Severity: Warning
Message: Trying to access array offset on value of type bool
Filename: friendly_urls/index.php
Line Number: 2449
А коза йому на те:
– Хоч ти мене й з’їси, та ситий не станеш. Ось я піду приведу троє своїх козенят, тоді вже ти наїсися.
Вовк погодився. А коза як пішла, то тільки він її й бачив. Подався вовк далі. Коли це вівця назустріч.
– Я тебе з’їм! – каже вовк.
– З’їси, а не наїсися, – одказує вівця.– Давай я сходжу на базар та принесу лою, рису й моркви, а ти звариш плову, ото вже посмакуєш.
Відпустив вовк вівцю, і тільки смуга за нею лягла.
Плентається голодний вовк, аж де взялась кобила.
– Стій, я тебе з’їм! – гаркнув вовк.
– Гаразд, – одказує кобила, – тільки заходь іззаду. Там на лівій нозі в мене підкова, зніми її, щоб, бува, не вдавився.
Послухався вовк. Зайшов іззаду, а кобила як хвицьнула його, то він аж у яр покотився.
Обсудить]]>– Зараз я тебе з’їм.
– Ну, що ж, коли у мене така доля – я згодна. Але я дуже худа й стара. Краще зачекай-но трішки, я збігаю додому й пришлю тобі свою доньку. М’ясо у неї ніжне, молоде.
Вовк згодився, відпустив козу та ліг під кущем. А коза побігла додому й розповіла про все чабану. А чабан батогом відшмагав вовка. Той насилу втік. Іншим разом вовк зустрів овечку.
– Овечко,– каже він, – я зараз тебе з’їм.
– Ну, що ж, – відповіла овечка, – від долі не втечеш, тільки дозволь мені перед смертю потанцювати.
Вовк згодився.
Почала овечка танцювати навколо вовка. Танцює, а сама кола робить усе більші та більші, отак і втекла. Знову залишився вовк без обіду. Бреде він далі степом. Кінь пасеться. Підбіг до нього вовк і каже:
– Зараз я тебе з’їм.
– Гаразд,– говорить кінь, – тільки прошу тебе, починай їсти мене з хвоста, а голова хай ще пасеться.
– Можна й так, – згодився вовк і підійшов до хвоста...
Кінь ударив його задніми копитами. Тут вовкові й кінець настав.
Обсудить]]>Прибіг він до кума, нібито до зайця, та й каже:
– Ну, куме, що було межи нами, то було, але тепер прощайся зі світом, бо я тебе мушу з’їсти.
А заєць каже:
– Ей, куме, та ти бач, який я малий! Чим ти на мені наїсися? Ліпше ходи зі мною, я тобі покажу – на толоці кобила пасеться, то ти її достань, то будеш мати що їсти.
Вовк каже:
– Добре, веди.
Прийшли вони на толоку, видять – пасеться кобила, а обротянка за нею по землі волочиться.
– Ото добре! – каже заєць. – Слухай, куме, я тобі поможу ту кобилу піймати. Я піду наперед, схоплю за обротянку, а ти тоді надбіжи, я тобі оброть засилю на шию, то вже нам кобила не втече. Якби хотіла втікати, то ти її лиш добре «соб», то вона піде за тобою аж у ліс, а там її вже спокійно заріжеш.
– Добре, – каже вовк.
Пішов заєць. Кобила його не боїться. Взяв обротянку за кінець, зав’язав кульку, моргнув на вовка, той прискочив із-за корча, заєць йому закинув сильку на шию, а сам в ноги.
Ей, як кобила зачула вовка, як запищить не своїм голосом, як обернеться задом до вовка, як не зачне хвицькати!
А вовк як побачив задні копита, як дістав пару разів по зубах, то вже йому й кобила немила, вже би всього відрікся, ба, коли-бо бісова обротянка на шиї зав’язана.
А кобила січе ногами, так січе, що вовк уже й про світ не тямить. А заєць стоїть за корчем, дивиться на ту роботу та й кричить вовкові:
– Та-бо соб, куме, соб бери! Чому так не робиш, як я тобі казав?
Як кобила вчула той крик, гадала, що то другий вовк, як не пуститься тікати, а вовк на обротянці за нею тягнеться.
Що він не гепне об камінь або об пеньок, то вона гадає, що він хоче на неї скакати, та й ще дужче біжить. Так з вовком аж у село забігла, просто до стайні.
Господар дивиться: що за неволя? Чи кобила теля вродила, чи що? Приходить ближче, а то вовк за шию на обротянці зав’язаний – не знати вже, чи був небіжчик, чи аж там йому кінця доїхали. Досить, що відтоді вже вовки ніколи зайця в куми не просять.
Обсудить]]>– Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю, таночок станцюю.
Почала вона співати медовим голосочком, пританцьовувати ніжками. Дивився старий і заснув. Прокинувся, а лисички-сестрички й духу не чути. «І нащо мені така самодіяльність?» – подумав сіренький і поплентався далі.
Бачить – на поляні кобила пасеться. Зібрав останні сили старий розбійник і каже люто:
– Я тебе з'їм, кобило!
А та перелякалася, трясеться вся й відповідає:
– Я не проти, вовчок-сірячок, але не можна мене їсти.
– Чому? – зацікавився сірячок.
– Ось на, почитай,– сказала кобила і підняла ногу. Підійшов вовк, глянув зацікавлено, а кобила йому копитом як дасть – так і посипались іскри з очей. Довгенько не міг прийти в себе старий. А як очуняв, подумав: «Ото дурний! Неграмотний, а поліз читати!..»
Обсудить]]>