Бо ніхто не дожене.

Марципановий чоловічок (кубинська казка) – 6

Так марципан біг все далі й далі, кепкуючи з усіх, хто траплявся йому на дорозі.

Наступного дня зустрів він лисицю.

– Зачекай-но! – гукає до нього лисиця. – Дозволь мені полизати твій шоколадний плащик.

Марципан усміхнувся:

– Догнати перш мене зумій,

Хитрющая лисичко.

Чи покуштуєш плащик мій –

Побачимо, сестричко!

Марципановий чоловічок (кубинська казка) – 7

А лисичка на те:

– Не бійся. Про шоколад я обмовилася жартома. Якщо хочеш, будемо друзями і помандруємо далі разом.

Марципан погодився, і вони рушили далі удвох. Коли бачать – попереду річка. Марципан занепокоївся:

– Як же мені дістатися на той берег?

– Пусте! Сідай мені на хвіст, і переберемося вплав.

Марципан усівся на її хвості, і лисиця зайшла в річку.

Марципановий чоловічок (кубинська казка) – 8

Вже далеченько від берега лисиця каже:

– Агов! Мені важко везти тебе на хвості. Сідай на мене верхи, бо намокнеш.

Марципан перебрався з хвоста на спину. Лисиця поступово занурювалася у воду.

– Гей, марципане, вода підступає до тебе. Посувайся далі і тримайся за мою шию.

Посеред річки лисиця знов озвалася:

– Вода вже мені по шию. Перестрибуй, марципане, на мій ніс, бо втопишся.

Марципан умостився на лисячому писку. А лисичка саме того й хотіла, щоб він був якомога ближче до її рота.

Марципановий чоловічок (кубинська казка) – 9

Та коли вона ступила на берег і роззявила рота, щоб проковтнути його, марципан підскочив угору й миттю опинився в лісі, що ріс неподалік від берега.

Він зник між деревами, і відтоді ніхто його не бачив.


Залиште відгук!

Ваш відгук опублікують після перевірки!

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)