A PHP Error was encountered

Severity: Warning

Message: Trying to access array offset on value of type bool

Filename: friendly_urls/index.php

Line Number: 2449

Казки на ніч українською мовою ᐈ Казки для дітей на Дерево Казок https://derevo-kazok.org/ Читати онлайн 【казки українською мовою】 на сайті ⏩ Дерево Казок ⭐ Більше 3000 авторських та народних 【казок на ніч】 для дівчаток та хлопчиків ✔️ derevo-kazok.org Thu, 17 Feb 2022 02:28:36 +0300 en-ru MaxSite CMS (http://max-3000.com/) Copyright 2024, https://derevo-kazok.org/ <![CDATA[Як Бодя до теплої країни приїхав (Еліна Заржицька)]]> https://derevo-kazok.org/page/jak-bodja-do-teployi-krayini-priyihav-elina-zarzhicka https://derevo-kazok.org/page/jak-bodja-do-teployi-krayini-priyihav-elina-zarzhicka Thu, 17 Feb 2022 02:28:36 +0300 Як Бодя до теплої країни приїхав (Еліна Заржицька)

Скучив мавпеня Мишко за козенятком Бодею. Дуже йому Бодю побачити захотілось. Він подзвонив козеняті й запросив у гості.

Зраділо козеня і швиденько зібралось до теплої країни. Приїхав. Мишко його радо зустрів, пригостив бананами й кокосами. Потім мавпеня зібралося мити посуд.

– Почекай, – каже Бодя. – Біля пальми погуляй. Але далеко не йди. Бо у нас тут небехпеки на кожному кроці.

– Так-таки небезпеки? – не вірить козеня.

– Нехай не на кожному, – погоджується мавпеня. – Тільки все одно, треба знати, як у теплій країні правильно поводитись. І пішов на кухню.

Бодя покрутився біля пальми, все роздивився. Потім побачив трішки далі дерево незнайоме. На його вітах висіло щось, схоже на ковбасу. Підійшов Бодя до дерева, зірвав плід, відкусив, пожував… Скривився й сказав:

– Фу, як несмачно!

Озирнувся: де б його рота прополоскати? Побачив неподалік озеро. Підійшов, озирнувся та й зайшов по коліна у воду. А там його хтось за ніжку – хап!

– Ой-ой! Допоможіть! – скрикнув Бодя.

На його крик приплив крокодильчик Рильчик. Подивився й питає:

– Це ти той Бодя, що до Мишка в гості приїхав?

– Я! – кричить козеня. – Допоможи! Бо мене зараз хтось на дно затягне!

Пірнув крокодильчик. І за мить ніжка козеняти звільнилась.

– Я вільний! – радіє Бодя. – Цікаво, що сталося?

Випірнув на поверхню Рильчик і пояснив Боді, що то тато крокодил ледь козеня не вполював

– З’їсти хотів, - пояснив Рильчик, – голодний дуже. Я йому пояснив, що ти – гість, тебе їсти не можна. Біжи звідси швидше.

Бодя й побіг. Біжить і бачить, що біля купи пальм пасок лежить. Чорний, блискучий!

– Подарую мамі! – зрадів Бодя.

Підбіг і тільки-но хотів підняти пасок, як він здригнувся, зашипів і над травою піднялась голова тітоньки змії – Чорної Мамби.

– Ти хто? – питає Мамба.

– Я – козеня Бодя, приїхав до Мишка в гості, – тремтячим голосом відповідає Бодя.

– Фу, який необережжжний! – шипить Мамба. – Ще б трішшшки, і я тебе б вкус-ссила. Чому сам вешшштаєшся? Де Мишшшко?

– Тут я! – до них підскочило засапане мавпеня. – Ти де запропав? Я тебе шукаю, а ти…

– Пішли звідси! – заблагало козеня. – Тут лячно!

– Не бійся! Я з тобою! Але ж, чому ти мене не послухався? Чому сам пішов?

– Я більше не буду! – тільки й відповіло козеня.

А ввечері Боді стало зле. З’ясувалось, що то після плодів ковбасного дерева, які козеня пожувало. Не можна було їх їсти.

Довго ще Бодя гостював у Мишка. Але більше без дозволу нічого не їв і наодинці не гуляв. Ще й друзям своїм заприсягався розповісти. І розповів. А ви як думали?

Обсудить]]>
<![CDATA[Як Мишко борщ варив (Еліна Заржицька)]]> https://derevo-kazok.org/page/jak-mishko-borshh-variv-elina-zarzhicka https://derevo-kazok.org/page/jak-mishko-borshh-variv-elina-zarzhicka Thu, 17 Feb 2022 02:26:05 +0300 Як Мишко борщ варив (Еліна Заржицька)

Мавпеня Мишко повернувся додому із далекої холодної країни. Мавпеня до себе друг запросив – козеня Бодя. Сподобалось Мишку в гостях. А найбільше мавпеняті сподобалось смачне частування.

Стара кізочка – мама Боді була знаною куховаркою. Отже, щодня готувала для дорогого гостя найкращі смаколики: вергуни, пироги з маком, вареники з вишнями, а ще – чудовий, наваристий, запашний борщ з грибами. Як спробував той борщ Мишко, то зрозумів, що смачніше нічого в житті не куштував.

Коли ж настав час прощатися з гостинними хазяями, попросив у кізочки рецепт. Що треба зробити, що борщ такий смачний та запашний вийшов. Чому попросив? Бо мріяв Мишко повернутися до теплої країни і здивувати тамтешніх друзів: мавпочку Марточку, слоненя Носика, папугу Пугу, жирафика Рафика, страусятка Усю і крокодильчика Рильчика новою незвичайною стравою.

Записала кізочка рецепт, Мишко його до кишені поклав. Поцілував кізочку, потиснув ратичку Боді, на орла всівся і «Додому!» сказав.

На нього вже всі чекали, бо скучили сильно. Тому вони зраділи, кинулися обіймати мавпеня, розпитувати, як його Бодя зустрічав і що Мишко нового побачив.

Мишко з усіма пообнімався, а потім таємничо посміхнувся і запросив до себе на обід: «Вранці приходьте, на вас сюрприз чекає!» Звірята згодились почекати і по домівках розійшлися.

Заходився Мишко борщ готувати. Хотів з кишеньки рецепт дістати, дивиться: аж немає там папірця. Мабуть, загубився під час перельоту.

Почав Мишко згадувати, що мама кізочка робила. Згадав: вона різала щось довге, щось кругле, щось жовтувате, вкрите світло-коричневої шкіркою і щось велике, розчепирене…

Подивився в холодильнику. Знайшов банан і зрадів: Ось воно, довге! Потім апельсин взяв. Ось воно, кругле! Знайшов батат. Ну точно! Це ж те, жовтувате, вкрите світло-коричневої шкіркою. Ананас дістав. Трішки не схоже, але ж воно теж, розчепірене. Порізав все, у каструлю кинув.

Далі згадав, що не тільки водою це заливають. Глядь: у холодильнику лише кокос залишився. Мишко його розбив, кокосове молоко у каструлю вилив, води додав і – на вогонь. Потім ще м’ятою присипав. Бо ж зелененьке теж у борщі плавало.

Стоїть каструля на вогні, парує. А мавпеня тим часом пішло душ прийняти. Після дороги все ж таки!

З душу вийшов – вогонь вимкнув, каструлю кришкою накрив, у ліжечко вмостився та й поснув.

Вранці прибігли друзі.

Мишко під пальмою стіл накриває, радіє. «Зараз вони справжнього борщу спробують, – маракує, – Він їм сподобається».

Друзі спробували й здивувались.

– Це ж звичайнісінький компот, – сміються.

– Не може бути! – не вірить Мишко.

Спробував – і зрозумів, що не борщ це, зовсім не борщ! Соромно йому стало. А друзі заспокоюють:

– Нічого, іншим разом звариш. То, мабуть, день у тебе нещасливий був.

Довелось Мишкові до Боді телефонувати. Стара кізочка все зрозуміла. Терміново з орлом рецепт та горщик зі справжнім борщем передала.

Посмакували звірята борщем, але вирішили, що банани у них кращі за все.

Посумував Мишко, але що поробиш? Тепер, коли друзів до себе запрошує, бананами пригощає. У теплій країні до них усі звикли. Та, може, воно й на краще? Справжній борщ варити він так і не навчився.

Обсудить]]>
<![CDATA[Як Мишко курчат врятував (Еліна Заржицька)]]> https://derevo-kazok.org/page/jak-mishko-kurchat-vrjatuvav-elina-zarzhicka https://derevo-kazok.org/page/jak-mishko-kurchat-vrjatuvav-elina-zarzhicka Thu, 17 Feb 2022 02:23:13 +0300 Як Мишко курчат врятував (Еліна Заржицька)

Козеня Бодя дуже гарно каталося на ковзанах. А все чому? А тому, що жило воно у зимовій країні. Там зима люта, тримає довго. Отже, якщо хочеш розважатись – зроби ковзанку. Або каток. Це ж легко! Виходь на подвір’я та його водою залий. Поки ковзани вдягаєш, вода замерзнути встигає.

Мавпеня Мишко, друг Боді, давно мріяв покататись на ковзанах. Воно ж нічого складного! Тільки ковзани вдягнеш – і їдеш. Особливо, якщо ти такий меткий... Так собі розмірковував Мишко.

У теплій країні, де жив Мишко, катків не було. Звідки? Навіть, якщо на воду холодним повітрям подути. Вода ніби замерзає, аж поки вдягнеш ковзани, крига розтає. Залишається лише в калюжах брьохатися. А, якщо води багато, то й поплавати, наче в басейні.

Дізнався Бодя про мрію Мишка і запросив його до себе, до зимової країни. Зрадів Мишко і швидко зібрався. Побіг до головного льотчика – альбатроса, домовлятися. Той не відмовив. От мавпеня за день до козеняти і прилетіло.

Обнялися друзі, привіталися, до Боді пішли – снідати й перевдягатися. Справа в тому, що Мишко в шортах та легенькій камізельці приїхав. Він же ніколи справжньої зими не бачив. А воно зимно. Вітер свистить, сніг мете, намети вище голови! Замерз бідний Мишко. Ледь до хатки Бодіної добіг.

Старенька коза хлопчаків спочатку молоком пригостила. По шматочку паляниці дала.

Бодя теж подбав про товариша. Дістав штанці й курточку, рукавички, шапочку. Мавпеня одягнуло все з радістю. Тепер йому тепло, можна на прогулянку йти.

Взяли звірята ковзани – і на ставок подалися. Бодя пояснив, що ставок, коли замерзне, краще за катка стає. І крига там гладенька, і грошей платити не треба.

Вдягнув Мишко ковзани. Вийшов на кригу. І зрозумів, що не так воно й легко, – поїхати. Який би ти не був меткий, а вчитися треба. Козеня над Мишком не сміялося, почало друга вчити. Вони за лапки трималися, разом біля берега їздили.

А інші бігуни на середину поїхали. Там були песик Гам, свинка Плям курчата Кук та Рік. Вони весело перегукувались, ганялись один за одним й намагались підстрибнути якнайвище. Найкраще це виходило у курчат, бо вони ще й крильцями собі допомагали.

Курчатам аплодували, а пташкам це подобалось. Підморгнули вони одне одному і разом здійнялися у повітря. А потім Кук і Рік, ніби літаки, пішли на зниження. Ту-дух! Гострі леза глибоко прорізали кригу. Крига тріснула і курчата опинилися у темній холодній воді. Як голосно зарепетували бідолашні!

Звірята кричали, метушились, але підійти ближче до ополонки з темною водою боялися. Лише Мишко не розгубився. Швиденько скинув ковзани, розігнався і стрибнув через ополонку. Перелітаючи над водою схопив Кука за довгу шию і витяг його з води. Опинившись на іншому боці ополонки, Мишко поклав Кука на кригу й знов стрибнув. Шу-ух! І Ріка так само було врятовано.

Бодя і Гам підхопили курчат і понесли їх до лікарні. А там вже досвідчена лікарка кішка Нява привела їх до тями. Дорослі й дітки подякували Мишкові за мужність.

Але звірята тепер вдягають ковзани лише на катку. Бо на ставку це робити небезпечно. А ви, друзі, зі мною згодні?

Обсудить]]>
<![CDATA[Мишко і сніг (Еліна Заржицька)]]> https://derevo-kazok.org/page/mishko-i-snig-elina-zarzhicka https://derevo-kazok.org/page/mishko-i-snig-elina-zarzhicka Thu, 17 Feb 2022 00:19:12 +0300 Про Мишка і сніг (Еліна Заржицька)

Мавпеня Мишко разом із слоненям Носиком грали у футбол.

– Бух! – Мишко вдаряє по м’ячу. Той летить у ворота.

– Тух! – слоненя відбиває м’яч хоботом.

– Фу-ух! – і м’яч, наче ракета, піднімається вгору.

– Ой-ой-ой! – кричить папуга Пуга, якого м’яч збиває у повітрі.

– Плюх! – робить Пуга і падає на землю…

Ой, ні, вибачте! Насправді, Носик встигає підхопити Пугу в повітрі. Але наляканий папуга довго лається. Він лається так довго, що починає вечоріти, а повітря стає холодним. Всі дивуються. Адже у теплих краях холодне повітря не віє.

Мишко піднімає голову й дивиться на небо. А небо дивиться на Мишка і плює чимось мокрим і холодним.

– Це сніг! Справжній сніг! – злякався Пугу. – Я бачив по телевізору. Але у нас снігу не буває! Ми не звикли до холодів. Ми всі замерзнемо! Що будемо робити?

– Як що? – спокійно відповів Мишко. – Дай-но мені свій телефон.

І він зателефонував своєму знайомому – козеняті Боді. Бодя жив у далекій зимовій країні. Але він був справжнім другом Мишка. І знав, як допомогти.

Невдовзі і Носик, і Пугу, і навіть пташка Секретар отримали теплі светрики з козячої вовни. Мама Боді їх дуже майстерно плела!

Тепер звірята і птахи з теплої країни не лякаються холодів.

Обсудить]]>
<![CDATA[Про мавпеня Мишка (Еліна Заржицька)]]> https://derevo-kazok.org/page/pro-mavpenja-mishka-elina-zarzhicka https://derevo-kazok.org/page/pro-mavpenja-mishka-elina-zarzhicka Thu, 17 Feb 2022 00:16:06 +0300 Про мавпеня Мишка (Еліна Заржицька)

Мавпеня Мишко жив у теплій країні на пальмі. На пальмі росли смачні й солодкі банани. Ними Мишко снідав, обідав і вечеряв. Отже, готувати й мити посуд йому було не потрібно. Залишалось лише робити зарядку, читати книги і дивитись телевізор.

Одного разу по телевізору розказали про козеня Бодю, який жив у далекій зимовій країні. Бідака хворів і навіть не мав сил стрибати. Лікарі з’ясували, що для лікування Боді потрібні смачні й солодкі банани. Але ж у країнах, де є зима, банани не ростуть.

Дізнавшись про це, Мишко замислився. Дума-думав – і надумав!

Він знайшов великий ящик і зібрав усі банани зі свого дерева. Потім заклеїв ящик і написав на ньому: «Далека зимова країна. Козеняті Боді».

Ящик був дуже важкий. Довелось гукнути слоненя Носика, - щоб допоміг. Коли слоненя дізналось про Бодю, воно з радістю погодилось допомогти.

Пташка Секретар поставила печатку і гукнуло трьох орлів. Саме вони мали віднести ящик до зимової країни.

Повернулись орли з радісною звісткою. Вони сказали, що скуштувавши банани, козеня одужало. Воно навчилось високо стрибати і бере участь у спортивних змаганнях.

А Мишкові козеня надіслало подарунок. Тепер мавпеня має жилетку, шапочку та рукавички з козиної вовни.

Обсудить]]>
<![CDATA[Як ведмідь і бурундук дружити перестали (амурська казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/jak-vedmid-i-burunduk-druzhiti-perestali-amurska-kazka https://derevo-kazok.org/page/jak-vedmid-i-burunduk-druzhiti-perestali-amurska-kazka Mon, 18 Oct 2021 23:22:53 +0300 Як ведмідь і бурундук дружити перестали - амурська казка

Коли Хінганські гори ще маленькі були, коли можна було випустити стрілу з лука й почути, як вона по той бік Хінгану впаде, тоді ведмідь з бурундуком дружили.

Жили вони разом в одному барлозі. Разом на полювання ходили. Ділили все навпіл: що ведмідь добуде, те бурундук їсть; що бурундук притягне, те ведмідь їсть. Так дружили вони дуже довго. Та відомо – заздрісникам чужа дружба завжди очі коле. Доки друзів не посварять, не вгамуються…

Ось вийшов якось бурундук з барлогу – захотілося йому горіхів полущити. Зустрілася йому лисиця. Рудим хвостом завертіла, привіталась, питає:

– Як поживаєш, сусіде?

Розповів їй усе бурундук.

Вислухала його лисиця, і заздрісно їй стало, що двоє звірів разом живуть і не сваряться. А сама вона ні з ким не дружила, тому що завжди хитрувала й усіх обдурити намагалась.

Як ведмідь і бурундук дружити перестали - амурська казка - 2

Прикинулася лисиця, ніби за бурундука вболіває, лапки на животі склала, сльозу пустила: відомо, що дурисвітові не важко заплакати. Каже:

– Бідний ти, бідний! Жаль мені тебе!

Злякався бурундук:

– Чому ти жалієш мене, сусідко?

– Дурний ти! – відповідає лисиця.– Ведмідь тебе кривдить, а ти й не здогадуєшся про це.

– Як це – кривдить? – питає бурундук.

– А ось як. Коли ведмідь здобич бере, хто перший зубами рве?

– Брат ведмідь,– відповідає бурундук.

– От бачиш, найсолодший шматок йому й дістається! Ти, видно, давно вже доброго м’яса не бачив, усе ведмежими недоїдками харчуєшся! Тому ти й на зріст маленький.

Завертіла лисиця хвостом, сльози витерла, похитала головою.

– Ну, прощай,– сказала наостанку.– Бачу, подобається тобі таке життя. Тільки я на твоєму місці перша б у здобич зубами вгризалась!

І побігла лисиця, немов по ділу. Біжить, хвостом сліди замітає.

Подивився їй услід бурундук, задумався: «А сусідка, мабуть, правильно-таки розсудила!»

Так бурундук задумався, що й про горіхи забув. «Ось,– думає,– ведмідь яким шахраєм виявився! А я йому вірив, за старшого брата мав».

…От пішли ведмідь з бурундуком на полювання.

Як ведмідь і бурундук дружити перестали - амурська казка - 3

Зайшли по дорозі в малинник. Згріб ведмідь у лапи кущі малини, смокче й брата запрошує. А той дивиться – лисиця таки правду сказала!

Піймав ведмідь ховраха, кличе бурундука. А той дивиться – ведмідь таки першим у ховраха пазурі запустив. Виходить, правду лисиця сказала!

Йдуть брати повз дубок з бджолиною сім’єю. Ведмідь той дубок нагнув, лапою притримав, носа в щільники всунув, ніздрі роздув, губами заплямкав. Брата кличе – меду скуштувати. А той бачить: знову ведмідь перший пробує, знову, виходить, лисиця правду сказала!

Розсердився тут бурундук. «Ну,– думає,– провчу я тебе!»

Згодом пішли вони ще на полювання.

Сів бурундук братові на загривок – йому за ведмедем на своїх маленьких лапках не встигнути.

Вистежив ведмідь здобич – косулю. Тільки хотів її зубами схопити, а тут бурундук як стрибне у нього між вухами! Це – щоб першим у здобич зубами вгризтися, солодкий шматок собі взяти та трішки підрости. Злякався ведмідь, випустив косулю, і вона втекла.

Залишилися обидва брати голодними.

Пішли вони далі.

Побачив ведмідь ховраха, підкрався, а бурундук знову тут як уродився! Знову налякав ведмедя до смерті. І цього разу полювання не вдалося. Розсердився ведмідь, та братові нічого не каже.

Як ведмідь і бурундук дружити перестали - амурська казка - 4

Зустрілися вони з молодим кабаном. Іншого разу ведмідь і не зачіпав би, а тут від голоду в нього живіт до спини прилип. Розлютився ведмідь і посунув на кабана! Заревів так, що кабан позадкував од ведмедя. Задкував, задкував, уперся хвостом у дерево – далі нікуди. Тут на нього ведмідь і насів. Пащу роззявив, зубами клацає – ось-ось усього проковтне!

Тільки ведмідь підступив до кабана, а бурундук знову з його загривка між вухами – на кабана скік! Хоче першим скуштувати свинини. Тут ведмідь геть розлютився. Як схопить бурундука лапою за спину – всіма пазурами так і вп’явся йому в шкіру, щоб не попадав під лапу, не заважав!

Рвонувся бурундук – усю шкіру від голови до хвоста розпоров. Заверещав від болю. Скочив на дерево, потім на друге, третє… Як пішов з гілки на гілку перескакувати, тільки ведмідь його й бачив!

Кличе ведмідь брата, коли кабана задушив:

– Ей, брате! Іди на свіжину!

Нема бурундука, немов і не було ніколи.

Пішов ведмідь додому. Ждав, ждав брата, так і не діждався.

Утік бурундук. На деревах довго жив, доки рани на спині зажили. Рани зажили, а п’ять чорних смужок від пазурів ведмедя на все життя у нього залишились.

Тепер бурундук до ведмедя і не підходить і м’яса не їсть. А випаде йому неподалік од ведмедя бути, він із злості у ведмедя кедровими шишками кидає. А як ведмідь голову задере, бурундук тікає,– тільки його і бачили!

Як ведмідь і бурундук дружити перестали - амурська казка - 5
Обсудить]]>
<![CDATA[Ласунчики (Євген Дмитренко)]]> https://derevo-kazok.org/page/lasunchiki-yevgen-dmitrenko https://derevo-kazok.org/page/lasunchiki-yevgen-dmitrenko Sun, 21 Mar 2021 13:17:12 +0300 Ласунчики (Євген Дмитренко)

Якось сиділо два найкращих друга на галявині, та й цукерки їли з однієї торбинки.

– О, полунична карамелька! Це ж моя улюблена цукерка! — мовив зайчик смакуючи смаколиком — Я б з десяток таких з'їв!

Подивився на нього його найкращий друг — сіренький вовчок, та й сказав:

– І куди б вони тобі влізли? Ти ж більше ніж п'ять не подужаєш!

Заплигало зайченя. Зачепили його слова товариша.

– То ти погано мене знаєш, друже! Я й двадцять цукерок зможу з'їсти!

– Двадцять? — з посмішкою запитав сіроманець.

– Так, двадцять полуничних цукерок та два шматки яблучного пирога!

Здивувався вовк. Як це так? Невже таке мале зайченя з'їсть більше за нього?

– А я, — каже вовк — зможу з'їсти цілий магазин цукерок!

«Цілий магазин цукерок це ж набагато більше за двадцять!» — подумав вухастий. А тоді підвівся, поглянув довкола, та й мовив:

– А я, коли голодний, то ладен з'їсти пирога, в зріст о-он того дерева!

Малий показав своєю русявою лапкою на високу сосну, вершина якої виднілася поміж інших дерев.

«Нічого собі» — здивувався вовк — «з таким апетитом й з десяток вовків можна проковтнути».

– А я, коли голодний, то зможу з'їсти — вовк зробив маленьку паузу, думаючи з чим би порівняти свій апетит, а потім радісно вигукнув — зможу з'їсти височезну гору шоколаду та запити його океаном абрикосового компоту.

«Ого як багато. Випити цілий океан. Це ж який величезний апетит у вовка» — подумки прошепотіло зайченя, а потім:

– Ну якщо ти так багато можеш з'їсти солодкого, то нехай остання цукерка буде твоя.

Вухастий сидів з повним животом й вже не міг більше їсти. От-от ніби лусне. Вовк також наївся до не схочу. Він поглянув на торбинку та й мовив:

– Знаєш друже, апетиту сьогодні немає! Залиш краще її собі, потім з'їси. Це ж твоя улюблена, полунична.

Ось так й завершилася їхня суперечка щодо того, хто більше з'їсть солодкого. Вухастий попрощався з вовком, забрав цукерку та й побіг до своєї нірки. До-о-овго дивився він на карамельку, аж поки не заснув. Мабуть, зрозумів, що сказати куди легше, а ніж зробити.

Обсудить]]>