Severity: Warning
Message: Trying to access array offset on value of type bool
Filename: friendly_urls/index.php
Line Number: 2449
– Сулеймане, навчи мене мови тварин!
– Я навчу тебе, Оразе,– відповів Сулейман,– але якщо ти хоч комусь розповіси про це, то помреш.
– Гаразд, я нікому не скажу й слова,– пообіцяв Ораз.
І Сулейман навчив його мови тварин. А коли Ораз прийшов до своїх волів, то виявилося, що він розуміє їх.
От поїхав він якось орати. Виорав ниву й увечері приїхав додому. Тут віслюк, який стояв у дворі, сказав волам:
– Не стомлюватися вам, друзі воли!
– Дякуємо, друже, ми таки добре втомилися, але що вдієш,– відповіли воли.
Тоді віслюк їм сказав:
– Невже ви не знаєте, що робити?
– Ні, а що треба робити? – запитали воли.
Віслюк і навчив їх:
– Лягайте, не їжте трави, не пийте води, опустіть вуха, а коли прийде хазяїн і гейкне на вас – не вставайте.
Воли так і вчинили, прикинулися, неначе захворіли. Тоді Ораз, котрий чув розмову віслюка з волами, вивів віслюка й запріг його у плуг. Та й виорав цього дня більше, ніж завжди. Так вимучив віслюка, що той насилу причапав до двору.
– Не стомлюватися тобі, віслюче! – привітали його воли, а той відповів їм:
– Дякую за добре слово. Хазяїн хоче вас продати, сьогодні я возив його до м'ясника.
Воли витріщили очі й питають:
– Що ж нам тепер робити?
Віслюк і каже:
– Коли наш господар знову прийде до вас, повставайте з землі, попіднімайте вуха, задеріть хвости на спину й нетерпляче переступайте ногами, Тоді він вас не продасть.
Почув це Ораз та й засміявся. А дружина помітила й питає:
– Чому це ти сам смієшся?
– Я не сміюся,– одказав Ораз.
– Ба ні, сміявся!– Ні, не сміявся!
– Ага, то ти з мене смієшся,– наприндилася жінка.
Уранці Ораз знову запріг волів та й поїхав орати.
Увечері ж попорався та й став у дворі послухати, про що говоритиме худоба.
– Глядіть же, не прикидайтеся більше хворими, бо хазяїн продасть вас на м'ясо,– сказав віслюк волам.
Ораз засміявся знову, а жінка й каже:
– Бач, ти таки смієшся. Мабуть, тобі щось причинилось, і я розлучуся з тобою!
Чоловік і так їй, і сяк присягається, що він сповна розуму, жінка ж своєї править.
Думав-думав чоловік та й каже:
– Гаразд, завтра скажу.
А сам сів та й не знає, що його діяти. Якщо він розкаже, то помре, а не розповість – дружина його покине. Думав-гадав, коли чує – півень щось говорить куркам. Зажене одну курку в курник, а іншу випустить та й каже:
– Ось я й то порядок даю десяти куркам, а мій господар одній жінці ладу не дасть!
– А як же їй дати того ладу? – питає котрась курка.
– А так,– відповідає півень,– коли завтра жінка прийде й запитає, чому він учора сміявся, то чоловік повинен сказати: «Ти скучила за батогом?» Та й нехай відлупцює її гарненько.
Поклав тоді Ораз біля себе батога, а вранці тільки-но жінка запитала: «То чому ти вчора сміявся?» – він показав на батіг.
– Ой, не треба казати, не треба! – закричала жінка та й перестала питати.
* Пророк Сулейман – пророк Аллаха, за легендами мусульманського Сходу розумів мову тварин і птахів.
* «Не стомлюватися вам» – поширене на Сході традиційне звертання-побажання до того, хто працює.
Обсудить]]>– Хай буде лев!
Лев запишався і мовив:
– Нема від мене сильнішого на землі!
Старий ведмідь із перебитою лапою – його вдарив був якийсь чоловік – сказав левові:
– Не хвались, бо на світі є сильніший від тебе!
Лев скочив і крикнув:
– Хто сильніший від мене?
– Людина! – відповів ведмідь.
– А де вона є?
– Вийди в поле і знайдеш людину.
Трохи згодом ішов лев полем і побачив коня. Підійшов до нього і з острахом запитав:
– Хто ти?
– Чи ти не бачиш, хто я? – здивувався той.– Я – кінь.
– Але хто тебе тут прив’язав? – допитувався лев.
– Людина!
– А де ж вона?
– Пішла в ліс,– сказав кінь.
Пішов лев у ліс. Там побачив воза й запряжених волів, підійшов ближче і спитав їх:
– Ви хто?
Ті йому відповіли:
– Воли!
– А чого ви стоїте запряжені?
Воли йому сказали:
– Людина нас запрягла, і ми не можемо рушити з місця, бо тоді будемо биті!
Лев злякався ще більше й запитав волів:
– А де людина?
– Ну-у-у, іди лісом, побачиш її!
Пішов лев лісом, побачив буйволів і питається:
– Хто ви?
Ті йому відповіли:
– Буйволи!
– А чого ви тут стоїте?
– Чекаємо, коли прийде людина; вона пішла в ліс рубати дрова, а як прийде, складе їх на воза, сама вилізе на нього, візьме сопілку та й заграє, а ми потягнемо воза.
Посунув лев далі в ліс, та глянув угору і побачив на дереві людину. Підійшов до дерева, став оддалік і питає:
– Хто ти?
– Я людина.
Лев тоді й каже:
– Я прийшов поборотися з тобою, бо казав один ведмідь, що ти сильніший від мене!
Чоловік злякався, але відповів леву:
– Я злізу поборотися з тобою, але ти спершу покажи, який ти сильний. Звали он те дерево – тоді поборемось.
Чоловік надумав перехитрити лева, щоб він затупив свої кігті й зуби об дерево, а тоді вже боровся з ним.
Схопив лев дерево, вчепився кігтями, вгризся зубами, перегриз, штовхнув його, і дерево упало. Падаючи, воно придавило леву задні ноги. Тоді чоловік зліз на землю, взяв сокиру і прибив лева. Потім накидав дров на воза, поклав і лева зверху, сам сів на передку і грає на сопілці.
Дорогою лев якось прийшов до тями, але не ворушився – боявся бути битим. От приїхали в село, до чоловікової хати, і він гукає:
– Жінко, жінко, відчини! Везу дрова ще й кожуха, щоб тепло було тобі взимку.
Вийшла жінка з дітьми назустріч. Схопив чоловік лева за хвоста і стяг з воза. Лев од страху – аніруш.
Діти кажуть:
– Тату, ти вбив такого великого ведмедя!
Потім пішли в хату вечеряти, а лева залишили надворі.
Коли це як закричать, як зарепетують у хаті! А то кішка поїла рибу, що жінка насмажила на вечерю; чоловік спересердя схопив кочергу і ну бити кішку. Та занявчала і ледве втекла, вискочила надвір.
А лев чув, що когось б’ють, і так уже боявся!
Побачила кішка лева, що лежав посеред двора, і почала його душити та смикати за вухо. Лев обережно зиркнув, побачив, що то кішка, і спитав тихо:
– Кого ото били, що було стільки крику?
Кішка відповіла:
– Мене!
– А за що?
– Я поїла їхню рибу, за те й били.
– І тобі не боляче? – питається лев.
Кішка відказала:
– Чи ти не бачиш? Мене сто разів на день б’ють, як хочеш знати. Бачиш, я у них поїла рибу, прийшла до тебе і знову приглядаюсь, що б його поцупити.
Лев, почувши таке, подумав: «Справді, нема на землі сильніших від людини й кішки»,– скочив на ноги та й дав тягу до лісу. Там здибав того кривого ведмедя і сказав йому:
– Таки ти правду мені казав, а я тебе не послухав. Пішов і на своїй шкурі спізнав, що нема дужчого за людину. Тільки кішка може мірятися з чоловіком силою і тільки вона його не боїться.
Обсудить]]>Ґазда стояв під стайнею і те все слухав, що вони говорили, тому вже знав наперед, що вони гадають робити. На другий день рано приходить до стайні, а бик один лежить уже, як звикле, сумує, бо він слабий. Ґазда не дає йому їсти, бо каже, що слабий їсти не хоче. Тому здоровому дав їсти, погодував його і пішов з ним орати разом із цапом. А як відходив рано з дому, то казав жінці, щоби їсти волові не дала, ані води. І так бик лежав цілий день голодний і без води за ту кару, що зробився ніби слабим.
Інший віл, що пішов з цапом орати, був дуже злий на цапа, бо йому погано було з ним орати, а цей був злий на цапа, що стояв голодний і цілий день нічого не їв. То ввечері, як посходилися, то були б цапа забили з тої злості, що він їх так погано нарадив, бо вони хоть були помучені, а було б обом робити.
Обсудить]]>