A PHP Error was encountered

Severity: Warning

Message: Trying to access array offset on value of type bool

Filename: friendly_urls/index.php

Line Number: 2449

Казки на ніч українською мовою ᐈ Казки для дітей на Дерево Казок https://derevo-kazok.org/ Читати онлайн 【казки українською мовою】 на сайті ⏩ Дерево Казок ⭐ Більше 3000 авторських та народних 【казок на ніч】 для дівчаток та хлопчиків ✔️ derevo-kazok.org Tue, 21 Jul 2015 17:15:58 +0300 en-ru MaxSite CMS (http://max-3000.com/) Copyright 2024, https://derevo-kazok.org/ <![CDATA[Хто про себе багато дбає… (індійська казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/hto-pro-sebe-bagato-dbaye-kazka https://derevo-kazok.org/page/hto-pro-sebe-bagato-dbaye-kazka Tue, 21 Jul 2015 17:15:58 +0300 Хто про себе багато дбає… (індійська казка) Один раджа хоч і був молодий, але дуже часто хворів. Покликав він якось свого візира та Й питає:

– І чого це я так часто нездужаю? Бережу себе як можу, завжди тепло вдягаюся, їм смачно, в негоду з дому не виходжу... І все марно! Нема такого дня, щоб я не застудився. То кашляю, то мене лихоманить і трясе, то ще щось... Чого б це?

– Хто про себе багато дбає, той клопіт має,– мудро відповів візир.– Як не віриш, я тобі це доведу.

І візир попросив раджу піти а ним за місто.

В полі зустріли вони пастуха. Цілий день той, одягнений сяк-так, пас худобу просто неба, мок під дощем, мучився від спеки й холоду, їв тільки черствий хліб, запиваючи джерельною водою, а ночував у курені з гілок та листя.

От візир і каже раджі:

– Бачиш, як живе цей пастух, як він бідує?! А спитай його, чи часто він хворіє.

Раджа послухався ради. Розпитався в пастуха, чи той часто застуджується, чи трясе його й лихоманить, чи ломить у крижах.

– Ніщо мене не трясе й не ломить! – засміявся пастух.– До спеки й холоду я, пане, змалечку звик. Тим-то мене тепер нічого й не бере.

Дуже здивувався володар і каже до візира:

– Цей пастух, мабуть, незвичайний чоловік. Він такий здоровий і міцний, що йому не страшні ні спека, ні холод.

– Поживемо – побачимо,– відповів візир.

І запропонував раджі запросити пастуха пожити в них у палаці.

Раджа згодився.

Став пастух жити в царському палаці. Слуги коло нього ходили, як коло малої дитини, добре вдягали, смачно годували, в спеку і в холод не давали виходити на вулицю, пильнували, щоб пастуха не протягло і щоб він не промочив у дощ ніг. Одне слово, очей з нього не спускали.

Так минуло кілька місяців.

Якось візир наказав добре полити кам'яний двір холодною водою й привести пастуха.

Пастуха залишили у дворі на цілий вечір, і він промочив собі ноги. Життя в царському палаці його зманіжило, і він занедужав.

Довго хворів пастух, ледве видужав. Став худий, блідий і змарнілий. Побачив його в палаці раджа – і очам своїм не повірив. Йому розповіли, що приключилося з пастухом.

Замислився раджа. «Промочив ноги й отак перехворів? – дивувався він.– Невже такий міцний чоловік міг застудитися в мокрому дворі?»

– Дозволь тобі нагадати, володарю,– сказав візир,–що цей чоловік, колишній пастух, кілька місяців жив тут, як справжній раджа. Від холоду й вологи він одвик. Тепер ти й сам бачиш: ніщо не дається даром. Той, хто живе багатим життям, рідко буває здоровий. Зате вбоге, тяжке життя часто дає людині міцне здоров’я. Навряд чи пастух схоче лишатися у нас далі. Ні, він повернеться в поле. За все треба платити, а мати все не можна. Тож доводиться вибирати. В тебе ось – багатство й слабість, в нього – злидні й здоров'я. Ти боїшся покинути багатство, щоб стати здоровим. То, може, пастух вибере здоров’я?

Так воно й сталося. Пастух знехтував розкішним життям у царському палаці задля тяжкого, проте здорового життя в полі.

Обсудить]]>
<![CDATA[Гроші чи розум (індійська казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/groshi-chi-rozum-indijska-kazka https://derevo-kazok.org/page/groshi-chi-rozum-indijska-kazka Sat, 11 Jul 2015 18:05:17 +0300 Гроші чи розум (індійська казка) Засперечалися якось багатій і бідняк про те, що краще: гроші чи розум. Багатій каже:

– Ось ти, приміром, бідний, мов горобець у лісі. Що ж, допоміг тобі розум?

– А дурному й гроші не поможуть. – відповідає бідняк.

– Та ні! Гроші – всьому голова, вони в будь-якій біді зарадять.

– Без розуму гроші нічого не варті,– стоїть на своєму бідняк. – А розум і без грошей може стати людині в пригоді.

– Дурниці верзеш! – гнівно каже багатій. – Давай поб’ємось об заклад. Якщо твій розум виявиться сильнішим за мої гроші, я плачу тобі тисячу рупій. А якщо мої гроші виявляться могутнішими за твій розум, ти станеш моїм рабом. Згода?

– Згода,– відповідає бідняк.

І вони вирішили піти до раджі, щоб той розсудив, на чиєму боці правда.

Прийшли до раджі, розповіли про суперечку. Л той правитель був жорстокий, злий. Не минало дня, щоб він не карав на смерть когось із своїх підданих. І того дня за його наказом уже скарали трьох нещасних.

Побачивши багатія й бідняка, раджа хотів був покликати ката, але передумав. Він пригадав батьківський заповіт: «Ніколи не вбивай за один день більше трьох підданих, а то скоро нікому буде доглядати твоїх слонів, пасти твою худобу, обробляти твій бавовник і жати твій рис».

Отож раджа й не зважився порушити батьківського заповіту і придумав таку хитрість. Дав багатієві й бідняку скріпленого сімома печатками листа і сказав:

– Передасте цього листа володареві сусіднього царства. Коли повернетесь, дістанете від мене нагороду.

Прийшли багатій і бідняк у сусіднє царство, віддали володареві листа і ждуть, що той скаже.

Володар розкрив листа й почав голосно читати:

– «О могутній і шановний сусіде-володарю! Якщо не бажаєш собі зла, скарай цих двох чоловіків!»

Багатій, як почув це, враз упав володареві в ноги:

– Змилуйся, о великий і всемогутній! Візьми всі мої гроші, тільки не забирай у мене життя!

– У мене й своїх грошей досить,– відказує володар. – Гей, охоронці! Відведіть цих двох нечестивців до в'язниці! Завтра кат зітне їм голови!

Охоронці схопили обох. Багатій заходився просити:

– Відпустіть мене, я заплачу! Кожному лам по тисячі рупій!

Та охоронці не відпускають – бояться, щоб володар не наказав і їм усім постинати голови.

– Без голови,– каже старший охоронець,– і гроші не потрібні!

На другий день зібралися придворні, вийшов володар. Ось і кат з’явився з мечем. ТІЛЬКИ-НО бідняк його побачив, як гучно й весело засміявся.

– Ти що – з глузду з’їхав? – зчудувався володар. – Чого ти смієшся?

– Вислухай мене, о могутній,– каже бідняк,– і ти зрозумієш, чого я сміюся. Тиждень тому в палац нашого раджі прийшов мудрий віщун. Побачивши нас двох, він сказав раджі: «Поки в твоїх володіннях житимуть ці два чоловіки, на твою землю падатиме лихо за лихом – чума, голод, зливи, засуха. Спробуй позбутися цих двох. Але пам’ятай: якщо їх уб’єш ти, то всі лиха – і чума, й голод, і засуха – прийдуть у твої володіння воднораз. Нехай їх скарає інший володар, і тоді всі лиха впадуть на його голову...»

Почувши таке, володар розлютився.

– Ага!То ваш раджа замислив наслати на моє царство смерть! – закричав він. – Вертайтеся назад до того підлого пса й скажіть: через три дні я виступаю проти нього війною! Мої хоробрі вояки візьмуть вашого раджу в полон, а я накажу запрягти нот а плуг і орати ким землю!

Багатій і бідняк вклонилися й мерщій подалися додому. По дорозі бідняк каже:

– Тепер ти бачиш, що розум сильніший за гроші? Якби не я, не носив би ти вже голови. Віддавай мені тисячу рупій!

Але скупий і хитрий багатій відповів:

– Прийдемо додому, а там побачимо.

Шкода було йому грошей, і надумай він звести бідняка з білого світу.

От прийшли вони до свого раджі та й кажуть:

– Сусідній володар послав пас сказати, що йде на тебе війною. Через три дні його вояки топтатимуть наші землі!

Злякався раджа, питає:

– За що ж мій сусід на мене так розгнівався?

А багатій і каже:

– Це все оцей злидень наробив.

І розповів усе, як було.

Раджа як тупне погою, як крикне:

– Обом голови з плечей! Гей, де мій кат?!

Багатій і цього разу впав навколішки:

– О всемогутній! Змилуйся наді мною – всі свої гроші віддам, усе золото!

А раджа кричить катові:

– Рубай їм голови! Це через них сусідній володар іде на мене війною!

Кат ширше розставляє ноги, вже й меч заносить. Тут бідняк як зарегоче! Сміється, спинитись не може, аж сльози на очах виступили.

Кат розгубився, не знає, що робити.

– Ти що – з глузду з’їхав? – питає раджа. – Чого ти смієшся?

– Та я подумав про те, як після моєї смерті сусідній володар за пряже тебе в плуг і оратиме тобою землю. Бо ти ж не знаєш, що тільки я можу зупинити вороже військо. Виходить, ти сам бажаєш собі лиха. От я й сміюся.

– Гаразд,– каже раджа,– Скарати я тебе встигну. Але знай: якщо не спиниш ворожого війська, тебе чекає ще страшніша смерть!

Тоді бідняк попросив, щоб йому дали коня. Вій, мовляв, виїде назустріч ворожому війську.

Раджа наказав привести коня. Сів бідняк верхи й помчав назустріч воякам сусіднього володаря.

На кордоні побачив він вороже військо. Попереду їхав сам володар. Прискакав бідняк до нього та й каже:

– Поки я живий, жоден твій вояк не топтатиме наші землі. Спочатку тобі доведеться вбити мене. Але дорого ти заплатиш за мою смерть!

Володар подумав: «Якщо я вб’ю його, збудуться слова того віщуна, і на мої землі впадуть чума, голод і засуха!..

– Ні,– мовив уголос володар,– хай тебе вбиває твій раджа! А я собі не ворог!

І повернув своє військо назад.

Прискакав бідняк до раджі та й каже:

– Я свою обіцянку виконав. Вояки-чужинці не топтатимуть паш край.

Задоволений раджа наказав виплатити біднякові з казни тисячу рупій. Бідняк узяв гроші, а тоді підійшов до багатія:

– Ти програв, плати мені й ти!

Мусив і багатій відрахувати тисячу рупій.

Узяв бідняк на плечі мішок із грішми та й мовить на прощання багатієві:

– Тепер бачиш: дурневі й гроші не поможуть, а розумний і без грошей зарадить собі в біді!

Обсудить]]>
<![CDATA[Меткий горобчик (індійська казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/metkij-gorobchik-indijska-kazka https://derevo-kazok.org/page/metkij-gorobchik-indijska-kazka Mon, 06 Jul 2015 02:49:42 +0300 Меткий горобчик (індійська казка) Знайшов якось горобчик горошину. Клюнув раз, клюнув другий – ніяк не розклює. Взяв він горошину в дзьоб і полетів до млина молоти. Та от біда: застрягла горошина в жорнах. Дістає її горобець і так, і сяк – нічого не виходить.

Розсердився він та як крикне до млина:

– Ану віддай горошину!

А млин мовчить собі.

Горобець мерщій до тесляра:

– Тесляре, тесляре, розламай млина, дістань мою горошину! А то що мені їсти? Як жити? Як голодному по білому світу літати?

А тесляр відповідає:

– Чи ти ба! Через горошину та млина ламати? Ану киш звідси!

Горобець – до раджі, жалітися.

– Раджо, раджо, покарай тесляра! Не хоче він млина ламати, не хоче млин горошини віддавати! А що мені їсти? Як жити? Як голодному но білому світу літати?

– Ну й дурний ти горобчик! – каже раджа. – Ану киш звідси! І чого ото цвірінькати! Через якусь горошину карав би я тесляра?...

Полетів горобець до рані – дружини раджі.

– Рані, рані! – просить,– Скажи раджі, щоб він покарав тесляра. Не хоче той млина ламати, не хоче млин мені горошини віддавати. А що мені їсти? Як жити? Як голодному по білому світу літати?

А рані й відповідає:

– Велике діло – горошина! Не буду я раджу турбувати.

Полетів горобчик до змії та й просить:

– Зміє, зміє, вкуси рані! Не хоче вона раджу турбувати, не хоче раджа тесляра карати, не хоче тесляр млина ламати, не хоче млин моєї горошини віддавати. А що мені їсти? Як жити? Як голодному по білому світу літати?

А змія й каже горобцеві:

– Горошину? Ти що – з глузду з’їхав? Дуже мені треба через якусь горошину рані кусати!

Знайшов горобець палицю та й ну благати:

– Палице, палице! Набий змію! Не хоче вона рані кусати, не хоче рані раджу турбувати, не хоче раджа тесляра карати, не хоче тесляр млина ламати, не хоче млин моєї горошини віддавати. А що мені їсти? Як жити? Як голодному по білому світу літати?

– Ба, горошина! – відповідає палиця,– Буду я через якусь горошину змію лупцювати! Іди геть!

Горобець – до вогню.

– Вогню, вогню! – каже. – Спали палицю! Не хоче вона змію набити, не хоче змія рані вкусити, не хоче рані раджу турбувати, не хоче раджа тесляра карати, не хоче тесляр млина ламати, не хоче млин моєї горошини віддавати. А що мені їсти? Як жити? Як голодному по білому світу літати?

Вогонь і відповідає:

– Отакої! Щоб черев якусь горошину палицю палити?

Горобець прилетів до моря:

– Море, море! Погаси вогонь! Не хоче вогонь палицю спалити, не хоче палиця змію бити, не хоче змія рані вкусити, не хоче рані раджу турбувати, не хоче раджа тесляра покарати, не хоче тесляр млина ламати, не хоче млин моєї горошини віддавати. А що мені їсти? Як жити? Як по білому світу літати?

Море й відказує:

– Дурний ти горобець! Велике діло – горошина! Хто ж через неї буде вогонь гасити? Лети собі геть!

Полетів горобець до слона та й просить:

– Слоне, слоне! Випий усе море! Не хоче воно вогонь гасити, не хоче вогонь палицю спалити, не хоче палицю змія побити, не хоче змія рані вкусити, не хоче рані раджу турбувати, не хоче раджа тесляра карати, не хоче тесляр млина ламати, не хоче млин моєї горошини віддавати. А що мені їсти? Як жити? Як по білому світу літати?

Слон як крикне у відповідь:

– Випити море?! Буду я через горошину море випивати! Геть з очей!

Горобець полетів у ліс. Просить ліану:

– Ліано, ліано! Обвийся навколо слона, задуши його! Не хоче він море випити, не хоче море вогонь погасити, не хоче вогонь палицю спалити, не хоче палиця змію набити, не хоче змія рані вкусити, не хоче рані раджу турбувати, не хоче раджа тесляра покарати, не хоче тесляр млина ламати, не хоче млин моєї горошини віддавати. А що мені їсти? Як жити? Як по білому світу літати?

А ліана й каже:

– Не буду я слона душити. Не варта того твоя горошина.

Тоді горобець – до миші:

– Мишо, мишо! Перегризи ліану! Не хоче вона слона задушити, не хоче слон море винити, не хоче море вогонь погасити, не хоче вогонь палицю спалити, не хоче палиця змію набити, не хоче змія рані вкусити, не хоче рані раджу турбувати, не хоче раджа тесляра покарати, не хоче тесляр млина ламати, не хоче млин моєї горошини віддавати. А як мені жити? Що їсти? Як по білому світу літати?

– Через горошину та ліану гризти?– відповідає миша. – Дуже мені треба!

Полетів горобець до кота:

– Котику, котику! Злови мишу! Не хоче миша ліану перегризти, не хоче ліана слона задушити, не хоче слон море випити, не хоче море вогонь погасити, не хоче вогонь палицю спалити, не хоче палиця змію набити, не хоче змія рані вкусити, ие хоче рані раджу турбувати, не хоче раджа тесляра покарати, не хоче тесляр млина ламати, не хоче млин моєї горошини віддавати. А що мені їсти? Як жити? Як по білому світу літати?

А кіт саме був дуже голодний. Почув про мишу та й каже:

– Зловити мишу? Ану ходімо!

Миша як побачила кота, відразу й перелякалася.

– Котику, котику! – пищить,– Не лови мене, я перегризу ліану!

Ліана як побачила мишу, то й каже:

– Мишко, мишко, не перегризай мене, а обів'юся навколо слона й задуту його!

Слои як побачив ліану, то й затрубив:

– Ліано, ліано, не души мене, я все море вип'ю!

Море як побачило слона, то й зашуміло:

– Слоне, слоне, не випивай мене, я погашу вогонь!

А вогонь крикнув:

– Не гаси мене, море! Спалю я палицю!

А палиця стала благати:

– Не пали мене, вогню, наб’ю я змію!

А змія просичала:

– Не бий мене, палице, вкушу я рані!

А рані, як побачила змію, почала просити:

– Не кусай мене, зміє, я потурбую раджу!

І рані попросила раджу покарати впертого тесляра.

Раджа покликав тесляра, звелів розламати млина й дістати горошину.

Що діяти бідному тесляреві? Розламав він млина й дістав горошину.

Горобчик схопив горошину та й полетів по білому світу.

Обсудить]]>