У Маленької Конячки в саду було дві квітки. Бутони у квітів були такі великі, що в них можна було сховатися. Маленька Конячка дуже любила свої квіти.
Сьогодні вона встала раніше, ніж звичайно, узяла лійку та пішла до саду.
– Це – тобі, – сказала вона, поливаючи квітку.
– Бр-р-р! – раптом сказала квітка, і з неї висунулася голова Собачки.
– Здрастуй, Маленька Конячко! – сказав Собачка. – Ти не пам'ятаєш, що роблять спочатку: зарядку чи обливаються водою?
– Спочатку роблять зарядку, – сказала Маленька Конячка.
Тоді доведеться зробити її наступного разу, – весело сказав Собачка. – Адже ти мене вже облила водою!
– Це не біда. Ми зробимо зарядку, і я поллю тебе з лійки ще раз, – запропонувала Маленька Конячка.
І вони почали робити зарядку. А потім полили один одного з лійки і витерлися махровим рушником.
– Стривай! – згадала Маленька Конячка. – А що ти робив у квітці?
– Я чекав на Бджілку. Я сказав би їй: "Доброго ранку, Бджілко, я дуже радий тебе бачити!" А Бджілка дуже здивувалася б. Тому що встає вона раніше від усіх, і ніхто не каже їй першим: "Доброго ранку!"
– Чудово! – вигукнула Маленька Конячка.
І вони сховалися кожний у своїй квітці. А коли прилетіла Бджілка, Собачка і Маленька Конячка сказали їй в один голос: "Доброго ранку!"