Severity: Warning
Message: Trying to access array offset on value of type bool
Filename: friendly_urls/index.php
Line Number: 2449
Юрків дідусь занедужав. Дідусеві вісімдесят п'ять років.
Він знає чимало цікавих казок та дивних бувальщин, які любить слухати Юрко.
А зараз дідусь лежить і важко дихає. Мама наказала:
– Сиди, Юрку, біля дідуся, доглядай за ним. Попросить води – подай свіжої, попросить відчинити вікно – відчини.
Юрко сидів біля постелі хворого дідуся, читав книжку. За півдня дідусь разів зо три попросив води.
Набридло хлопцеві сидіти. Поклав книжку на стіл, тихо вийшов з хати й побіг до хлопців грати у футбол.
Кілька годин гуляв Юрко на стадіоні, вже й сонце до заходу схилилось.
Та неспокійно було в нього на душі. Щось немов гнітило його. Покинув Юрко гру, побіг додому.
Ледь відчинив двері, підійшов до ліжка – й упав на коліна. Дідусь лежав мертвий. А в склянці не було й краплини води.
Потім усе життя Юрка мучили докори сумління. Він думав: дідусь, мабуть, помер тому, що не було води. Йому хотілося пити, а в склянці – ні краплини. А він у м'яч грав із хлопцями.
– Роби не те, що хочеться, а те, що треба, – навчав Юрко свого сина.
Обсудить]]>Жила собі на світі дівчинка на ім’я Маргарита. Вона ніколи не слухала свою маму і росла вередливою і нечемною.
Якогось дня мама з Маргаритою пішли на прогулянку.
Коли вони прийшли на дитячий майданчик, мама сказала :
- Дивися, доню, не виходь з майданчика - поруч дорога!
Маргарита криво усміхнулася та пішла гратися.
Дівчинка була великою капризухою, тож скоро їй набрид майданчик, і вона, не довго думаючи, побігла до сусіднього двору, де жила її найкраща подруга.
Все б нічого, та шлях її перетинала дорога, де саме в цей час був жвавий рух, а світлофор стоїть на наступному перехресті.
Маргаритка, не дивлячись по сторонах, вискочила на дорогу...
На щастя, мама встигла врятувати донечку, і біди не сталося. Але ж трапитись могло все, що загодно.
Дівчинка була налякана, тож мама повела її до лікаря. Після огляду він запенив, що з Маргаритою усе гаразд, і можна бути спокійними.
Додому дівчинка йшла, міцно тримаючи маму за руку. А вдома доня обняла маму за шию і тихо промовила: "Мамусю, я завжди-завжди буду тебе слухатись!"
Обсудить]]>