FacebookInstagramPinterestTwitter
Казки іншою мовою: RU

Снігова Хмаринка, Біла Мишка та Біла Павучиха (Лана Ра)

Казки про:
1414

Снігова Хмаринка, Біла Мишка та Біла Павучиха (Лана Ра)Снігова Хмаринка, звичайнісінька хмаринка: біленька, пухнаста та весела. Від хмаринки дощової відрізняється тим, що сипле на землю сніжок, а не льє дощиком. А головне, на сніговій Хмаринці живуть її подружки біленька Мишка та біленька Павучиха. Вони товаришують дуже давно й живуть у злагоді. З ранку Хмаринка обов’язково пролітає над будиночком Корови Лоли. Лола дає велику скриньку молока. Після чого всі втрьох: Хмаринка, Мишка та Павучиха випивають по склянці білого молока з духмяними білими цукровими шундиками. М-м-м, смакота!

А потім Хмаринка пропонує:

– Подружки, нумо побавимося? Я бачу під нами наше улюблене місто де багато дітлахів, і вони вже вибігли грати на вулицю.

І дійсно, усі-всі дітлахи вибігли на вулицю, щоб погратися в зимові забавки. Але на вулицях міста зовсім не має снігу. Діти сумно дивляться один на одного. Як же можна весело грати, коли нема ані сніжинки.

Снігова Хмаринка та її подружки: біла Мишка й біла Павучиха люблять діточок, і люблять їхні зимові забавки.

– Побавимося! Побавимося! – кричить Мишка. Ой, як же вона захоплена цією грою!

І миттю маленька та швидка білесенька Мишка розпочинає хутко занурюватися в Хмаринку та робити в ній нірки. Хмаринці від цього стає лоскотно-лоскотно й вона заливається сміхом. І з веселої смішної Хмарки починає сипатися сніг.

– Ура! – галасують знизу дітлахи. – Прилетіла снігова Хмаринка! Вона насипле багато снігу!

Поки Хмаринка заливається сміхом, а Мишка робить нірки, Павучиха, завзято ліпить малесенькі сніжки та намагається влучно поцілити в кожного з веселих дітлахів.

А одного разу поцілила в дядька Рому. Він насуплений ішов у своїх справах, піднявши комірець пальта. І тут: хряп! Сніжка впала на капелюх дяді Роми. Він миттю розвернувся, подивився на дітей, що сміялися, бігаючи один за одним і пробуркотів:

– От ці мені дитячі забавки!

Усе місто гомонить, щебече дитячим сміхом. От уже багато хто з дітлахів катається на санчатах, а хто на лижах та ковзанах, усі інші ліплять снігову бабу.

Тітка Марійка, продавщиця морозива, дуже любить дітей. Вона продає морозиво в маленькому магазинчику на площі де бавляться діти. Тітка Марійка зовсім не має роботи взимку, бо дітям узимку не можна багато їсти морозива. Але влітку інша справа – за морозивом черга з малюків.

Надвечір, коли місто зовсім завалене снігом, і всім треба йти спати, тітка Марійка та дітлахи в один голос викрикують:

– Дякуємо тобі снігова Хмаринка!

А ще тітка Марійка подарувала три морозива. Павучиха сплела кошик, який спустили на павутинні донизу. Дітлахи поклали туди три білих молочних пломбіри.

– Дякуємо вам, і на добраніч! – подякували снігова Хмаринка, Мишка та Павучиха.

Пригадуючи веселий день подружки їли морозиво.

– Тепер мені треба попрацювати, – говорить Павучиха. Вона бере павутиння-нитку й починає зашивати нірки, які наробила Мишка. Хмарка заспокоюється од сміху, з неї все менше й менше сиплеться снігу й урешті-решт, вона засипає.

З

асипають усі: місто, дітлахи, дядя Рома, що буркотить у сні, тітка Марійка, яка всю ніч у сні посміхається та грається в сніжки, і снігова Хмаринка, і біла Мишка, і біла Павучиха.