A PHP Error was encountered

Severity: Warning

Message: Trying to access array offset on value of type bool

Filename: friendly_urls/index.php

Line Number: 2449

Казки на ніч українською мовою ᐈ Казки для дітей на Дерево Казок https://derevo-kazok.org/ Читати онлайн 【казки українською мовою】 на сайті ⏩ Дерево Казок ⭐ Більше 3000 авторських та народних 【казок на ніч】 для дівчаток та хлопчиків ✔️ derevo-kazok.org Fri, 31 Mar 2017 03:23:33 +0300 en-ru MaxSite CMS (http://max-3000.com/) Copyright 2024, https://derevo-kazok.org/ <![CDATA[Нерозумний вовк (таджицька казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/nerozumnij-vovk-tadzhicka-kazka https://derevo-kazok.org/page/nerozumnij-vovk-tadzhicka-kazka Fri, 31 Mar 2017 03:23:33 +0300 Нерозумний вовк (таджицька казка)Іде вовк стежкою й зустрічає козу. – – Здобич сама до мене прийшла! – зрадів вовк.

А коза йому на те:

– Хоч ти мене й з’їси, та ситий не станеш. Ось я піду приведу троє своїх козенят, тоді вже ти наїсися.

Вовк погодився. А коза як пішла, то тільки він її й бачив. Подався вовк далі. Коли це вівця назустріч.

– Я тебе з’їм! – каже вовк.

– З’їси, а не наїсися, – одказує вівця.– Давай я сходжу на базар та принесу лою, рису й моркви, а ти звариш плову, ото вже посмакуєш.

Відпустив вовк вівцю, і тільки смуга за нею лягла.

Плентається голодний вовк, аж де взялась кобила.

– Стій, я тебе з’їм! – гаркнув вовк.

– Гаразд, – одказує кобила, – тільки заходь іззаду. Там на лівій нозі в мене підкова, зніми її, щоб, бува, не вдавився.

Послухався вовк. Зайшов іззаду, а кобила як хвицьнула його, то він аж у яр покотився.

Обсудить]]>
<![CDATA[Дурний вовк (казахська казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/durnij-vovk-kazahska-kazka https://derevo-kazok.org/page/durnij-vovk-kazahska-kazka Fri, 09 Dec 2016 18:39:58 +0300 Дурний вовк (казахська казка)Жив на світі собі дурний вовк. Зустрів він одного разу козу та й каже їй:

– Зараз я тебе з’їм.

– Ну, що ж, коли у мене така доля – я згодна. Але я дуже худа й стара. Краще зачекай-но трішки, я збігаю додому й пришлю тобі свою доньку. М’ясо у неї ніжне, молоде.

Вовк згодився, відпустив козу та ліг під кущем. А коза побігла додому й розповіла про все чабану. А чабан батогом відшмагав вовка. Той насилу втік. Іншим разом вовк зустрів овечку.

– Овечко,– каже він, – я зараз тебе з’їм.

– Ну, що ж, – відповіла овечка, – від долі не втечеш, тільки дозволь мені перед смертю потанцювати.

Вовк згодився.

Почала овечка танцювати навколо вовка. Танцює, а сама кола робить усе більші та більші, отак і втекла. Знову залишився вовк без обіду. Бреде він далі степом. Кінь пасеться. Підбіг до нього вовк і каже:

– Зараз я тебе з’їм.

– Гаразд,– говорить кінь, – тільки прошу тебе, починай їсти мене з хвоста, а голова хай ще пасеться.

– Можна й так, – згодився вовк і підійшов до хвоста...

Кінь ударив його задніми копитами. Тут вовкові й кінець настав.

Обсудить]]>
<![CDATA[Вовк та заєць (українська народна казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/vovk-ta-zayec-ukrayinska-kazka https://derevo-kazok.org/page/vovk-ta-zayec-ukrayinska-kazka Fri, 26 Jun 2015 21:43:37 +0300 Вовк та заєць (українська народна казка) Як раз вовк з зайцем покумалися. Приятелями були. Але якось так трапилося, що вовк пару днів не міг нічого вполювати, голодний такий, що аж зубами дзвонить.

Прибіг він до кума, нібито до зайця, та й каже:

– Ну, куме, що було межи нами, то було, але тепер прощайся зі світом, бо я тебе мушу з’їсти.

А заєць каже:

– Ей, куме, та ти бач, який я малий! Чим ти на мені наїсися? Ліпше ходи зі мною, я тобі покажу – на толоці кобила пасеться, то ти її достань, то будеш мати що їсти.

Вовк каже:

– Добре, веди.

Прийшли вони на толоку, видять – пасеться кобила, а обротянка за нею по землі волочиться.

– Ото добре! – каже заєць. – Слухай, куме, я тобі поможу ту кобилу піймати. Я піду наперед, схоплю за обротянку, а ти тоді надбіжи, я тобі оброть засилю на шию, то вже нам кобила не втече. Якби хотіла втікати, то ти її лиш добре «соб», то вона піде за тобою аж у ліс, а там її вже спокійно заріжеш.

– Добре, – каже вовк.

Пішов заєць. Кобила його не боїться. Взяв обротянку за кінець, зав’язав кульку, моргнув на вовка, той прискочив із-за корча, заєць йому закинув сильку на шию, а сам в ноги.

Ей, як кобила зачула вовка, як запищить не своїм голосом, як обернеться задом до вовка, як не зачне хвицькати!

А вовк як побачив задні копита, як дістав пару разів по зубах, то вже йому й кобила немила, вже би всього відрікся, ба, коли-бо бісова обротянка на шиї зав’язана.

А кобила січе ногами, так січе, що вовк уже й про світ не тямить. А заєць стоїть за корчем, дивиться на ту роботу та й кричить вовкові:

– Та-бо соб, куме, соб бери! Чому так не робиш, як я тобі казав?

Як кобила вчула той крик, гадала, що то другий вовк, як не пуститься тікати, а вовк на обротянці за нею тягнеться.

Що він не гепне об камінь або об пеньок, то вона гадає, що він хоче на неї скакати, та й ще дужче біжить. Так з вовком аж у село забігла, просто до стайні.

Господар дивиться: що за неволя? Чи кобила теля вродила, чи що? Приходить ближче, а то вовк за шию на обротянці зав’язаний – не знати вже, чи був небіжчик, чи аж там йому кінця доїхали. Досить, що відтоді вже вовки ніколи зайця в куми не просять.

Обсудить]]>
<![CDATA[Вовк і кобила (українська народна казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/vovk-i-kobila-ukrayinska-narodna-kazk https://derevo-kazok.org/page/vovk-i-kobila-ukrayinska-narodna-kazk Sun, 14 Jun 2015 19:02:05 +0300 Вовк і кобила (українська народна казка) Жив-був вовк. Старий він став і слабий. А їсти ж треба!.. Пішов він їжу шукати. Блукав собі, блукав та й стрів лисичку. – Лисичко, лисичко, я тебе з'їм.

– Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю, таночок станцюю.

Почала вона співати медовим голосочком, пританцьовувати ніжками. Дивився старий і заснув. Прокинувся, а лисички-сестрички й духу не чути. «І нащо мені така самодіяльність?» – подумав сіренький і поплентався далі.

Бачить – на поляні кобила пасеться. Зібрав останні сили старий розбійник і каже люто:

– Я тебе з'їм, кобило!

А та перелякалася, трясеться вся й відповідає:

– Я не проти, вовчок-сірячок, але не можна мене їсти.

– Чому? – зацікавився сірячок.

– Ось на, почитай,– сказала кобила і підняла ногу. Підійшов вовк, глянув зацікавлено, а кобила йому копитом як дасть – так і посипались іскри з очей. Довгенько не міг прийти в себе старий. А як очуняв, подумав: «Ото дурний! Неграмотний, а поліз читати!..»

Обсудить]]>