A PHP Error was encountered

Severity: Warning

Message: Trying to access array offset on value of type bool

Filename: friendly_urls/index.php

Line Number: 2449

Казки на ніч українською мовою ᐈ Казки для дітей на Дерево Казок https://derevo-kazok.org/ Читати онлайн 【казки українською мовою】 на сайті ⏩ Дерево Казок ⭐ Більше 3000 авторських та народних 【казок на ніч】 для дівчаток та хлопчиків ✔️ derevo-kazok.org Tue, 20 Dec 2016 04:13:11 +0300 en-ru MaxSite CMS (http://max-3000.com/) Copyright 2024, https://derevo-kazok.org/ <![CDATA[Іван Котайлович (українська народна казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/ivan-kotajlovich-ukrayinska-kazka https://derevo-kazok.org/page/ivan-kotajlovich-ukrayinska-kazka Tue, 20 Dec 2016 04:13:11 +0300 Іван Котайлович (українська народна казка)Був собі чоловік і мав кота. Та й відніс його в ліс, бо старий уже був кіт, негодящий. Іде лісом лисичка і надибає того кота. – Чого ти ходиш по лісі?

– Як був я молодий, то хазяїн мене любив, а як став старий – ніхто мене не хоче.

– То будь мені мужем. Як будеш, то, гай, ходи до мене.

І кіт пішов з нею. Привела лисичка кота до себе додому, і сидять вони в хаті. А до лисички ідуть парубки: ведмідь, вовк, дикий кабан і зайчик. Лисичка зустріла їх та й каже:

– Не йдіть, парубки, до мене, бо в мене е муж.

– А як твого мужа звати?

– Іван Котайлович.

– Як би ми його побачили?

Пішли вони в череду, роздерли корову і посилають ведмедя кликати Івана Котайловича на обід. Ведмідь не хоче йти. Посилають вовка – не хоче. Посилають зайчика. Він не хоче, але йде, з ножки на ножку переступає. Прийшов до хати.

– Добрий день! Просили вас ведмідь, вовк, кабан і я вас просю: приходіть на обід.

– Добре, прийду, – каже Іван Котайлович. Прийшов зайчик до товаришів та й каже:

– Іде вже Іван Котайлович.

– А який він?

– Страшний такий. Сидить під ватрою, а хвіст аж до землі.

– То давай сховаємось, – сказав ведмідь і поліз на дуба. Кабан сховався в сухому листі під дубом, а зайчик з вовком пішли за гору.

Прийшов кіт і став їсти м’ясо. Та й варкає, як усі коти варкають, коли м’ясо їдять. Кабан у листі поворушив хвостом, і листя зашелепотіло. Кіт подумав, що то миш, і скочив на кабана. Кабан напудився, вискочив з листя та й пустився втікати. Кіт напудився кабана і поліз на дуба. А ведмідь думав, що кіт хоче його з’їсти, та й скочив з дуба.

Прибіг ведмідь до вовка й зайчика, а вовк його питає:

– Як там той Іван Котайлович? А ведмідь їм:

– Нас кілко їло м’ясо, і не було нам мало, а воно таке мале і все казало: «Мало, мало». А тоді скочило до кабана. Кабан утік, то воно полізло на дуба за мною. Добре, що ми з кабаном втекли, а то було б нас порозривало.

Обсудить]]>
<![CDATA[Рукавичка (Наталя Забіла)]]> https://derevo-kazok.org/page/rukavichka-natalja-zabila https://derevo-kazok.org/page/rukavichka-natalja-zabila Sat, 03 Dec 2016 14:32:47 +0300 Рукавичка (Наталя Забіла)

По ялинку внучка з дідом
йшли по лісі навмання.

А за ними бігло слідом
довговухе цуценя.

Задивилась, мабуть, внучка
на ялинку, на сосну
і зронила якось з ручки
рукавичку хутряну.

Рукавичка невеличка
на снігу собі лежить.

Раптом мишка
тишком-нишком
з нірки вилізла й біжить
– Ну й хатинка!

Ну й дивинка!

Відгукнися – хто тут є?

Тільки голосу з хатинки
щось ніхто не подає.

Влізла мишка в рукавичку
і сама в ній стала жить.

Раптом зайчик-
побігайчик
з-під ялиночки біжить.

– Ну й хатинка!

Ну и дивинка!

Відгукнися – хто тут є? –
Чує зайчик: Із хатинки
хтось там голос подає:

– Є тут мишка-гострозубка.

Ну, а ти хто?

Що за гість?

– А я зайчик-
побігайчик
довгі вуха, куций хвіст!

Вліз і зайчик в рукавичку,
стали вдвох у хатці жить.

Раптом білка –
стриб із гілки!

Та по стежечці біжить.

– Ну й хатинка!

Ну й дивинка!

Відгукнися –хто тут є? –
Чує білочка: з хатинки
хтось там голос подає:

– Є тут мишка-гострозубка,
є тут зайчик–куций хвіст!

– А я білка–тепла шубка,
невеличка я на зріст!

Влізла й білка в рукавичку,
стали втрьох у хатці жить,
Глядь, поглядь, аж ось лисичка
попід соснами біжить.

– Ну й хатинка!

Ну й дивинка!

Відгукнися –хто тут є? –
Чує лиска: із хатинки
хтось там голос подає:

– Є тут мишка-гострозубка,
є тут зайчик–куций хвіст,
є тут білка–тепла шубка.

Ну, а ти хто? Що за гість?

–Хто ж не зна мене, лисичку,
і вигадливу, й метку? –
Влізла й лиска в рукавичку,
примостилась у кутку.

Ще й кабан прибіг ікластий,
і куниця, й їжачок.

Тут і голці ніде пласти!

Скільки сміху й балачок!

Рукавичка
невеличка
на снігу собі лежить.

А з барлогу
на дорогу
вийшов заспаний ведмідь
– Що за зборище зібралось?

Що за хата?

Хто тут є?

Хто здіймає сміх та галас,
зовсім спати не дає?

– Є тут мишка-гострозубка,
є тут зайчик–куций хвіст,
є тут білка–тепла шубка,
то малесенька на зріст.

Ще й лисиця є, сестриця,
і вигадлива, й метка,
є кабан, їжак, куниця.

Ну, а хто це нас ляка?

– Я ведмідь, я хочу спати,
сміху-жартів не люблю!

Сяду я на вашу хату
всіх вас разом роздавлю!

Злий ведмідь гарчить, лютує
ломить всі кущі підряд.

Що робити? Хто врятує
переляканих звірят?!

А тим часом дід та внучка
вже ялинку принесли.

Так у внучки змерзла ручка,
що аж зашпори зайшли.

– Рукавичка де ж поділась?

Загубила!.. Ай-ай-ай!

Побіжи, мій песик милий,
рукавичку відшукай!

Песик дівчинку послухав,
хвіст– угору, в землю – ніс,
і примчався скільки духу
на те саме місце в ліс.

Рукавичка як живая,
ходить ходором, тремтить.

А до неї підступає
розлютований ведмідь.

Як загавкав пес на нього –
аж ведмідь оторопів,
зразу втік і до барлога
причвалав і захропів.

Тут звірята всі зраділи,
стали песика хвалить,
що прогнав ведмедя сміло,
не злякався ні на мить.

Каже песик: – Дуже прошу
інше мешкання знайти.

Треба дівчинці хорошій
рукавичку віднести.

– А хіба ж це рукавичка?! –
загукали всі. – Невже?!

В нас нема такої звички
забирать собі чуже!

Всі ми підемо з тобою
рукавичку повернуть! –
І веселою юрбою
звірі вирушили в путь.

До дівчатка за хвилинку
рукавичку віднесли,
і всі разом круг ялинки
танцювати почали.

Обсудить]]>
<![CDATA[Черепаха й кабан (японська казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/cherepaha-j-kaban-japonska-kazka https://derevo-kazok.org/page/cherepaha-j-kaban-japonska-kazka Fri, 22 Jul 2016 01:29:46 +0300 Черепаха й кабан (японська казка)Давно колись черепаха була висока і довгонога. І до того ж дуже сильна.

Та подейкували, нібито кабан сильніший за неї.

Почувши це, черепаха розгнівалася.

«Кабан? А хто це такий?» – подумала вона.

Одного дня зібралися звірі на змагання. Прийшла і черепаха. «Покажу і я, на що здатна»,– вирішила вона і глянула на кабана. А кабанові байдуже – стоїть і гордовито покашлює.

Та черепаху не так легко було залякати. Підступила вона до кабана й запитала:

– Це правда, що ти – силач?

– Правда. А що таке? – і кабан підняв угору своє довге рило. Такою ж довгою була і його шия.

– Ну то спробуй придушити мене.

– Що?..– здивувався кабан, але послухавсь – заходився тиснути зверху на черепашачий панцир.

Звірі поставали колом і захвилювалися: хто ж переможе?

– Сильніше тисни!

Черепаха міцно впиралася в землю своїми довгими лапами. Кабанові ніяк не вдавалося її подужати.

Та от лапи черепахи почали коротшати.

– Ще, ще!..– гукали звірі. Нарешті черепаха сховалася під панциром.

– Ну то як, здаєшся? – Кабан перестав тиснути бідолашну черепаху, а тоді гордовито запитав: – Охочих помірятися зі мною силою більше нема?

Звірі мовчали.

– Слабодухи! – вигукнув кабан і кинувся на них. Звірі – врозтіч, хто куди. Кабан з розгону як удариться рилом у скелю, аж луна пішла навколо!

Кажуть, що відтоді шия в кабана стала зовсім куца – її майже не видно.

Обсудить]]>
<![CDATA[Різдвяна рукавичка (Казка з татом)]]> https://derevo-kazok.org/page/rizdvjana-rukavichka-kazka-z-tatom https://derevo-kazok.org/page/rizdvjana-rukavichka-kazka-z-tatom Wed, 10 Feb 2016 03:00:57 +0300

Обсудить]]> <![CDATA[Вугляр і ведмідь (чеська казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/vugljar-i-vedmid-cheska-kazka https://derevo-kazok.org/page/vugljar-i-vedmid-cheska-kazka Wed, 15 Jul 2015 02:40:48 +0300 Вугляр і ведмідь (чеська казка) Якось один вугляр пішов до лісу палити вугілля і побачив, що назустріч йому суне ведмідь, а поряд з ведмедем кабан.

– Гей, вугляре, я голодний, і я тебе з’їм! – рикнув ведмідь.

– Ой ведмедю, ведмедю, я від тебе не оборонюся, бо вас аж двоє, а я сам один. Тільки ж є в мене з собою обід, то дай мені хоч востаннє наїстися! – каже вугляр.

Ведмідь йому дозволив. А у вугляра був з собою окраєць хліба і свиняча ковбаса. Попоїв він трохи, кинув і ведмедеві ковбаски. Ведмедю вона припала до смаку, облизався він та й питає:

– Скажи мені, вугляре, а де ростуть такі корінці?

– Е, братику, – каже вугляр, – я б сказав, та не смію.

– Не бійся нічого, – мовив ведмідь, – тільки скажи!

Вугляр показав па дикого кабана і каже:

– Ось із цього вепра, вийшло б чимало таких корінців!

Ведмідь вхопив кабана, роздер його і кинув вугляреві:

– Ось тобі свиня, роби з неї корінці!

– Гай-гай, це так просто не робиться, – всміхнувся вугляр. – Для цього треба ще вогню і горшків, та й помитися я ще мушу, бо руки в мене брудні, і корінці тобі не смакуватимуть!

– Ну то йди собі й помийся, – звелів ведмідь.

Вугляр вимив руки в потічку, але не мав чим втертися, тому ведмідь дозволив йому обтерти руки об свій кожух.

Покликав ведмідь свою куму лисичку і послав її по горшки, а тоді ще гукнув свого небожа вовка, щоб той розклав вогонь. Вугляр узяв сокиру і почав поратися біля здоровенної букової колоди. Надколов її з одного боку, забив у колоду клин.

– Ну ж бо йди сюди, ти в нас силак! Давай сюди передні лапи і допоможи розколоти колоду, – каже до ведмедя.

– Стережіться, дядечку, бо цей вугляр – хитра шельма. Глядіть, щоб він вам чогось не натворив, – гукнув ведмедеві вовк.

Ведмідь на те не зважав, бо дуже йому кортіло попоїсти смачних свинячих корінців, і він щосили помагав вугляреві. Отож вугляр вибив сокирою клин і защемив ведмедеві обидві передні лани в буковій колоді.

– Ой, болить! Ой, тисне! – заревів ведмідь.

– Потерпи, це так і має бути, ти тільки помагай! – каже вугляр.

Потім ухопив важкий дубець, узяв ведмедя за хвіст і як заходився

йому латати боки, аж шерсть полетіла.

Заревів ведмідь на весь ліс, а вовк тоді й каже:

– Чи ж я вас, дядечку, не попереджав, щоб береглися вугляра? Чи ж я не казав, що то хитра шельма? І хотів би вам підсобити, але боюсь, що й мені лихо буде, як і вам!

Покинув він вогнище і втік до лісу. Лисичка принесла була горщики, та як побачила, що кумові непереливки, мерщій узяла ноги на плечі.

Ведмідь заприсягнув вугляреві, що не зробить йому шкоди і залишить всього вепра, аби тільки відпустив його живого. Тоді вугляр знову вбив клин у колоду, ведмідь витяг звідти лапи, облизав їх, заревів і сумно пошкандибав до лісу. А вугляреві залишився весь дикий кабан.

Обсудить]]>