Дудка-самогудка (Лідія Компанієць)


Дудка-самогудка (Лідія Компанієць)

З українського фольклору


Жив дідок побіля лісу,

Мав трьох кізочок дідок,

Випасав їх, напував їх,

Доглядав, немов діток.

Підупав дідок на силі –

Сімдесят уже йому.

– Кози любі, кози милі,

Пастушка я вам найму!


У квітневий ранній ранок

Пастушок прийшов у двір:

У руці – кленова дудка

І кашкетик набакир.


– Гайда, кізоньки, до лісу,

Звідти звернем на лужок!..–

Дід із бабою радіють:

Спритний хлопчик-пастушок!..


Упливає час-година,

Ось уже кінець весні…

Тільки в чому тут причина –

Худнуть кози день при дні!


Дід позбувся сну-спокою:

Шкода дідові тварин.

«А простежу я за хлопцем»,–

Так собі міркує він.


Кіз у ліс погнав хлопчина…

Дід – за ним тупцем-бігцем,

І спинився-затаївся

За калиновим кущем.


Літній ранок – тихий, гожий,

Сяє сонце з вишини.

На галявинах у лісі –

Сила цвіту й травини.


Тільки-но припали кози

До смачних зелених трав,

А хлопчак узяв сопілку

Та веселої заграв.


Що тут сталось! Збіглись кози

І – в таночок, як одна.

Чики-брики,

Чики-брики

Кожна хвацько витина!


«Ось чому похудли кізки! –

Аж змінився дід з лиця.–

Начувайся, пастушатко,–

Покуштуєш ремінця!»


А сопілка не вгаває,

А сопілка виграває!

То з дисканта,

То з баса

Грає дудочка-краса!


Грає весело, завзято

Не абищо, а гопак!

Ноги в діда – танцювати:

Ой, не встояти ніяк!


Дід підборами ударив:

– Грай, дударе, на дуду!

Чики-брики!

Чики-брики!

Лихо-горе забуду!


…Баба вдома жде дідуся,

Вже терпець урвався їй.

– Побіжу та подивлюся,

Що старий там робить мій.


А прибігла – остовпіла:

На сопілку гра хлопчак,

Дід із козами танцює

Скоком,

Боком,

Так і сяк!


– Посоромся! Що ти робиш? –

До дідка вона гука.

Та заграла дужче дудка,

І старенька мимоволі

Приєдналась до дідка:


Чики-брики!

Чики-брики! –

Коешуть землю черевики.

Грай, дударе, на дуду,

Лихо-горе забуду!..


Вже давно повечоріло,

Сіло сонечко за гай.

Дід гукає:

– Хлопче, годі!

Ми стомилися украй!


А хлопчак дудить завзято

Ірегочеться хлопчак:

– Я б спинився,

Тільки дудка

Не спиняється ніяк!

Я кажу їй перестати,

Та не слухає вона:

Ця ж бо дудка-самогудка

Не звичайна – ЧАРІВНА!..


Збила баба закаблуки,

Дід підошви геть зітер…


…Чула я: старі танцюють

Біля лісу

Ще й тепер.

Та не бачила, не знаю,–

Тож не вірте ви мені,

А підіть та подивіться,

А чи правда це,

Чи ні?


Залиште відгук!

Ваш відгук опублікують після перевірки!

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)