Чарівні гантельки (Ольга Зубер)


Чарівні гантельки (Ольга Зубер)

На пухнастій кульбабці сидів Джмелик. Крильця він звісив аж до землі. Тож настрій мав кепський. А все тому, що був найменший від усіх.

А на галявині змагалися жучки-вусачі Силач і Тягач.

– Я можу підняти ось цей величезний камінь!

– А я – ще більший! – вихвалялися вони.

– Ех... – зітхнув малий.

– Дзінь-дзінь! – заспівали дзвоники.

– Чого зітхаєш, Смугастику? – спитала Фея Бажань і примостилась на блакитній пелюстці.

– Та... – Ось ці вусачі кепкують з мене. Бо я не такий сильний, як вони. Та я ж художник. Нічого важчого за пензлика й відерця з фарбою я не підніму...

– То чого ти сидиш?

– А що мені робити?

– Тренуватися!

Чарівниця плеснула в долоньки. За мить перед мохнатиком з’явилися гантелі.

– Ого! – мало не впав з квітки малюк.

– Це найкращі гантелі в світі! Ось, поглянь. Прорезинені, розбірні. Їх виготовили феї-майстри!

– Ні... нічого не вийде... – знову похнюпився волоханчик. – Тягач та Силач побачать й відберуть!

– А я зроблю їх невидимими!

Фея прошепотіла чарівне слово й спитала:

– Видно гантельки?

– Так!

– Їх будеш бачити лише ти!

– Ого!

– Вони чарівні! – посміхнулася фея й зникла.

Смугастик розправив крильця й заходився фарбувати кульбабку. Та раптом почув:

– А-а-а-а! Я об щось вдарився! – тримався за лапку Силач.

– Не вигадуй! Ти просто боїшся зі мною змагатися!

– Та правду кажу! Прийди, подивися!

– Біжу! – закричав Тягач.

Та як перечепиться через гантелі!

– Аааааа! Ти поставив мені підлапку!

Джмелик почув їхню сварку й сховав гантелі у мишачій нірці. А ввечері почав тренування. Спочатку гантелі здалися дуже важкими. Та з кожною вправою вони ставали легшими, а джмелик сильнішим. На радощах, він злетів над квітучою галявиною, пострибав по калюжах й підтягнувся на павутинці.

Одного разу до лісу залетів буревій. Вітрисько повалив сосну прямісінько перед хатинкою Силача й Тягача. На допомогу злетілися комашки з усього лісу. Та дерево було дуже важке.

– Чекайте! – підлетів Смугастик.

Він схопив сосну й відкотив її подалі.

– Молодець! – заплескали усі.

А Силач і Тягач аж роти пороззявляли.

– Як тобі вдалося стати сильнішим за нас?

– В мене є чарівні гантельки! – підморгнув джмелик Феї Бажань.

– А можна й нам позайматися?

– Звісно!

З того часу вони заприятелювали. А Силач і Тягач більше ніколи ні з кого не глузували.


Залиште відгук!

Ваш відгук опублікують після перевірки!

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)