Кума Смерть (українська народна казка)

***

Кума Смерть (українська народна казка) У сім'ї одного бідного чоловіка народилася перша дитина. Ходив він по селі і не міг знайти кума, бо був дуже бідний. Усі знали, що він не має що дати їсти, і не хотіли йти до нього за кумів. Дитина лежить нехрещена, а мати через це не має права вийти з хати. Навіть до керниці за водою не має права вийти. Вона знов посилає чоловіка:

– Іди шукай кумів.

Він знову ходив по селі, питав, просив, і ніхто не хотів іти. Вертається він додому і здибає якусь чужу бабу. Та баба питає:

– Куди ти ходив?

– Ходив шукати когось у куми. І не знайшов.

– Іди додому і скажи жінці, най пополоче і висушить пеленки. Я зараз буду в тебе.

Жінка пополокала пеленки, висушила їх і чекає. Приходить та баба.

– Все готове?

– Готове.

– Давай дитину.

Замотує мати дитину в пеленки і дає кумі. І понесла кума дитину до попа хрестити.

А чоловік з жінкою дома говорять:

– Як прийде кума з церкви, що їй дати на обід? У нас лиш трошки муки в хвостику мішка.

Посилає жінка чоловіка до сусіди, і сусіда дав кілограм кукурудзяної муки.

– Ти маєш мені за це відробити,– каже.

Зварила хазяйка мамалиґу, а тут і кума з дитиною приходить. Сідають за стіл, починають обідати, і питає кума:

– Куме, ви знаєте, що я за одна?

– Ви – кума.

– Кума-то кума, але я – Смерть. Та не бійтеся мене. Я вам допоможу, і ви будете багаті. Я зроблю з вас першого лікаря. Підете до сусіди, у нього хворий хлопчик. Як прийдете і побачите мене в ногах того хлопчика, то скажіть, най скупають його в теплій воді, і все буде добре. І ми ще багато будемо ходити по слабих. Як я буду сидіти в ногах слабого, то це значить, що він буде жити. Беріться його лікувати. А як побачите, що я сиджу в головах, то знайте, що він не буде жити, і зразу кажіть людям, най готують дошки на труну. А як я буду сидіти коло якого слабого, то лиш ви мене будете бачити, більш ніхто.

Пішов чоловік до сусіди, у якого був хворий хлопчик. Зайшов, подивився, а Смерть, його кума, в ногах слабого сидить. Він каже батькам хлопчика:

– Загрійте купіль, обмийте його, і він встане. Вони так і зробили, і хлопчик поправився.

«Лікар» пішов додому. А за ним іде вилікуваного хлопчика тато і несе плату – муку, м'ясо, гроші.

– За що це ви мені принесли?

– За те, що вилікували мого сина. І прийняв чоловік плату.

Зачув він, що десь далі хворіла жінка. Його ніхто не кликав, вій сам пішов туди. Дивиться, кума в ногах слабої.

– Дайте їй теплого і зробіть купіль. І вона видужає.

Так і було, слаба встала. Той чоловік теж добре заплатив йому. На третій день чує він, що захворів один чоловік. Іде наш «лікар» і туди. Дивиться – Смерть у головах сидить.

– Шукайте дошки, бо помре,– сказав він і пішов. А слабий умер.

Далі він уже не ходив сам до слабих, його кликали. І куди він не приходив, скрізь сиділа кума. Як сиділа в ногах, він «лікував» слабого, як у головах – казав, що помре. Люди добре платили йому, і він дуже розбагатів.

І захворіла дочка в царя. Сказали цареві, що є такий лікар. Присилає цар карету і дванадцять козаків на конях.

– Тут живе лікар?

А він злякався та й каже:

– Я не лікар.

– Нам сказали, щоб ми тебе живого привезли до царя.

Сідає він у карету і їде до царя. Привезли його. Як побачив він, що така велика варта стоїть з оголеними шаблями, то подумав:

«Тут я пропав, бо тут моя кума не пройде. А без неї я нічого не вартий».

Кажуть цареві:

– Приїхав той лікар.

– Підніміть шаблі, най він зайде.

Підоймили козаки шаблі, і він зайшов. І прийшов у палац до царя.

– Ви лікар?

– Я не лікар. Мене обрали лікарем.

– У мене хвора дочка. Три роки лікую і не можу вилікувати.

– Де вона лежить?

– У сусідній кімнаті,– каже цар.

Зайшов він у кімнату, а там стіни такі світлі, що від них видно, як удень. Хвора лежить на ліжку. Він подивився – кума в ногах.

– Зробіть ванну з рум'яну,– каже він цареві,– скупайте хвору, і вона встане.

Скупали – і царівна одужала. Убралася вона і помаленьку вийшла в сад гуляти.

– Чим тебе нагородити? – питає цар «лікаря».

– Нічим, мені нічого не треба.

– Я дам тобі половину держави.

– Мені не треба, бо я неграмотний.

– Я дам тобі карету золота.

– Як дасте золота, то добре.

Насипали йому карету золота. Наказує цар тим козакам:

– Відвезіть його туди, де взяли. І не залишайте по дорозі карету, а то бандити пограбують його. Як відвезете, то візьміть розписку, щоб я знав, що ви довезли його щасливо.

Їдуть вони через ліс. А в тім лісі якась хата, і в ній світиться. Він каже:

– Станьте.

– Куди ж ти хочеш іти? – питають козаки.

– До тої хати.

– А як там бандити? І тебе вб'ють? Що ми тоді будемо казати цареві?

– Пустіть, не вб'ють.

Заходить він до тої хати, а козаки зостались надворі. Зайшов, а там його кума. У хаті повно засвічених свічок. Одні лиш загорілися, другі до половини згоріли, треті догоряють зовсім.

– Чого ви, куме, сюди прийшли? – питає Смерть.

– Бо я розбагатів, о!

І він показав, що розбагатів по саму шию.

– Не треба було вам, куме, сюди приходити.

– Я прийшов сюди, бо хочу все знати. Скажіть мені, чого ці свічки тут горять?

– Куме, я хотіла б, щоб ви про це не знали.

– Розкажіть мені, що значать свічки, котрі лиш засвітилися?

– Це на світ народилися нові люди.

– А ті, що до половини догоріли?

– Це люди половину віку прожили.

– А ті, що догоряють?

– Тим людям вік кінчається.

– Тепер, кумо, покажіть мені, котра свічка моя.

– Я б не хотіла казати, куме, але як ви так хочете, то скажу. Ідіть додому і шукайте дошки – ваша свічка догоряє.

Приїхав він додому. Та йде до коваля і замовляє колиску на пружині. Коваль зробив ту колиску, приносить, а він уже слабий.

– Забийте,– каже,– у стелю кілок і почепіть колиску на нього. А мене покладіть у колиску.

Поклали хворого в колиску, він розплатився з ковалем, і той пішов.

Лежить у колисці слабий і бачить, іде Смерть, кума його. Заходить у хату та й іде просто до його голови. А колиска на пружині. Він торкнув ногою, колиска повернулася, і баба лишилася в ногах. Іде баба від ніг до голови, а він знову ногою торкнув, колиска повернулася, і баба знов лишилася в ногах. Іде баба знову від ніг до голови, а він знов ногою торкнув, але баба вхопилася за колиску і перебирає руками, підступає до голови. Він хотів ще раз повернути колиску, але вже не зміг. А Смерть каже:

– Куме, крути – не крути, мусиш умерти.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)