Жив-був старенький дідусь. І дивно чи не дивно, а він захотів на старості літ учитися. Подумав трохи – і пішов якогось дня у школу.
– Пане вчителю, прийміть у школу. Хочу вчитися.
– Дідусю, вже пізно, – одказує учитель.
Пішов дідусь додому. Другого дня устав раненько-раненько, зібрався і знову до школи. А учитель:
– Ні, дідусю, пізно вам учитися. Застаренькі вже.
Повернувся дідусь, іде додому. Бачить: лежить на дорозі торбина. Підняв, розв’язав її, а там – повно грошей. Видать, їхав якийсь панисько і загубив. Узяв дід торбу з грошима під пахву і пішов додому.
"От так: у школу пішов – щастя знайшов", – думає собі дід.
Став жити у добрі та достатку. Та чорт спокусив діда посваритися з бабою. Розізлилася баба і донесла в поліцію, що дід знайшов торбу з грішми. Вже об’явився й пан, який загубив ті гроші.
Покликали діда до суду.
– То ви, діду, знайшли гроші? – питається суддя.
– Та знайшов, – одказує дід.
– Коли ж те було?
– А тоді то було, як я у школу ходив.
Подивилися судді на діда, а потім на молодого паниська, та й рішили:
– Дуже давно то було. І гроші не того пана.
Та й прогнали обох геть.