A PHP Error was encountered

Severity: Warning

Message: Trying to access array offset on value of type bool

Filename: friendly_urls/index.php

Line Number: 2449

Казки на ніч українською мовою ᐈ Казки для дітей на Дерево Казок https://derevo-kazok.org/ Читати онлайн 【казки українською мовою】 на сайті ⏩ Дерево Казок ⭐ Більше 3000 авторських та народних 【казок на ніч】 для дівчаток та хлопчиків ✔️ derevo-kazok.org Tue, 28 Jun 2022 02:04:15 +0300 en-ru MaxSite CMS (http://max-3000.com/) Copyright 2024, https://derevo-kazok.org/ <![CDATA[Казка про Сонце, Мороз і Вітер (українська народна казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/kazka-pro-sonce-moroz-i-viter-kazka https://derevo-kazok.org/page/kazka-pro-sonce-moroz-i-viter-kazka Tue, 28 Jun 2022 02:04:15 +0300 Казка про Сонце, Мороз і Вітер (українська народна казка)

Ішли якось Сонце, Мороз і Вітер широкою дорогою, аж зустріли селянина.

– Здрастуй! – привіталися мандрівники.

– Добрий день! – уклонився й собі чоловік.

Щойно друзі розминулися із селянином, як замислилися:

– Із ким же чоловік привітався: з усіма чи з одним?

Наздогнали подорожнього, аж Сонце й Мороз схвильовано цікавляться:

– Ти з усіма нами привітався чи з кимось одним?

Селянин на мить замислився, всміхнувся у вуса й відповів:

– З одним.

– Із ким же?

– Із найдужчим, – заявив кмітливець і пішов додому.

Мандрівники перезирнулися й теж подалися своєю дорогою. Коли це червонощокий дідусь зупиняється й розгнівано вигукує:

– Заморожу нахабу!

Сонце теж обурилося:

– Спершу попечу неввічливого селянина!

Вітер усміхнувся на недобрі слова приятелів:

– Коли ти, Сонцю, припечеш, я охолоджу подихом розжарене проміння, а коли Мороз розгнівається, просто стихну, і чоловік не змерзне...

У жнива вийшов той чоловік у поле, а Сонце пече, як вогонь! Коли це дмухнув холодний вітер – де й спека поділася!

Взимку їде чоловік у ліс по дрова, а там такий Мороз, аж тріщить! Коли ж вітер – шусть! – і вщух, ані шелесне. От той чоловік і не змерз.

От як Вітер захистив чоловіка від Сонця й Морозу.

Обсудить]]>
<![CDATA[П'ять золотих плодів (англійська казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/pjat-zolotih-plodiv-anglijska-kazka https://derevo-kazok.org/page/pjat-zolotih-plodiv-anglijska-kazka Sun, 10 Oct 2021 22:28:06 +0300 П'ять золотих плодів - англійська казка

Жив колись король, і росло в його королівстві високе дерево – таке високе, що вершини його не було видно. Дуже хотілося королеві дізнатися наскільки високе те дерево і що на нім росте. Послав він у всі кінці королівства гінців, повелів оповістити всіх: коли знайдеться такий парубок що підійметься на верхівку дерева і зірве з нього плоди, тому парубкові король віддасть свою дочку в дружини і заповість йому королівство. Багато людей прийшло пробувати щастя, та нікому не вдалося досягти вершини, а інші зірвалися з дерева і убилися.

Надумався пробувати щастя один молодець з дальніх країв. Пішов через дрімучий ліс, і зустрівся йому пастух. Запитав його парубок, чи тою дорогою він йде. І бачить – на ногах у пастуха якісь залізні крюки на зразок звірячих кігтів. парубок поцікавився, що це таке. Пастух на те відповів що з такими крюками він швидко влізає на дерева, рятуючись від диких звірів. Парубок, хоч і одягнений був в багатий наряд, запропонував пастуху помінятися з ним платтям. Але на додачу попросив ті залізні кігті.

Пастух розсміявся, подумав, що перехожий жартує: що ж то за дурощі міняти красивий одяг на лахміття. Але, побачивши, що парубок і справді хоче мінятись, погодився і, окрім панського одягу, отримав ще й гарно грошей.

Ось прийшов парубок в королівське місто, переодягнувся, тільки залізні крюки залишив при собі, та попрямував до короля. Прибувши до королівських палат, низько йому поклонився і сказав, навіщо прийшов. Король дав йому дозвіл лізти на дерево. Тоді парубок захопив з собою залізні кігті, набрав із собою усіляких харчів на сім днів і поліз на дерево. Дивляться на нього люди і дивуються, як справно він дереться. Але вже три дні і три ночі підіймається парубок на дерево, а на стовбурі все немає ні єдиної гіллячки. Лише на четвертий день у вишині показалися ніби як би гілля, а на сьомий день побачив він, що в тому гіллі палац. Добрався він до палацу і постукав в залізні двері. Незабаром почулися кроки. Двері відчинилися і молодик побачив красиву дівчину. Вона запросила гостя увійти, повела його в срібний зал і пригостила всякими стравами і напоями. У замку жили три зачаровані дівчини. Парубок залишився у них ночувати, адже він не спав цілий тиждень.

П'ять золотих плодів - англійська казка-2

Вранці розбудили його дівчата, нагодували смачними стравами, а потім найгарніша з них говорить:

- По дорозі до вершини зустрінуться тобі ще два палаци. До першого будеш лізти чотирнадцять днів. Живуть в тому палаці шість дівчат, вони тобі розкажуть, як бути далі. Ось тобі скиба хліба. Як зголоднієш, або спрага замучить - з'їж його, і побачиш що буде, де втома і подінеться...

Минуло вже десять днів, а замку все не видно. На одинадцятий день щось заблищало у вишині, а на чотирнадцятий парубок постукав в двері чудового палацу з чистого золота. У золотому палаці дівчата зустріли його так само привітно, як і в срібному, нагодували, напоїли, спати уклали, а на ранок сказали:

- Над нами є ще один палац. Три тижні добиратимешся до нього. Живуть там дев'ять дівчат, вони-то і розкажуть як далі діяти.

На прощання дівчата дали йому скибу хліба, – варто, мовляв, його лизнути як пройдуть і голод, і спрага, і втома.

З великими труднощами добрався він до третього палацу.

Зустріли там легіня так само привітно, нагодували, напоїли і залишили ночувати. Тут жили дев'ять дівчат, у однієї з них було золоте волосся. Від неї парубок дізнався, що до вершини доведеться йому лізти цілий місяць.

- Там знайдеш п'ять золотих плодів, – сказала дівчина, – три справа і два зліва. Ті, що справа, зріжеш ось цими ножицями. Але горе нам, якщо зріжеш ті, що зліва. Дерево сильно від того повалиться разом з палацами, і всі ми загинемо. Як зробиш свою справу, негайно ж спускайся на землю. Там зібралось тьма людей, всі чекають не дочекаються тебе: хочуть дізнатися, які плоди ти принесеш, і почути, що було з тобою в дорозі. Але жодній живій душі, навіть королеві, не кажи про те, що ти бачив і чув. А на ранок чекай нас поблизу дороги. Ми поїдемо в алмазній кареті, запряженій золотими кіньми. Нестимуться ті коні швидше за птахів.

Встигнеш до карети доторкнутися – чари зруйнуються, не встигнеш – пропадемо ми, полонять нас у замку без вікон і дверей.

Спустився парубок на землю. Народу видимо-невидимо, всі допитуються що він бачив і що так довго робив на дереві. А він з вуст ані слова, і навіть від короля свою здобич втаїв. На ранок встав спозарання і подався до дороги, чекати карету. З першими променями сонця закурявилась вдалині невелику хмара пилюки. Все ближче, ближче, нарешті зовсім близько; ось вже і карета видно. Але вона вихором промчала мимо, парубок не встиг до неї доторкнутися.

Зовсім було голову втратив він від горя. Втішився трохи, подався до короля, про свої пригоди розповів, плоди дивовижні йому залишив і подався у світ шукати того замку, що без вікон і дверей.

П'ять золотих плодів - англійська казка-3

Блукав він місяців зо три, а під кінець третього місяця заблукав він до темного лісу. Під ранок бачить вдалині, на горбі ніби як світло видніється. Підходить до того місця і бачить – збудована хатинка. А проживав у тій хатині сам Місяць. Сміливо постукав він в старі двері, загримів іржавий засув двері відчинилися і – о жах! Парубок навіть відсахнувся, як старезну бабу перед собою побачив. Була та баба старою, як світ, велика, як дуб, чорна, як головешка, очищі як полумиски, волосся - як кінська грива, а вже худа, худа – ну, шкіра та кістки. Подивилася вона сердито на гостя – питає, навіщо завітав.

Парубок без хитрощів відповів, що шукає замок без вікон і дверей, і запитав чи не вкаже вона до нього дорогу. А стара відповідає:

- Вже багато тисяч років не відлучалася я з дому більш ніж на годину. Звідки ж мені знати про такий замок? Ось мій син Місяць, напевно, знає про його – адже він щоночі обходить ввесь світ. А зараз ступай геть як би горя не було. Скоро Місяць повернеться, і коли застане тебе не минути лиха!

Став бідолаха благати бабцю, щоб не проганяла його, а заховала б деінде в домі, а сама вивідала у сина про замок. Так слізно він прохав, що стара зглянулася і заховала його під сходами. Ось прийшов додому Місяць і вже з порогу почув людський дух. Питає матір, чи не було тут людей? Спочатку мати відмовлялася, але Місяць так роздратувався, що довелося розповісти все. Змолилася стара, просить змилуватися і допомогти бідоласі знайти той замок. Зглянувся і Місяць над парубком, велів йому вилізти із під сходів говорить йому:

- Радий би тобі допомогти, та сам я про такий замок не знаю, не відаю. Так буде тобі відомо, що я ще ніколи не освітлював усієї землі. Видно замок той таїться в якій-небудь далечині, куди і мої промені не долітають. Йди краще до Сонця, воно бачить більше, ніж я. Може там знайдеш собі пораду.

Довго блудив парубок по лісу а таки знайшов житло Сонця.

П'ять золотих плодів - англійська казка-4

І там прийняла його мати Сонця не надто привітно. Однак парубок таки впросився у Сонця за той замок, що без вікон і дверей.

Та Сонце теж не знало, де той замок і порадило звернутись до Вітрів. Вони ж бо продувають усі сторони світу, і вже непевне мають знати щось про той замок.

Знову подався парубок на пошуки, довго шукав та таки знайшов Вітрову оселю.

На щастя парубка застав він головного Вітра удома, повідав парубок йому свою печаль і попросив допомоги чи поради. Вітер слухав уважно, а як парубок закінчив, узяв дудку і заграв на ній. Та так голосно грав, що його почули всі вітри на світі. Негайно примчалися вони, але про замок без вікон і дверей ніхто не знав.

Лиш один вітер запізнився, – у нього розболілася нога, і він відстав від інших.

Прибіг він за годину і розповів про замок без вікон і дверей. До того замку вітрам не більше чверті години ходу, а для людини – декілька років. Шкода стало Головному Вітрові бідолаху, і він велів сплести велику корзину – і в корзині доправити таки парубка до замку.

А як сплели корзину, парубок вліз в неї, а Головний Вітер підхопив її і в миті ока доставив до самогоу замку. Став Вітер оглядати замок – чи немає якої щілки, щоб забратися всередину. На найвищій башточці відмітив він маленьку дірочку.

П'ять золотих плодів - англійська казка-5

Пробрався через неї і з такою силою промайнув по замку, що стіни задрижали. У замку було вісімнадцять дівчат та ще диявол зі своєю матір'ю.

Всі дівчата, окрім золотоволосої, були вже неживі. Замордували їх біси.

Схопив Вітер диявола і з усієї сили шпурнув його через дірку назовні і там так його перемолов, що від диявола залишилися тільки пил і прах. Потім схопив Вітер матір диявола та так труснув, що у неї всі кісточки затрепотіли. Повелів він розповісти, як дівчат винищили. Вертиться дзигою стара, твердить, що вона про те і знати нічого не знає, тому як це справа рук її сина. Погрозив Вітер і з нею повестися, як з дияволом, коли буде мовчати. Злякалася стара і розповіла, що дівчат ще оживити можна, лиш взяти з шафи чарівне зілля та покропити дівчат – зараз же живі стануть. Узяв Вітер те зілля, окропив на пробу одну дівчину, і та ожила. Тоді схопив він стару, та й закинув її на болото. А дівчат усіх оживив.

Переніс потім всіх по черзі в корзину, а замок зрівняв з землею.

Порятованих дівчат разом з парубком Вітер доставив до королевого палацу.

Король же як і обіцяв щедро винагородив парубка, одружився він на золотоволосій дівчині і жили вони щасливо довгі роки.

Обсудить]]>
<![CDATA[Два вітри (латиська казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/dva-vitri-latiska-kazka https://derevo-kazok.org/page/dva-vitri-latiska-kazka Mon, 28 Jun 2021 13:32:54 +0300 Два вітри (латиська народна казка)

Зустрілися якось у полі два брати-вітри морозяні – північний і східний. Все, що вміли, вони вже поробили: кучу-гури довкола дворищ понамітали, дороги позадували, кригу на річках снігом завіяли. Зустрілися й ну танцювати та висвистувати: ніяк не придумають, що б його ще зробити.

– Гайда в ліс, може, там знайдемо яку розвагу,– каже північний вітер, і брати, переганяючи один одного, помчали до лісу. Де вони пробігали, гілля на деревах гнулося, а сосни, осики та берези аж тріщали.

– Чуєш,– озвався східний вітер, – хтось іде лісом. Дзвіночки-брязкальця дзвенять. Де дзвіночок, то пан їде, а де брязкальце – селянин.

– Біжімо їм навстріч та поморозимо їх добряче, – запропонував північний вітер. – Ти до кого за комір полізеш? Може, до пана?

– Не знаю, чи зумію я допекти панові,– відповів східний вітер.– Шуба в нього, мабуть, шапка соболина, чоботи теплі.

– Тоді я піду зустріну пана, а ти селянина наздоганяй,– каже північний вітер.

– Гаразд – відповів йому східний брат.

Два вітри (латиська народна казка)-2

Засвистіли брати, збили сніговий пил і помчали кожен у свій бік.

Надвечір, коли сонце сховалося за обрій, зустрілися вітри знову.

– Як справи, братику? – запитує східний вітер.–Мабуть, здорово довелося попотіти? Адже в пана шуба ведмежа?

– Ох, братику, молодий ти ще, зелений, нічого не тямиш! Заліз я до пана за ведмежий комір та під хутро соболине і ну його морозити. Чим щільніше пан у свою шубу закутується, тим ближче я до нього притискаюсь, насилу живим відпустив його,– хвалиться північний вітер.

– А мені, братику, з селянином не поталанило, сам ледве втік од нього живим. Бачу, їде селянин-хуторянин, кожушок на ньому благенький, весь у латках та дірках. Ну, думаю, зараз ти в мене попомерзнеш. Я заліз крізь дірку під кожуха і давай на нього холодом віяти. Але дядько був кмітливий: став руками ляскати та ногами притупувати. А як і це не допомогло, тоді зупинив коня, відшукав десь у санях сокиру, підбіг до товстелезної сосни і давай її рубати. Покотилася луна лісом, та тріски полетіли навсібіч. Жарко зробилося селянинові, пара з нього пішла, то він і кожуха кинув на сніг. Хотів я кожуха пошарпати, снігом засипати – хоч цим дошкулити, але й тут не пощастило. Наклав селянин у сани дров, підняв свого кожуха і давай вибивати сніг, що я намів, об дерево. Я вже боявся, що й кісточок своїх не позбираю. Не знаю, як і вискочив з того кожуха. Ще й досі боки болять,– скаржиться східний вітер.

Обсудить]]>
<![CDATA[Сонце, Мороз та Вітер (латиська казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/sonce-moroz-ta-viter-latiska-kazka https://derevo-kazok.org/page/sonce-moroz-ta-viter-latiska-kazka Mon, 28 Jun 2021 13:27:50 +0300 Сонце, Мороз та Вітер (латиська народна казка)

Було це давно-давно. Йшли якось сонце, мороз та вітер і розмовляли між собою.

– Я сильніше за вас обох,– сказало сонце.

– Ні, я сильніший! – промовив мороз.

Усі троє добре розуміли, що сильному й дужому легше на світі жити: куди б не пішов, повсюди його бояться. Але як дізнатися, хто з-поміж них найсильніший?

Ішли вони отак, ішли й зустріли чоловіка. Побачив їх той, скинув шапку, вклонився й пішов собі далі. Раптом чує: гукають його подорожні. Повернувся до них чоловік, а вони й запитують:

– Скажи нам, чоловіче, по правді, кому з нас ти оце щойно вклонився? Не всім же трьом? Дуже ми хочемо знати.

Задумався чоловік, не знає, що йому відповісти. Сказати, що вклонився всім трьом, але чи сподобається їм така відповідь? Сказати – комусь одному, та як угадати, котрому краще? Розгнівається сонце – може спалити, розгнівається мороз – заморозить, а вітер – землю висушить. Кого ж із них звеличити? Думав-думав і вирішив: скаже, мабуть, що вклонився вітрові. Хоч як гаряче пече сонце, а подме вітерець – одразу прохолодою повіє. Хоч як лютує мороз, а подме південний вітер – одразу потеплішає. Отож чоловік і каже:

– Вітрові я вклонився.

Не сподобалась така відповідь сонцю, погрожує воно чоловікові:

– Начувайся тепер, ти мене ще не раз згадаєш! Не забуду я, що ти вклонився не мені, а вітрові.

Вітер заспокоїв чоловіка:

– Не бійся ні сонця, ні морозу! Як тільки почнуть вони тобі дошкуляти, гукай мене!

Улітку сонце вирішило помститися чоловікові – замучити його спекою. Спрямувало воно на нього своє проміння і ну палити все підряд. Чоловікові стало так жарко, що місця собі знайти не може: нічим дихати ні в хаті, ні надворі.

Один порятунок – у воду залізти, та чи довго у воді висидиш?

Згадав тут чоловік про вітер та й каже:

– Хоча б вітерець подув, може, полегшало б.

І тої ж миті повіяв з півночі вітер, приніс прохолоду. Чоловік знову взявся до роботи.

Отож довелося сонцю погодитися, що вітер таки сильніший за нього.

Узимку спробував мороз поквитатися з чоловіком. Так холодно стало, що навіть у хаті треба було кожуха вдягати. Знову згадав чоловік про вітер і каже:

– Хоч би вітер подув, хмари нагнав, то й мороз спав би.

Зірвався тут вітер, повіяв з півдня, закружляли сніжинки, мороз і поменшав.

Вийшов тоді чоловік з хати й вирушив у ліс по дрова.

Зрозумів і мороз, що вітер сильніший за нього і що не під силу йому тягатися з вітром.

Зустрівшись із сонцем, вітер і каже:

– Сильний не той, хто своєю силою вихваляється, а хто своє діло як слід робить.

Обсудить]]>
<![CDATA[Ласкавий вітер і холодний вітрюга (Василь Сухомлинський)]]> https://derevo-kazok.org/page/laskavij-viter-i-holodnij-vitrjuga-vasil-suhomlinskij https://derevo-kazok.org/page/laskavij-viter-i-holodnij-vitrjuga-vasil-suhomlinskij Sat, 26 Oct 2019 20:45:02 +0300 Ласкавий вітер і холодний вітрюга (В. Сухомлинський)

У темному лісі, в глибокому яру спали два вітри. Ласкавий Вітер – хлопець з синіми очима. А холодний Вітрюга – дід з колючою бородою.

Прийшла зима. Сонечко не могло піднятися високо над землею. Білі сніги вкрили поле. Зашуміли тривожно верховіття дерев. Прокинувся в глибокому яру холодний Вітрюга. Встав, вийшов з лісу. Застогнала хуртовина. Йде по землі холодний Вітрюга, замерзають річки, гуде хуртовина.

Та ось піднялося сонечко вище над землею. Заболіла спина у холодного Вітрюги. Поплентав він у темний ліс, заліз у глибокий яр.

Прокинувся ласкавий Вітер, вийшов з лісу.

Засміялося сонечко, потекли струмки, зацвіли квіти, зашуміли трави.

Обсудить]]>
<![CDATA[Весняний вітер (В. Сухомлинський)]]> https://derevo-kazok.org/page/vesnjanij-viter-v-suhomlinskij https://derevo-kazok.org/page/vesnjanij-viter-v-suhomlinskij Sat, 21 Sep 2019 09:41:48 +0300 Весняний вітер (В. Сухомлинський)

Клен цілу зиму спав. Крізь сон він чув завивання хуртовини і тривожний крик чорного ворона. Холодний вітер гойдав його віти, вигинав їх. Та ось одного сонячного ранку відчув Клен, ніби до нього торкнулося щось тепле і лагідне.

Прокинувся Клен. А то до нього прилинув теплий весняний Вітер.

– Годі спати, зашепотів весняний Вітер. – Прокидайся, весна наближається.

– Де ж вона – весна? – запитав Клен.

– Ластівки на крилах несуть, – каже теплий Вітер. – я прилетів з далекого краю, від теплого моря. Весна йде полями – заквітчалася квітами, красуня. А ластівки на крилах несуть барвисті стрічки.

Ось про що розповідав теплий весняний Вітер Кленові. Клен зітхнув, розправив плечі. Зазеленіли бруньки, бо йде весна – красуня.

Обсудить]]>
<![CDATA[Мишка прийшла до мишки (інгуська казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/mishka-prijshla-do-mishki-inguska-kazka https://derevo-kazok.org/page/mishka-prijshla-do-mishki-inguska-kazka Fri, 12 Jan 2018 23:26:45 +0300 Мишка прийшла до мишки (інгуська казка)Було це хтозна-коли – ще за тих часів, коли всі звірі людською мовою говорили. Та й не тільки звірі, а й гори, й дерева, і сонце, і вогонь, і вітер, і вода. Не вірите, що так було? То ось послухайте!..

Жила собі на світі мишка. І було в неї мишенятко. І от вирішила мишка висватати своєму мишеняті доньку найдужчої істоти на світі. Але хто ж найдужчий? Цього мишка не знала. Пішла вона до людей і запитала про це у них. А, люди й кажуть:

– Найдужчий серед нас падчах. Ось його доньку й треба сватати!

Пішла мишка до падчаха і сказала:

– Я надумала висватати своєму синові доньку найдужчої істоти на всьому білому світі. Люди кажуть, що найдужчий – ти. Віддай, падчаху, свою доньку за мого сина!

– Дужчий за мене вогонь,– відповів падчах,– я навіть іскри його боюся.

Пішла мишка до вогню:

– Вогню, вогню, це правда, що ти найдужчий на всьому світі?

– Ні,– відповів вогонь,– дужча за мене вода. Вона мене гасить.

Пішла мишка до води:

– Водо, водо, це правда, що ти найдужча на всьому світі?



– Якщо я найдужча,– відповіла вода,– то чому ж земля висихає, як тільки сонце пригріє?

Запитала мишка в сонця:

– Сонцю, сонцю, це правда, що ти найдужче на всьому світі?

– Якщо я найдужче,– відповідає сонце,– то чому ж тоді мене заступають хмари?

Гукнула мишка хмарам:

– Хмари, хмари, це правда, що ви найдужчі на всьому світі?

– Якби ми були найдужчими,– відповіли хмари,– то нас би вітер не розганяв.

Запитала мишка у вітру:

– Вітре, вітре, це правда, що ти найдужчий на всьому світі?

– Якщо я найдужчий,– запитав вітер,– то чому не можу вирвати кущик з корінням?

Пішла мишка до кущика:

– Кущику, кущику, це правда, що ти найдужчий на всьому світі?

А кущ і відповідає:

– Хіба я найдужчий, коли он моє коріння миші гризуть?

Почувши це, мишка вирішила, що більше шукати не треба: виявляється, що найдужча істота на світі – миша. І просватала вона за свого сина доньку мишки з сусідньої нори.

Відтоді в наших горах і кажуть: «Мишка до мишки прийшла».

* Падчах – падишах, володар, король у країнах сходу.

Обсудить]]>