Як у царя роги виросли (українська народна казка)

***

Як у царя роги виросли (українська народна казка)  Був лісник. Він мав три сини. Ослаб лісник і чує, що скоро умре. Покликав він синів і каже:

  – Я все життя був лісником і сходив весь ліс, але є в лісі одне місце, в яке ніколи не заходив, бо то погане місце.

  І вмер старий. Стали сини лісниками, по всьому лісі ходили, а в те погане місце не заходили. Але одного разу вирішили зайти. Найменший брат каже:

  – Давайте візьмемо з собою клубок ниток, щоб не заблудитися.

  Та й пішли вони. Розмотували за собою клубок, щоб потому по нитці вернутися. А дичина ходила і порвала ту нитку. Ходять вони, ходять по лісі і все на те саме місце приходять, до великого дуба. Так моталися вони до вечора. І вирішили ночувати під тим дубом. Два лягли, а старший сторожує.

  Дійшло десь до дванадцятої години ночі, і звіявся страшний вітер. Аж дуби гнулися. Подивився старший брат – летить поверх лісу змій. І крикнув брат:

  – Хто ти?! Стань, бо стріляти буду! Змій злякався і просить:

  – Пропусти мене. Я дам тобі таку річ! Скільки житимеш, користь тобі від неї буде,– кинув старшому братові шапку-невидимку і полетів.

  Встали хлопці рано, а старший брат не каже їм нічого. Ходили вони й другий день до вечора, і все виходили до того дуба. І знову застала їх під дубом ніч. За сторожа став середній брат. О дванадцятій годині ночі знову звіялася така буря, що ломилися дуби. Дивиться середній брат – летить змій.

  – Стій, стрілять буду! – крикнув брат. А змій просить:

  – Не стріляй, то дам тобі таку річ, що скільки житимеш, то будеш мене споминати. Дам тобі сопілку. Подуєш у неї – і вийде армія. Таку будеш мати армію, що зможеш воювати і з царем.

  Кинув йому змій сопілку і полетів. Рано встали хлопці, а середній брат їм нічого не каже. І почали вони знову ходити по лісі, щоб якось вийти, але на вечір знов прийшли до того ж дуба. Та й лягли під ним спати, а за сторожа став найменший брат. Опівночі звіялася буря, гнуться дуби. Подивився найменший брат – летить змій.

  – Стій, стріляти буду! – крикнув найменший брат.

  – Пусти мене, то дам тобі гаманець, повний грошей. Ти будеш брати, а він усе буде повний. І ніколи не буде порожній.

  А найменший брат каже:

  – Це ще не все. Ти скажи мені, як із цього лісу вийти, тоді пущу.

  – Бери сокиру і теши дуба з цього боку,– каже змій.– Як встанете рано, то йдіть у той бік, з якого буде затесано дуба.

  Відпустив він змія та й ліг спати. Рано встали хлопці, а найменший брат каже:

  – Ну, давайте будемо вже виходити з цього лісу.

  Але не каже братам, як виходити, а лиш дивиться, з якого боку затесано дуб. Недовго вони йшли і вийшли з того лісу. Побачили знайому поляну. Менший брат каже:

  – Давайте сядемо на цій поляні і трохи спочинемо.– Посідали вони, і менший брат питає:

  – Хлопці, що ви робили ночами, як сторожували.

  Старший брат каже:

  – Я маю кучму-невидимку.

  – Ану, дай її сюди.

  Одяг він кучму на голову та й питає:

  – Видно мене?

  – Не видно, лиш голос чути.

  А середній брат каже:

  – У мене с така сопілка, що як подую в неї, то скільки хочеш армії вийде.

  – Ану, давай спробуємо твою, сопілку,– каже найменший брат. Як узяв ту сопілку, як почав дути, почали виходити солдати. Він дує, а армія виходить, він дує, а армія виходить. І вже стільки вийшло, що не поміщається на поляні. Перестав дути, а солдати й питають його:

  – Царю, що бажаєш?

  – Нічого, хотів спробувати сопілку. Сказав він це, і армії не стало.

  – А тепер покажу, що я маю.

  Витягає він гаманець із грішми. Випорожнив його, а гаманець знову повний. П'ять разів спорожнив гаманець, і він усе був повний. Забрали вони ті гроші і йдуть додому. Вчув найменший брат, що в царя є дочка, і та дочка день і ніч грає в карти. Бере він свій гаманець і йде до неї. «Пограю й я з нею в карти». Узяв він з собою й кучму-невидимку. Поклав кучму на голову, і ніхто не бачив, як він пройшов у царський палац. Та й пішов просто до дівчини в кімнату. Аж тоді побачила його царівна, коли зняв шапку.

  – Як ти зайшов сюди? – питає вона.– У мене ж варта є.

  – Кучму таку маю: як покладу на голову, ніхто не бачить мене.

  – Як таке діло,– каже вона,– то давай у карти грати. Грали вони цілий день і цілу ніч, а він кладе й кладе гроші.

  Вона й питає:

  – Звідки у тебе стільки грошей?

  – А мій гаманець такий, що я беру з нього гроші, а він знову повний.

  Дівчина каже:

  – Давай будемо обідати.

  Принесла вона різних вин, напоїла хлопця, і він заснув. А сама взяла від нього кучму й гаманець, покликала варту й наказує:

  – Візьміть його і викиньте на дорогу.

  Прокинувся він – кучми й гаманця нема. Але що зробиш? Іде він додому і каже до братів:

  – Браття, я загубив кучму й гаманець. Але я візьму сопілку й заявлю цареві війну.

  Виходить цар із своїми військами на поле, а хлопець сів та й дме у сопілку, і виходять його війська. І така армія виходить, що цареві нічого й змагатися. А царева дочка примітила це діло, зайшла ззаду і вихопила у нього сопілку. І вже не його слухає армія, а царівну. Дає вона наказ взяти хлопця. Привели його до царя. Цар каже, щоб розстріляти, а міністр – посадити в тюрму. Та й вирішили: вийняти хлопцеві очі і пустити сліпого у світ.

  Ішов він сліпий, скільки йшов, і зайшов у ліс. Іде лісом, і запахло йому яблуками. Почав він мацати на дереві, намацав великі яблука. З'їв одне яблуко і відчув, що свербить голова. Помацав, а в нього роги ростуть. І все більші, більші робляться. Як у вола.

  Пішов він далі, і запахло йому грушами. «Тут десь груші є»,– подумав він. Став мацати і намацав груші. Такі здоровенні. «Що буде, то буде,– думає,– а з'їм ще й грушу». З'їв грушу, чує, роги хитаються. І відпали роги. Радіє хлопець. Добре, що хоч рогів збувся!

  Захотілося йому води. Пройшов трохи, чує, річка тече. «Ну,– думає,– нап'юся». Підповз до річки, намацав воду і п'є: Напився – і з'явилися в нього очі! «Ну, тепер я провчу царя!» – думає хлопець. Та вернувся назад і почав глядіти, де ті яблука і груші. Знайшов і взяв собі три груші.

  Іде він у город. А в городі на кожнім провулку – крамничка. Заходить він до одної крамнички і дає продавцю три яблука.

  – Що візьмеш за них,– каже продавцеві,– то буде твоє. Але не продавай дешево, а так дорого, щоб лиш цар міг купити.

  Сказав це продавцеві й пішов.

  Питають люди за ті яблука, а вони дуже дорогі, і ніхто не може купити. Іде царева дочка. І забачила ті яблука. Питає продавця.

  – Скільки коштують ці яблука?

  – Тисяча карбованців за штуку.

  І вона купила ті яблука. Принесла їх додому, і такі вони гарні були, що цар і цариця шкодували з'їсти. Поклали вони їх. А потому цар каже:

  – Та скільки ми будемо тримати їх? З'їмо по одному.

  З'їли вони по одному яблуку, і з'явилися у них роги! Люди сміються з царя. Кричать:

  – Не треба нам рогатого царя!

  Цар розгубився. І передав він по всьому царству: «Як знайдеться лікар, що вилікував би мене від тих рогів, то дам грошей, скільки схоче».

  Прийшов до царя хороший лікар. Помацав ті роги, постукав і каже:

  – Якщо відбити роги, то ви живі не лишитесь.

  Цар подумав: «Лучче з рогами жити, як без рогів умирати». Виходить лікар від царя, а наш хлопець іде назустріч.

  – Де ви були? – питає лікаря. А той і розказує йому про царські роги. Хлопець каже:

  – Ідіть до царя і передайте, що я вилікую, як він хоче. Вернувся лікар і каже цареві:

  – Я знайшов для вас лікаря.

  – Дам йому, що схоче, аби лиш роги зняв. Вийшов лікар і каже:

  – Цар сказав зайти. Заходить хлопець і говорить:

  – Буду вас лікувати, як хочете. Але маєте три дні не їсти і діставати три рази на день по три буки.

  Цар погодився. Бере хлопець добру бучару і зразу дає цареві три рази нижче спини. І так було три дні. Цар лежав зовсім голодний і діставав три рази на день по три буки. А на четвертий день дає йому хлопець грушу. Цар з'їв її, роги відпали. А хлопець каже:

  – Давайте розрахунок, бо я вже йду.

  – Та в мене й жінка з рогами,– каже цар,– вилікуйте і жінку.

  – Добре, давайте її сюди. Приводять царицю, а хлопець питає:

  – Згідні ви три дні нічого не їсти і діставати по три буки три рази на день?

  – Згідна,– сказала цариця. Але він її пожалів, бо вона не винна була. І не бив, а лиш їсти не дав. На третій день дав їй грушку. Вона з'їла її, і роги відпали.

  – Дайте розрахунок,– каже він до царя,– бо вже йду.

  А вони плачуть:

  – У нас ще й дочка з рогами. Вилікуйте і її.

  Покликали дівчину, а він каже:

  – Погоджуєшся три дні нічого не їсти і щодня діставати буків?

  – Погоджуюся,– сказала царська дочка.

  Вона була найбільше винна, і він їй не по три буки давав, а бив, скільки хотів. Вона вже й проситься:

  – Я не витримаю, уб'єте ви мене на смерть.

  А він каже:

  – Як хочеш, щоб не бив, то віддай мені кучму, гаманець і сопілку.

  І зрозуміла вона, що це той самий хлопець. Пішла царівна до батьків та й каже:

  – Це той самий, якому вийняли очі. Як він захоче мене взяти, то я піду за нього.

  І цар погодився віддати дочку за такого лікаря. Повернула вона йому кучму, гаманець і сопілку, а він зняв їй роги. Зробили весілля. І став син лісника царем.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)