A PHP Error was encountered

Severity: Warning

Message: Trying to access array offset on value of type bool

Filename: friendly_urls/index.php

Line Number: 2449

Казки на ніч українською мовою ᐈ Казки для дітей на Дерево Казок https://derevo-kazok.org/ Читати онлайн 【казки українською мовою】 на сайті ⏩ Дерево Казок ⭐ Більше 3000 авторських та народних 【казок на ніч】 для дівчаток та хлопчиків ✔️ derevo-kazok.org Wed, 03 Aug 2016 12:15:28 +0300 en-ru MaxSite CMS (http://max-3000.com/) Copyright 2024, https://derevo-kazok.org/ <![CDATA[Суперзлодій (Олег Шелепало)]]> https://derevo-kazok.org/page/superzlodij-oleg-shelepalo https://derevo-kazok.org/page/superzlodij-oleg-shelepalo Wed, 03 Aug 2016 12:15:28 +0300 Суперзлодій (Олег Шелепало)У полі, де паслися корови та кози, жили скарабеї, великі прудкі жуки, одягнені в усе чорне.

Здебільшого вони були чесні й працьовиті. Як тільки скарабей знаходив свіжого кізяка, то одразу брався до роботи. Ліпив з нього велику кулю, котив її в затишну місцинку, закопував і вже тоді спокійно обідав.

Але були й такі жуки, що не хотіли працювати, а крали в інших уже готові кулі. Серед них виділявся один, з яким ніхто не міг зрівнятися в спритності й силі. Жодного разу він не повертався з грабіжницького походу без здобичі. За це й охрестили його Суперзлодієм.

Якось Суперзлодій довідався, що на другому кінці поля живе скарабей на ймення Прудколап, в якого ще ніхто не зміг викрасти кулю. І закортіло йому позмагатися з ним. Натрапивши на свіжий кізяк біля домівки Прудколапа, Суперзлодій сховався за ним.

Чекати довелося недовго. До кізяка вже сунуло багато різних комах. Та Сперзлодій одразу помітив Прудколапа, який біг жваво і впевнено, перекидаючи інших, менших за нього жуків. Прибіг, видряпався на купу і заходився ліпити кулю.

Навіть Суперзлодій був здивований моторністю та вправністю супротивника. Та це не заважало йому пильнувати зручну для нападу мить.

Й щойно Прудколап спустився з готової кулі, Суперзлодій зненацька підскочив і дужим ударом перекинув його до гори лапами. Не гаючи й миті, він видряпався на кулю і приготувався до бою.

– Ах, ось ти як! – звівся на лапи Прудколап. – Ну, тримайся!

Він кинувся на злодія, намагаючись зсунути його на землю. Але той легко відбився.

Тоді Прудколап поліз під кулю. Суперзлодія спочатку легенько хитнуло, потім куля покотилася. Переставляючи лапи він спробував утриматися на ній. Та не зміг і сторчака полетів додолу.

– Ось тобі! – крикнув Прудколап.

А щоб злодій не встиг отямитися, підбіг і кілька разів ударив його лапою по голові.

Уперше Суперзлодієві довелося відступити. Та це не збентежило його. “Ще не все втрачено, – вирішив, – не взяв силою, візьму хитрістю”.

Прудколап якраз рушив у дорогу. Обхопивши кулю довгими задніми лапами й відштовхуючись передніми, він повз, як завжди задом наперед.

Суперзлодій непомітно підкрався і причепився до кулі збоку. Так і котився з нею, аж поки Прудколап не зупинився.

Залишивши кулю, її господар взявся копати яму. І хоч він подивлявся на свій харч, проте Суперзлодія не помічав. Той сидів тихо, не подяючи жодних ознак життя.

Яма росла швидко. Але що глибше Прудколап заривався, то рідше виходив подивитися на кулю.

І ось одного разу він особливо на довго сховався в ямі. Цього й чекав Суперзлодій. Зіскочив на землю і швидко покотив кулю геть.

Невдовзі Прудколап виліз наверх, роззирнувся довкола і в одному місці помітив свіжо-прим’яті травинки.

“Ось куди злодіяка потягнув мою їжу, – зрозумів скарабей, – тепер йому не втекти”.

І Прудколап кинувся навздогін. Кілька разів він губив сліди, бо Суперзлодій час від часу змінював напрямок руху. Та незабаром побачив супротивника перед собою.

– Ану, віддай мою кулю! – гукнув ще здалеку.

Суперзлодій аж присів. Він не сподівався, що всі його хитрощі будуть розгадані. Був настільки розгублений, що вже й не чинив опору.

Прудколап спокійно забрав свою їжу. А Суперзлодієві цього разу довелося повертатись додому голодним.

Обсудить]]>
<![CDATA[Тарантул (Олег Шелепало)]]> https://derevo-kazok.org/page/tarantul-oleg-shelepalo https://derevo-kazok.org/page/tarantul-oleg-shelepalo Wed, 03 Aug 2016 12:11:47 +0300 Тарантул (Олег Шелепало)Якось на одному узліссі з’явився страшний і кровожерливий павук Тарантул. Щодня він ловив і з’їдав тьму-тьмущу комах. Двійко його отруйних гачків-щелеп прокушували найміцніший панцир, від чого комаха миттю вмирала. Одним ударом Тарантул убивав великого джмеля. Міг убити навіть горобця, крота.

Відчуваючи свою всемогутність, павук наказав комашиному населенню щодня надсилати йому на обід по десять комах.

Сум та журба лягли довкіл. Кожного дня відправлялися на загибель нові й нові жертви.

Довго думали комахи, що їм робити, і, зрештою, вирішили порадитись із старим Жуком-Оленем.

– Знаю я одного хороброго воїна, Калікурга,– мовив комахам Жук – Олень. – Це Оса-Калікург. Лише він здатен позмагатися з Тарантулом. Знайдіть його і приведіть до мене.

Хто суходолом, хто повітрям кинулися комахи навсебіч. Довго шукали Калікурга, і таки знайшли й умовили прийти до старого жука.

Войовнича постава воїна викликала повагу комах. Та замалий розмір сіяв сумніви: чи справді зможе він перемогти павука?

– Шановний Калікурже! – звернувся до нього Жук-Олень. – Страшна біда прийшла на нашу землю. Не дає нам жити ненажера Тарантул. І ми, знаючи твою хоробрість, просимо врятувати нас.

– Добре, – відказав хоробрий воїн. – Я вб’ю павука.

Тоді знову озвався Жук-Олень:

– Послухай Калікурже, мої поради. Бийся з павуком лише у відкритому полі, там він не такий страшний.

Калікург подякував жукові, полетів до нірки Тарантула і сів неподалік на землю.

– Гей, павуче, вилазь битися зі мною! – гукнув голосно.

Але Тарантул мовчав.

– Ану виходь, опудало восьминоге! – знову покликав Калікург.

І знову йому ніхто не відповів.

Тоді він підлетів ближче і зазирнув у нірку. А павук тільки цього і чекав. Підскочив і вхопив сміливця своїми жахливими щелепами.

Тут й би кінець прийшов Калікургові, якби він не зумів одразу вирватися. Тарантул ще не встиг пустити в хід отруту.

Тим часом Тарантул наполовину висунувся з нірки й загрозливо підняв смугасті жовто-коричневі лапи.

А Калікург несподівано підскочив, вхопив його за одну лапу й рвучко потягнув на себе.

Та павук тримався міцно. І якби Калікург одразу ж не відлетів, то був би в ту ж мить убитий.

Але Тарантул не повністю закрив собою вхід в житло, і цим скористався Калікург. Переборовши страх, хоробрий воїн кинувся вперед і проскочив у нірку мимо павука.

Опинившись позаду, він уже не боявся страшних щелепів – гачків Тарантула. Але й убити його звідси не міг. Тому почав виштовхувати павука з нірки. І як не пручався той, врешті вивалився на рівне місце.

Облетівши ворога, Калікург знову опинився навпроти. Павук загрозливо звівся на чотири задніх лапи. А хоробрий воїн, раптово підскочивши, устромив жало Тарантулові в груди.

Дізнавшись про смерть Тарантула, комахи святкували три дні і три ночі. Вшановували Калікурга, а водночас і Жука – Оленя за його мудрі поради.

Обсудить]]>
<![CDATA[Соловей і Жук (В. Сухомлинський)]]> https://derevo-kazok.org/page/solovej-i-zhuk-v-suhomlinskij https://derevo-kazok.org/page/solovej-i-zhuk-v-suhomlinskij Mon, 29 Jun 2015 23:04:01 +0300 Соловей і Жук (В. Сухомлинський) У садку співав Соловей. Його пісня була дуже гарна. Він знав, що його пісню люблять люди. Того й дивився з погордою на квітучий сад, на синє небо й на маленьку дівчинку, що сиділа в саду й слухала його пісню.
А коло Соловейка літав великий рогатий Жук. Він літав і гудів.
Соловей припинив свою пісню та й каже:
– Перестань гудіти. Ти не даєш мені співати. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було.
Жук гідно відповів:
– Ні, Солов'ю, без мене, Жука, неможливий світ, як і без тебе, Солов'я.
– Ну й мудрець! – всміхнувся Соловей.– Виходить, що й ти потрібен людям? Ось запитаємо дівчинку, вона скаже, хто потрібен людям, а хто ні.
Полетіли Соловей і Жук до дівчинки та й питають:
– Скажи, дівчинко, кого треба залишити в світі – Солов'я чи Жука?
– Хай собі будуть і Соловей, і Жук,– відповіла дівчинка. Тоді подумала й додала: – Як же можна без Жука?

Обсудить]]>