A PHP Error was encountered

Severity: Warning

Message: Trying to access array offset on value of type bool

Filename: friendly_urls/index.php

Line Number: 2449

Казки на ніч українською мовою ᐈ Казки для дітей на Дерево Казок https://derevo-kazok.org/ Читати онлайн 【казки українською мовою】 на сайті ⏩ Дерево Казок ⭐ Більше 3000 авторських та народних 【казок на ніч】 для дівчаток та хлопчиків ✔️ derevo-kazok.org Wed, 03 Aug 2022 20:50:28 +0300 en-ru MaxSite CMS (http://max-3000.com/) Copyright 2024, https://derevo-kazok.org/ <![CDATA[Ранкові промені (Костянтин Ушинський)]]> https://derevo-kazok.org/page/rankovi-promeni-kostjantin-ushinskij https://derevo-kazok.org/page/rankovi-promeni-kostjantin-ushinskij Wed, 03 Aug 2022 20:50:28 +0300 Випливло на небо червоне сонечко й почало розсилати скрізь свої золоті промені – будити землю.

Перший промінь полетів та потрапив на жайворонка. Стрепенувся жайворонок, випурхнув із гніздечка, піднявся високо-високо та заспівав свою сріблясту пісеньку: "Ах, як добре у свіжому ранковому повітрі! Як гарно! Як вільно!"

Ранкові промені (Костянтин Ушинський)

Другий промінь потрапив на зайчика. Смикнув зайчик вухами і весело застрибав по росяному лузі: побіг він здобувати собі соковитої травички на сніданок.

Ранкові промені (Костянтин Ушинський) – 2

Третій промінь потрапив у курник. Півень залопотів крилами і заспівав: Ку-ку-рі-ку! Кури злетіли з жердин, закудкудакали, почали розгрібати сміття та черв'яків шукати.

Ранкові промені (Костянтин Ушинський) – 3

Четвертий промінь потрапив у вулик. Виповзла бджілка з воскової келії, сіла на віконечко, розправила крильця і – зум-зум-зум! – полетіла збирати медок з духмяних квітів.

Ранкові промені (Костянтин Ушинський) – 4

П'ятий промінь потрапив у дитячу кімнату, на ліжечко до маленького лінився: ріже йому очі, світить, а він повернувся на другий бік і знову заснув.

Ранкові промені (Костянтин Ушинський) – 5

Обсудить]]>
<![CDATA[Казка про Сонце, Мороз і Вітер (українська народна казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/kazka-pro-sonce-moroz-i-viter-kazka https://derevo-kazok.org/page/kazka-pro-sonce-moroz-i-viter-kazka Tue, 28 Jun 2022 02:04:15 +0300 Казка про Сонце, Мороз і Вітер (українська народна казка)

Ішли якось Сонце, Мороз і Вітер широкою дорогою, аж зустріли селянина.

– Здрастуй! – привіталися мандрівники.

– Добрий день! – уклонився й собі чоловік.

Щойно друзі розминулися із селянином, як замислилися:

– Із ким же чоловік привітався: з усіма чи з одним?

Наздогнали подорожнього, аж Сонце й Мороз схвильовано цікавляться:

– Ти з усіма нами привітався чи з кимось одним?

Селянин на мить замислився, всміхнувся у вуса й відповів:

– З одним.

– Із ким же?

– Із найдужчим, – заявив кмітливець і пішов додому.

Мандрівники перезирнулися й теж подалися своєю дорогою. Коли це червонощокий дідусь зупиняється й розгнівано вигукує:

– Заморожу нахабу!

Сонце теж обурилося:

– Спершу попечу неввічливого селянина!

Вітер усміхнувся на недобрі слова приятелів:

– Коли ти, Сонцю, припечеш, я охолоджу подихом розжарене проміння, а коли Мороз розгнівається, просто стихну, і чоловік не змерзне...

У жнива вийшов той чоловік у поле, а Сонце пече, як вогонь! Коли це дмухнув холодний вітер – де й спека поділася!

Взимку їде чоловік у ліс по дрова, а там такий Мороз, аж тріщить! Коли ж вітер – шусть! – і вщух, ані шелесне. От той чоловік і не змерз.

От як Вітер захистив чоловіка від Сонця й Морозу.

Обсудить]]>
<![CDATA[Пихатий півень (Василь Сухомлинський)]]> https://derevo-kazok.org/page/pihatij-piven-vasil-suhomlinskij https://derevo-kazok.org/page/pihatij-piven-vasil-suhomlinskij Mon, 06 Jun 2022 23:39:08 +0300 Пихатий півень (Василь Сухомлинський)

Ходить півень по подвір'ю.

Побачив райдугу барвисту на небі.

Побачив і сміється:

– У мене хвіст такий само барвистий – кращий, ніж райдуга.

Та ось пішов дощ. Замочив пихатому півневі хвоста.

Звис хвіст аж до землі.

Соромно стало півневі.

Втік він на сідало й більше ніколи не хвалився.

Обсудить]]>
<![CDATA[Як сонце і місяць один до одного в гості ходили (албанська казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/jak-sonce-i-misjac-odin-do-odnogo-v-gosti-hodili-albanska-kazka https://derevo-kazok.org/page/jak-sonce-i-misjac-odin-do-odnogo-v-gosti-hodili-albanska-kazka Wed, 11 May 2022 21:27:24 +0300 Отримав якось Місяць від Сонця запрошення прийти до нього в гості. Довго він міркував, що подарувати Сонцю, і нарешті придумав.

Зібрав декілька найяскравіших зірок, поклав їх на срібну тацю та й пішов у гості.

Як сонце і місяць один до одного в гості ходили (албанська казка)

Сонце дуже зраділо цьому подарунку. Вони посиділи, смачно попоїли, добре побалакали...

А потім Місяць запросив Сонце до себе в гості. Довго думало Сонце, чим би потішити Місяць. Нарешті придумало.

Як сонце і місяць один до одного в гості ходили (албанська казка) – 2

Покликало найкращого кравця й каже:

– Я збираюся до Місяця в гості й вирішило подарувати йому вбрання з хмар. Будь ласка, поший гарненько, щоб і зручне було, і гарно сиділо на Місяці.

Як сонце і місяць один до одного в гості ходили (албанська казка) – 3

А кравець і каже:

– Ні, Сонцю, не візьмуся я за цю роботу. Та й ніхто не візьметься. Адже Місяць щодня змінюється. Сьогодні він круглий, як куля, а завтра вже з одного боку починає худнути, а за два тижні й зовсім стає тоненьким, та ще й вигинається, як серп. Як же тут по ньому пошиєш?

Засмутилося Сонце, але що поробиш? Довелося йти в гості з порожніми руками.

Як сонце і місяць один до одного в гості ходили (албанська казка) – 4

Місяць приготував частування, вони посиділи, попоїли, побалакали... Але коли Сонце вже зібралося йти і Місяць побачив, що йому немає подарунка, він засмутився.

– Не сердися, Місяце, – сказало Сонце. – Я довго думало, що тобі подарувати, і вирішило, що найкращий подарунок – вбрання з хмар. Але наймайстерніший кравець відмовився виконати моє прохання.

Як сонце і місяць один до одного в гості ходили (албанська казка) – 5

Проте з цього дня я дозволяю тобі збирати мої промені і шити з них собі будь-яке вбрання. Побачиш, яким гарним ти станеш!

І Місяць вирішив, що подарунок зовсім не поганий.

Як сонце і місяць один до одного в гості ходили (албанська казка) – 6

З того часу Місяць красується у нічному небі яскравий і блискучий, прикрашений сонячними променями, його відбитим сяйвом.

Обсудить]]>
<![CDATA[П'ять золотих плодів (англійська казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/pjat-zolotih-plodiv-anglijska-kazka https://derevo-kazok.org/page/pjat-zolotih-plodiv-anglijska-kazka Sun, 10 Oct 2021 22:28:06 +0300 П'ять золотих плодів - англійська казка

Жив колись король, і росло в його королівстві високе дерево – таке високе, що вершини його не було видно. Дуже хотілося королеві дізнатися наскільки високе те дерево і що на нім росте. Послав він у всі кінці королівства гінців, повелів оповістити всіх: коли знайдеться такий парубок що підійметься на верхівку дерева і зірве з нього плоди, тому парубкові король віддасть свою дочку в дружини і заповість йому королівство. Багато людей прийшло пробувати щастя, та нікому не вдалося досягти вершини, а інші зірвалися з дерева і убилися.

Надумався пробувати щастя один молодець з дальніх країв. Пішов через дрімучий ліс, і зустрівся йому пастух. Запитав його парубок, чи тою дорогою він йде. І бачить – на ногах у пастуха якісь залізні крюки на зразок звірячих кігтів. парубок поцікавився, що це таке. Пастух на те відповів що з такими крюками він швидко влізає на дерева, рятуючись від диких звірів. Парубок, хоч і одягнений був в багатий наряд, запропонував пастуху помінятися з ним платтям. Але на додачу попросив ті залізні кігті.

Пастух розсміявся, подумав, що перехожий жартує: що ж то за дурощі міняти красивий одяг на лахміття. Але, побачивши, що парубок і справді хоче мінятись, погодився і, окрім панського одягу, отримав ще й гарно грошей.

Ось прийшов парубок в королівське місто, переодягнувся, тільки залізні крюки залишив при собі, та попрямував до короля. Прибувши до королівських палат, низько йому поклонився і сказав, навіщо прийшов. Король дав йому дозвіл лізти на дерево. Тоді парубок захопив з собою залізні кігті, набрав із собою усіляких харчів на сім днів і поліз на дерево. Дивляться на нього люди і дивуються, як справно він дереться. Але вже три дні і три ночі підіймається парубок на дерево, а на стовбурі все немає ні єдиної гіллячки. Лише на четвертий день у вишині показалися ніби як би гілля, а на сьомий день побачив він, що в тому гіллі палац. Добрався він до палацу і постукав в залізні двері. Незабаром почулися кроки. Двері відчинилися і молодик побачив красиву дівчину. Вона запросила гостя увійти, повела його в срібний зал і пригостила всякими стравами і напоями. У замку жили три зачаровані дівчини. Парубок залишився у них ночувати, адже він не спав цілий тиждень.

П'ять золотих плодів - англійська казка-2

Вранці розбудили його дівчата, нагодували смачними стравами, а потім найгарніша з них говорить:

- По дорозі до вершини зустрінуться тобі ще два палаци. До першого будеш лізти чотирнадцять днів. Живуть в тому палаці шість дівчат, вони тобі розкажуть, як бути далі. Ось тобі скиба хліба. Як зголоднієш, або спрага замучить - з'їж його, і побачиш що буде, де втома і подінеться...

Минуло вже десять днів, а замку все не видно. На одинадцятий день щось заблищало у вишині, а на чотирнадцятий парубок постукав в двері чудового палацу з чистого золота. У золотому палаці дівчата зустріли його так само привітно, як і в срібному, нагодували, напоїли, спати уклали, а на ранок сказали:

- Над нами є ще один палац. Три тижні добиратимешся до нього. Живуть там дев'ять дівчат, вони-то і розкажуть як далі діяти.

На прощання дівчата дали йому скибу хліба, – варто, мовляв, його лизнути як пройдуть і голод, і спрага, і втома.

З великими труднощами добрався він до третього палацу.

Зустріли там легіня так само привітно, нагодували, напоїли і залишили ночувати. Тут жили дев'ять дівчат, у однієї з них було золоте волосся. Від неї парубок дізнався, що до вершини доведеться йому лізти цілий місяць.

- Там знайдеш п'ять золотих плодів, – сказала дівчина, – три справа і два зліва. Ті, що справа, зріжеш ось цими ножицями. Але горе нам, якщо зріжеш ті, що зліва. Дерево сильно від того повалиться разом з палацами, і всі ми загинемо. Як зробиш свою справу, негайно ж спускайся на землю. Там зібралось тьма людей, всі чекають не дочекаються тебе: хочуть дізнатися, які плоди ти принесеш, і почути, що було з тобою в дорозі. Але жодній живій душі, навіть королеві, не кажи про те, що ти бачив і чув. А на ранок чекай нас поблизу дороги. Ми поїдемо в алмазній кареті, запряженій золотими кіньми. Нестимуться ті коні швидше за птахів.

Встигнеш до карети доторкнутися – чари зруйнуються, не встигнеш – пропадемо ми, полонять нас у замку без вікон і дверей.

Спустився парубок на землю. Народу видимо-невидимо, всі допитуються що він бачив і що так довго робив на дереві. А він з вуст ані слова, і навіть від короля свою здобич втаїв. На ранок встав спозарання і подався до дороги, чекати карету. З першими променями сонця закурявилась вдалині невелику хмара пилюки. Все ближче, ближче, нарешті зовсім близько; ось вже і карета видно. Але вона вихором промчала мимо, парубок не встиг до неї доторкнутися.

Зовсім було голову втратив він від горя. Втішився трохи, подався до короля, про свої пригоди розповів, плоди дивовижні йому залишив і подався у світ шукати того замку, що без вікон і дверей.

П'ять золотих плодів - англійська казка-3

Блукав він місяців зо три, а під кінець третього місяця заблукав він до темного лісу. Під ранок бачить вдалині, на горбі ніби як світло видніється. Підходить до того місця і бачить – збудована хатинка. А проживав у тій хатині сам Місяць. Сміливо постукав він в старі двері, загримів іржавий засув двері відчинилися і – о жах! Парубок навіть відсахнувся, як старезну бабу перед собою побачив. Була та баба старою, як світ, велика, як дуб, чорна, як головешка, очищі як полумиски, волосся - як кінська грива, а вже худа, худа – ну, шкіра та кістки. Подивилася вона сердито на гостя – питає, навіщо завітав.

Парубок без хитрощів відповів, що шукає замок без вікон і дверей, і запитав чи не вкаже вона до нього дорогу. А стара відповідає:

- Вже багато тисяч років не відлучалася я з дому більш ніж на годину. Звідки ж мені знати про такий замок? Ось мій син Місяць, напевно, знає про його – адже він щоночі обходить ввесь світ. А зараз ступай геть як би горя не було. Скоро Місяць повернеться, і коли застане тебе не минути лиха!

Став бідолаха благати бабцю, щоб не проганяла його, а заховала б деінде в домі, а сама вивідала у сина про замок. Так слізно він прохав, що стара зглянулася і заховала його під сходами. Ось прийшов додому Місяць і вже з порогу почув людський дух. Питає матір, чи не було тут людей? Спочатку мати відмовлялася, але Місяць так роздратувався, що довелося розповісти все. Змолилася стара, просить змилуватися і допомогти бідоласі знайти той замок. Зглянувся і Місяць над парубком, велів йому вилізти із під сходів говорить йому:

- Радий би тобі допомогти, та сам я про такий замок не знаю, не відаю. Так буде тобі відомо, що я ще ніколи не освітлював усієї землі. Видно замок той таїться в якій-небудь далечині, куди і мої промені не долітають. Йди краще до Сонця, воно бачить більше, ніж я. Може там знайдеш собі пораду.

Довго блудив парубок по лісу а таки знайшов житло Сонця.

П'ять золотих плодів - англійська казка-4

І там прийняла його мати Сонця не надто привітно. Однак парубок таки впросився у Сонця за той замок, що без вікон і дверей.

Та Сонце теж не знало, де той замок і порадило звернутись до Вітрів. Вони ж бо продувають усі сторони світу, і вже непевне мають знати щось про той замок.

Знову подався парубок на пошуки, довго шукав та таки знайшов Вітрову оселю.

На щастя парубка застав він головного Вітра удома, повідав парубок йому свою печаль і попросив допомоги чи поради. Вітер слухав уважно, а як парубок закінчив, узяв дудку і заграв на ній. Та так голосно грав, що його почули всі вітри на світі. Негайно примчалися вони, але про замок без вікон і дверей ніхто не знав.

Лиш один вітер запізнився, – у нього розболілася нога, і він відстав від інших.

Прибіг він за годину і розповів про замок без вікон і дверей. До того замку вітрам не більше чверті години ходу, а для людини – декілька років. Шкода стало Головному Вітрові бідолаху, і він велів сплести велику корзину – і в корзині доправити таки парубка до замку.

А як сплели корзину, парубок вліз в неї, а Головний Вітер підхопив її і в миті ока доставив до самогоу замку. Став Вітер оглядати замок – чи немає якої щілки, щоб забратися всередину. На найвищій башточці відмітив він маленьку дірочку.

П'ять золотих плодів - англійська казка-5

Пробрався через неї і з такою силою промайнув по замку, що стіни задрижали. У замку було вісімнадцять дівчат та ще диявол зі своєю матір'ю.

Всі дівчата, окрім золотоволосої, були вже неживі. Замордували їх біси.

Схопив Вітер диявола і з усієї сили шпурнув його через дірку назовні і там так його перемолов, що від диявола залишилися тільки пил і прах. Потім схопив Вітер матір диявола та так труснув, що у неї всі кісточки затрепотіли. Повелів він розповісти, як дівчат винищили. Вертиться дзигою стара, твердить, що вона про те і знати нічого не знає, тому як це справа рук її сина. Погрозив Вітер і з нею повестися, як з дияволом, коли буде мовчати. Злякалася стара і розповіла, що дівчат ще оживити можна, лиш взяти з шафи чарівне зілля та покропити дівчат – зараз же живі стануть. Узяв Вітер те зілля, окропив на пробу одну дівчину, і та ожила. Тоді схопив він стару, та й закинув її на болото. А дівчат усіх оживив.

Переніс потім всіх по черзі в корзину, а замок зрівняв з землею.

Порятованих дівчат разом з парубком Вітер доставив до королевого палацу.

Король же як і обіцяв щедро винагородив парубка, одружився він на золотоволосій дівчині і жили вони щасливо довгі роки.

Обсудить]]>
<![CDATA[Сонце, Мороз та Вітер (латиська казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/sonce-moroz-ta-viter-latiska-kazka https://derevo-kazok.org/page/sonce-moroz-ta-viter-latiska-kazka Mon, 28 Jun 2021 13:27:50 +0300 Сонце, Мороз та Вітер (латиська народна казка)

Було це давно-давно. Йшли якось сонце, мороз та вітер і розмовляли між собою.

– Я сильніше за вас обох,– сказало сонце.

– Ні, я сильніший! – промовив мороз.

Усі троє добре розуміли, що сильному й дужому легше на світі жити: куди б не пішов, повсюди його бояться. Але як дізнатися, хто з-поміж них найсильніший?

Ішли вони отак, ішли й зустріли чоловіка. Побачив їх той, скинув шапку, вклонився й пішов собі далі. Раптом чує: гукають його подорожні. Повернувся до них чоловік, а вони й запитують:

– Скажи нам, чоловіче, по правді, кому з нас ти оце щойно вклонився? Не всім же трьом? Дуже ми хочемо знати.

Задумався чоловік, не знає, що йому відповісти. Сказати, що вклонився всім трьом, але чи сподобається їм така відповідь? Сказати – комусь одному, та як угадати, котрому краще? Розгнівається сонце – може спалити, розгнівається мороз – заморозить, а вітер – землю висушить. Кого ж із них звеличити? Думав-думав і вирішив: скаже, мабуть, що вклонився вітрові. Хоч як гаряче пече сонце, а подме вітерець – одразу прохолодою повіє. Хоч як лютує мороз, а подме південний вітер – одразу потеплішає. Отож чоловік і каже:

– Вітрові я вклонився.

Не сподобалась така відповідь сонцю, погрожує воно чоловікові:

– Начувайся тепер, ти мене ще не раз згадаєш! Не забуду я, що ти вклонився не мені, а вітрові.

Вітер заспокоїв чоловіка:

– Не бійся ні сонця, ні морозу! Як тільки почнуть вони тобі дошкуляти, гукай мене!

Улітку сонце вирішило помститися чоловікові – замучити його спекою. Спрямувало воно на нього своє проміння і ну палити все підряд. Чоловікові стало так жарко, що місця собі знайти не може: нічим дихати ні в хаті, ні надворі.

Один порятунок – у воду залізти, та чи довго у воді висидиш?

Згадав тут чоловік про вітер та й каже:

– Хоча б вітерець подув, може, полегшало б.

І тої ж миті повіяв з півночі вітер, приніс прохолоду. Чоловік знову взявся до роботи.

Отож довелося сонцю погодитися, що вітер таки сильніший за нього.

Узимку спробував мороз поквитатися з чоловіком. Так холодно стало, що навіть у хаті треба було кожуха вдягати. Знову згадав чоловік про вітер і каже:

– Хоч би вітер подув, хмари нагнав, то й мороз спав би.

Зірвався тут вітер, повіяв з півдня, закружляли сніжинки, мороз і поменшав.

Вийшов тоді чоловік з хати й вирушив у ліс по дрова.

Зрозумів і мороз, що вітер сильніший за нього і що не під силу йому тягатися з вітром.

Зустрівшись із сонцем, вітер і каже:

– Сильний не той, хто своєю силою вихваляється, а хто своє діло як слід робить.

Обсудить]]>
<![CDATA[Квітка сонця (В. Сухомлинський)]]> https://derevo-kazok.org/page/kvitka-soncja-v-suhomlinskij https://derevo-kazok.org/page/kvitka-soncja-v-suhomlinskij Wed, 11 Sep 2019 23:01:02 +0300 Квітка сонця (В. Сухомлинський)

На високому стеблі – велика квітка із золотими пелюстками. Вона схожа на сонце. Тому й називають квітку соняшником. Спить уночі соняшник, схиливши золоті пелюстки. Та як тільки сходить ранкова зоря, пелюстки тремтять. То соняшник жде сходу сонця. Ось уже сонце викотилось із-за обрію. Соняшник повертає до нього свою золоту голівку й дивиться, дивиться на червоне вогняне коло. Усміхається соняшник до сонця, радіє, вітає його:

- Добрий день, сонечку, я так довго чекав тебе!

Сонце піднімається все вище й вище, пливе по небу. І соняшник повертає за ним свою золоту голівку. Ось воно вже заходить за обрій, і соняшник востаннє усміхається його золотому промінню.

Обсудить]]>