Severity: Warning
Message: Trying to access array offset on value of type bool
Filename: friendly_urls/index.php
Line Number: 2449
Жайворонок сидів собі в теплій хаті й горя не знав. А мавпа цілу ніч зубами проклацала від холоду. Вранці жайворонок і каже мавпі:
– Ти дужча за мене, побудувала б собі хатину та й не мучилася холодними ночами.
Мавпа на ті слова дуже розсердилася, розтрощила жайворонкову хатинку й порозкидала шматки на всі боки.
Жайворонок образився і полетів далеко-далеко від рідного дому. А мавпа залишилася самотньою.
Обсудить]]>Якось він сказав лисиці:
– Кумасю лисице, є в мене трохи землі, засіймо її вкупі.
– Засіймо,– відповіла лисиця.
– То вже пора б її зорати,– мовив жайвір.
– Добре,– сказала лисиця.
Трохи згодом жайвір нагадав їй:
– Уже час засівати поле.
– Засійте мерщій, а я потім зроблю решту,– відповіла лисиця.
– Кумасю, бур’яни глушать пшеницю, треба вирвати.
– Авжеж,– погодилась лисиця,– вирвіть мерщій, а я потім зроблю решту.
Минуло ще трохи часу, і жайвір сказав лисиці:
– Кумасю, пшениця вже достигла, і треба скосити її.
– Не гайтеся,– відповіла лисиця,– скосіть швидше, а я потім зроблю решту.
У серце жайвора закралася недовіра, і він розповів про все своєму другові хорту.
Хорт був дуже розумний. Він одразу здогадався, що хитра лисиця хоче обдурити сердешного жайвора, і порадив:
– Скосіть пшеницю, віднесіть на тік, а мене сховайте в снопи. Тільки так, аби визирало одне око, щоб мені все було видно.
Жайвір зробив так, як просив хорт.
Незабаром з’явилася й лисиця. Вона побачила тік, пшеницю в снопах і вельми зраділа, аж затанцювала, приспівуючи:
Ф’юї, ф’юї,
Солома і пшениця мої.
Ф’юї, ф’юї,
Солома і пшениця мої.
Наблизившись до снопів, де ховався хорт, лисиця вгледіла в соломі око й сказала:
– Ой, яка виноградинка!
– Але вона ще неспіла,– відповів хорт, вискочив зі схованки і задушив лисицю.
Обсудить]]>– Чого це ти так пищиш? Може, з голоду? Бо я цілісінький день бігаю, виглядаю хоч якесь зайченятко, а знайти нічого не можу. Вже й сонечко заходить, а мені аж н очах темно від голоду.
А жайворон йому:
– Я не з голоду нищу, а тому, що кріт хоче мок гніздечко зруйнувати.
Вовк і каже:
– Я тобі допоможу, тільки нагодуй мене.
– Добре! – згодився жайворон.
Вовк підповз до гніздечка й став чатувати на крота. Тільки кріт визирнув, вовк його схопив.
Ну, тенор тобі нема чого боятися,– каже він жайворонові,– але пам’ятай, що ти обіцяв мене нагодувати.
Жайворон полетів на село, а вовк побіг слідом за ним.
В одній хаті саме справляли весілля. Жайворон сів на вікно й заглядає в хату, а вовк став на задні лапи й собі дивиться в шибку. В хаті якраз носили страви на стіл.
– Я полечу в хату, а ти стій біля вікна,– каже жайворон.
Жайворон пурхнув у двері й закружляв по хаті. Всі гості посхоплювались – та за ним. Бігають, а спіймати ніяк не можуть.
Жайворон полетів на кухню; всі побігли за ним. Тоді вовк стрибнув у вікно і давай хапати, що там на столі стояло. А жайворон шугнув у комин і вилетів на подвір’я.
– Оце я наївся! – хвалиться вовк. – Добре було б ще напитися.
– Ходімо за мною!
Жайворон полетів, а вовк побіг за ним
Коли це пивовар везе пиво на весілля. Жайворон підлетів і сів на бочку. Тільки пивовар простяг руку, щоб його спіймати, а він – пурх на другу бочку! Потім на третю.
Розсердився пивовар і жбурнув у нього сокирою. Та влучив не в жайворона, а в бочку. Так з неї й потекло пиво на землю. Вовк тихцем підповз і напився.
– Оце напивсь! – каже він, облизуючись – Добре було б ще й розважитись.
– Ходімо за мною, буде тобі й розвага.
Полетів жайворон на тік. А там батько з сином молотять хліб.
– Дивися! – пискнув жайворон і сів батькові на шапку.
– Ой, тату, не ворушіться! – загукав син. – У вас пташка на голові!
Як махнув рукою, щоб спіймати жайворона, так і збив з батька шапку.
Батько аж похитнувся, замалим і сам не впав на землю.
А вовк у кущах регоче та по землі качається.
Аж тут люди побачили вовка та за ним. Біжить вовк і кульгає. Трохи його не спіймали; насилу втік.
Прибіг у ліс і мерщій заховався під корчі.
– Хай йому грець,– каже,– з такою розвагою!
Обсудить]]>