A PHP Error was encountered

Severity: Warning

Message: Trying to access array offset on value of type bool

Filename: friendly_urls/index.php

Line Number: 2449

Казки на ніч українською мовою ᐈ Казки для дітей на Дерево Казок https://derevo-kazok.org/ Читати онлайн 【казки українською мовою】 на сайті ⏩ Дерево Казок ⭐ Більше 3000 авторських та народних 【казок на ніч】 для дівчаток та хлопчиків ✔️ derevo-kazok.org Tue, 06 Sep 2016 01:55:44 +0300 en-ru MaxSite CMS (http://max-3000.com/) Copyright 2024, https://derevo-kazok.org/ <![CDATA[Півень і курка (хорватська казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/piven-i-kurka-horvatska-kazka https://derevo-kazok.org/page/piven-i-kurka-horvatska-kazka Tue, 06 Sep 2016 01:55:44 +0300 Півень і курка (хорватська казка)Жили собі дід і баба – та й посварилися і майно своє поділили між собою. А мали вони тільки півня та курку. Баба взяла собі курку, а дідові півня залишила.

Одного разу дід захворів. І пішов до баби просити, щоб вона йому одне яєчко дала, бо він дуже голодний. А баба й каже йому:

– Ти ж маєш півня, хай він тобі знесе яйце або заріж його.

Стислося дідові серце. Повернувся він до своєї хати і каже півневі:

– Ну от, ти їси та п’єш – а що ми маємо з того? Іди краще між люди, може, десь служити наймешся.

Пішов півень світом та все журиться: де його ту службу знайти? Аж зустрічає вовка. І питає його:

– Куди ви, дядьку вовче, йдете?

– Та йду їсти шукати.

Півень і каже йому:

– То ходімо разом, веселіше буде.

Ідуть вони удвох, ідуть, вовк уже ледве ноги волочить – так утомився.

І питає його півень:

– Дядьку вовче, то ви вже пристали і йти не можете?

– Так,– відповідає вовк,– пристав.

– Тоді залазьте в мене.

Вовк шусть – і вже в півневі сидить. Пішов півень далі, аж тут лисицю здибав.

– Куди ви зібралися, тітко? – питає він її.

– Та йду їсти шукати.

– То ходімо разом, веселіше буде.

Ідуть вони світом, ідуть, лисиця аж шкутильгати стала – так підбилася від довгої дороги. І питає її півень:

– То що, не можете йти – натрудили ноги? Тоді залазьте в мене, понесу вас.

Лисиця скік – та й уже в півневі. Пішов півень далі. Аж бачить: вода тече. От він і питає її:

– Водо, куди пливеш?

– Та пливу світ за очі.

– Ходімо разом, веселіше буде.

Іде півень, іде, а вже вода поруч нього ледь дзюркотить – так зморилася. І півень її питає:

Не можеш, водо, пливти – сили тебе зраджують?

– Так,– відповідає вода,– втомилася.

– Тоді запливай у мене, понесу тебе.

Вода плюсь – та й уже в півневі хлюпає. А півень далі світом іде та й бачить: рій бджолиний летить. От він і питає його:

– Куди це путь держиш, рою?

– Та нове дупло шукаю.

– То ходімо разом, веселіше буде.

Ішли вони так, ішли, аж і бджолиний рій уже з сил вибився. То півень і каже йому:

– Залітай у мене, і тебе понесу.

Залетіли бджоли в півня. А півень далі пішов і дістався до якогось замку. Там росло високе дерево. А вже темно зробилося. От півень і вискочив на те дерево, вмостився на гілці й заснув. Так і переспав усю ніч.

А як тільки світати почало, заспівав на все горло:

– Кукуріку, пан під коритом!

Прокинувся пан у замку, зірвався з ліжка: як це про нього, про пана такого, хтось там сміє отаке співати? Прислухався пан, аж півень знову своєї:

– Кукуріку, пан під коритом!

Розсердився дуже пан, гукнув свого слугу, а той наказав наймитам того співака зловити й між коней кинути – хай затопчуть. Ринули наймити, схопили півня, кинули його між коней і стайню замкнули. А півень і каже:

Півень і курка (хорватська казка)– Дядьку вовче, вилазьте та коней приборкайте, щоб мене не затоптали.

Вийшов вовк, розправився з кіньми, викопав діру під стіною, і півень та вовк утекли надвір.

А вранці, ще сонце не сходило, півень уже знову співає на дереві:

– Кукуріку, пан під коритом!

Пан схопився з ліжка, гукнув свого слугу і наказав, щоб наймити негайно пішли подивилися, що там роблять коні, чого те створіння знову на волі горлає. Метнулися наймити до стайні, відчинили двері: аж там усі коні неживі лежать. Сказали про це панові, пан ще дужче розсердився й закричав:

– Зловіть його і киньте між гусаків – хай заклюють!

Побігли наймити, схопили того півня й кинули між гусаків. А півень каже:

– Тітко лисице, вийдіть та злючих гусаків приборкайте.

Вийшла лисиця, розправилася з гусаками, підкопала під стіною діру, і півень та лисиця втекли з хліва. Вранці півень знову співає:

– Кукуріку, пан під коритом!

Пан дуже розлютився й наказав, щоб наймити подивилися, що там гуси роблять. Подивилися наймити і розповіли йому все. Розкричався пан та звелів добре піч напалити і в неї того непоштивого співця кинути – хай там спечеться. Погналися наймити за півнем, упіймали його та й жбурнули в піч. А він і каже:

– Водо, вийди та піч погаси.

Вода вийшла, розлилася по черені й погасила піч. Другого ранку прийшли наймити подивитися, чи півень уже спечений, аж він собі надворі співає:

– Кукуріку, пан під коритом!

Розлютився пан, розсердився, сам побіг за тим пересмішником, а коли схопив його, то не мав куди та під сорочку засунув. А півень і каже:

– Бджоли, виходьте, пана жигайте.

Загудів, заворушився бджолиний рій та й ну пана жигати, та й ну жигати. А пан у крик, проситися почав. Півень тоді й каже до пана:

– А що даси, щоб тебе бджоли не жалили?

Пан відповідає йому:

– Стільки дукатів, скільки піднімеш.

Півень відпустив бджіл, а пан дав йому стільки дукатів, що він ледве підняв: понапихав їх під крила, навіть поковтав чимало. І поспішив із тими грішми додому. Прийшов до дідової хати та й ще здалеку закукурікав:

– Кукуріку, розстеляй, діду, плахту велику!

Дід зрадів незмірно, заметушився, гукає:

– Мій півник прийшов, подарунки приніс!

Розстелив дід плахту, півень висипав на неї дукати – не вмістилися всі. Ще одну і ще одну дід розстелив – аж три плахти дукатів насипав йому півень. Веселий дід, півня добре годує і сам має що їсти.

Почула баба, що в діда стільки грошей завелося, прийшла до нього та й просить:

– Дай мені, діду, кілька дукатів.

– Не дам,– каже дід,– ти ж мені навіть одного яєчка не дала, коли я тебе просив.

Повернулася баба додому та й каже своїй курці:

– Іди у світ, десь наймися служити, грошей мені принесеш.

Вийшла курка з двору, дійшла до гною й почала гребтися. Знайшла

щербатий гріш, гарненько сховала його та й сокоче: «Ко-ко-ко!» Ще погреблася – іржавого цвяха знайшла і його сховала й побігла додому. Прибігла до бабиної хати й гукає:

– Кудкудак, розв’язуй, бабо, клумак, розстеляй на подвір’ї не три плахти – чотири! Ко-ко-ко, розстеляй широко!

Баба рада, розстеляє плахти, ще й натягує їх, щоб ширші були. Курка над одною потрусилася – щербатий гріш витрусила, над другою – іржавий цвях випав, над третьою та четвертою плахтою трусилася, трусилася нічого не витрусила. Тоді баба питає її:

– І це все?

– Більше нема,– відповідає курка.

– Тю-тю.– їй баба на це,– то не було чого й з дому іти.

Отак півень дідові багатство приніс, а курка бабі щодня одне яєчко зносить.

Обсудить]]>
<![CDATA[Коза Дорота (білоруська казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/koza-dorota-biloruska-kazka https://derevo-kazok.org/page/koza-dorota-biloruska-kazka Thu, 21 Jul 2016 12:37:07 +0300 Коза Дорота (білоруська казка)Були собі дід і баба. І не було у них ніякої худоби. Пішов дід у ліс. Як стукне по березі – вискочила коза біла. Взяв він її за роги й привів додому.

– Ну, бабо, йди доїти!

Вона злізла з печі, подоїла козу, загнала в хлів. Наступного дня знову дід пішов у ліс. Як стукне по горобині вискочила коза ряба. Взяв він її за роги й привів додому.

– Ну, бабо, йди доїти!

Баба злізла з печі, подоїла козу, загнала в хлів. На третій день знову дід пішов у ліс із сокирою. Як стукне по осиці вискочила коза сива. Взяв він її за роги й привів додому.

– Ну, бабо, йди доїти!

Баба злізла з печі, подоїла козу і в хлів загнала. На четвертий день знову дід узяв сокиру й пішов у ліс. Як стукне по ялині – вискочила коза чорна. Взяв він її за роги й привів додому.

– Ну, бабо, йди доїти!

Баба злізла з печі, подоїла козу, загнала в хлів. Тоді на другий день посилає дід старшу дочку пасти кіз. Вона погнала кіз у ліс. Пасла-пасла по моховинню, по болотах, увечері жене додому. А дід став у воротах і питає у кіз:

– Кізоньки мої милі, чи пили ви, чи їли?

А кози кажуть:

Коза Дорота (білоруська казка)– Ні, ми не їли й не пили: по кленовому листочку з’їли, по наперсточку води випили.

Розгнівався дід на дочку, під піч підкинув, ступою закотив. сковородою завісив. На другий день виряджає дід другу дочку пасти кіз. Погнала вона їх у ліс, пасла-пасла по моховинню, по болотах. Вони наїлися, як діжки.

Увечері напоїла й жене додому. А дід забіг наперед до них і питає:

– Кізоньки мої милі, чи пили ви, чи їли?

– Ні, діду, не їли ми й не пили, тільки з’їли по кленовому листочку й по наперсточку води випили.

Розгнівався дід на дочку, під піч ногою заштовхнув, ступою закотив, сковорідкою завісив, соломкою підпалив. На третій день посилає третю дочку пасти кіз. Погнала вона їх у ліс, пасла-пасла по моховиннях, по болотах. Вони наїлися, як діжки. Ввечері напоїла й жене додому. А дід забіг наперед до них і питає:

– Кізоньки мої милі, чи пили ви, чи їли?

– Ні, діду, не їли ми і не пили, тільки з’їли по кленовому листочку й по наперсточку води випили.

Розгнівався дід на дочку, під піч підкинув, ступою закотив, сковородою завісив. На четвертий день погнала кіз баба. Погнала вона їх у ліс, пасла-пасла по моховиннях, по болотах. Вони наїлися, як діжки. Увечері напоїла й жене додому. А дід забіг наперед до них і питає:

Коза Дорота (білоруська казка)– Кізоньки мої милі, чи пили ви, чи їли?

– Ні, діду, не їли ми і не пили, тільки з’їли по кленовому листочку й по наперсточку води випили.

Розгнівався дід на бабу,

під піч підкинув, ступою закотив, сковорідкою завісив, соломкою підпалив. На п’ятий день уже дід сам погнав пасти кіз. Пас-пас по моховиннях, по болотах. Наїлися, напилися, увечері жене додому. А сам забіг наперед і питає:

– Кізоньки мої милі, чи наїлися, чи напилися?

– Ні, діду, не наїлися, не напилися, тільки з’їли по кленовому листочку й по наперсточку води випили!

Дід розгнівався. Узяв загнав їх у хлів, а сам пішов у хату по

ножа. Прийшов з ножем у хлів, піймав одну козу і почав лупити. Лупив-лупив, ніж затупив. Пішов у хату гострити ніж, а коза одірвалася і побігла. Бігла-бігла, прибігла у ліс. Чики-брики, і потрапила в лисячу нору. А лисиці нема вдома. Приходить лисиця: – Хто тут є у моїй норі?

– Я, коза Дорота, півбока порота. Як вистрибну рогами заколю, з’їм!

Лисиця сидить і плаче. Біжить заєць.

– Чого ти, кумонько-голубонько, плачеш?

– Як мені не плакати, коли в моїй норі хтось сидить.

– Ну, почекай, може, я вижену?

Прийшов до нори, питає:

– Хто тут у норі?

– Коза Дорота, півбока порота. Як вистрибну – рогами заколю, з’їм!

Заєць ізлякався і побіг у ліс.

Іде вовк.

– Чого ти, кумонько-голубонько, плачеш?

– Як же мені не плакати, коли в моїй норі хтось сидить.

– Ну, почекай, може, я вижену?

Прийшов до нори, питає:

– Хто тут у норі?

– Коза Дорота, півбока порота. Як вистрибну рогами заколю і з’їм!

Вовк ізлякався й побіг. Після вовка прийшов ведмідь, і він злякався кози.

Летить джміль.

– Чого ти, кумонько-голубонько, плачеш?

– Як же мені не плакати, коли в моїй норі хтось сидить. Заєць гнав – не вигнав, вовк гнав – не вигнав, ведмідь гнав не вигнав.

– Ну, ходім же, може, я вижену?

Вона привела його до нори, він питає:

Хто тут у норі?

– Коза Дорота, півбока порота. Як вистрибну – рогами заколю і з’їм!

А джміль заліз у нору, за луплений бік як укусить... Коза й вибігла з нори. Біжить-біжить, аж стоїть хатка на курячих ніжках, на баранячих ріжках, стоїть, туди-сюди повертається. Вона в тую хатку – й живе собі. Навела козенят там. Тоді сама пішла їжу шукати, замкнула козенят у хатці й сказала їм, щоб вони нікому не відчиняли, бо вовк поїсть... Пішла, наїлася й приходить.

– Козенятка, голуб’ятка, відчиніть! Несу горщик сиру, повне вим’я молока!

Вони відчинили, коза нагодувала їх і знову пішла.

– Глядіть же, нікому не відчиняйте, бо вовк із’їсть!

Почув вовк, що козенята мекають, підійшов до хатки і каже

грубим голосом:

Козенятка, голуб’ятка, відчиніть! Несу горщик сиру, повне вим’я молока!

А вони кажуть:

– Ні, ти не мати, а ти вовк, мати тоненько співає, а ти грубо. Тобі не відчинимо.

Вовк пішов до коваля і каже:

– Ковалю! Покуй мені язика!Коза Дорота (білоруська казка)

– Клади!

Він поклав язика на колодку, а коваль узяв сокиру, як улупить по язиці обухом – язик і потоншав. Вовк тоді пішов до хатки й каже тоненьким голосом:

– Дітки, голуб’ятка, відчиніть! Несу горщик сиру, повне вим’я молока!

Вони відчинили, він і поїв їх, тільки одне сховалося у дровах. Прийшла мати і каже:

– Дітки, голуб’ятка, відчиніть! Несу горщик сиру, повне вим’я молока!

А козенятко боїться відчинити: воно думало, що вовк. Коза під стіну підкопалася і залізла в хатку.

– Козенятка, голуб’ятка, де ви?

Воно вискочило і каже:

– Вовк поїв тих!..

Вона взяла позбирала їхні кісточки, посушила, в ступі потовкла, вчинила млинці й послала зайця кликати вовка на поминки. Він побіг до вовка.

– Стук-грюк у вовчу хату!

– Чого?

– Послала коза кликати на поминки!

– Ну, почекай, тільки взуюся та помиюся.

Заєць і побіг. А коза каже:

– Ну, чи йде вовк?

– Казав, тільки взується та помиється.

– Ну, біжи по нього!

Заєць побіг.

– Стук-грюк!

– Хто там?

– Заєць!

– Чого?

– Послала коза на поминки кликати!

– Почекай, тільки одягнуся!

– Ну, хутчіш!

Ось вовк вийшов, і пішли вони. Прийшли в хатку. Коза подала млинець вовкові, він узяв. Коза питає:

– Чи смачно?

– Смачно, кумонько-голубонько!

– Ну, я смачнішого дам. Поклади руки на коліна, очі заплющ, рот роззяв, я тобі вкину млинця.

Вовк сів на порозі, очі заплющив, лапи поклав на коліна, рот роззявив, а коза розжарила сковороду та йому в пельку і вкинула. Ось тобі, вовче...

Читати казку "Коза Дорота" іншими мовами:
Обсудить]]>
<![CDATA[Різдвяна рукавичка (Казка з татом)]]> https://derevo-kazok.org/page/rizdvjana-rukavichka-kazka-z-tatom https://derevo-kazok.org/page/rizdvjana-rukavichka-kazka-z-tatom Wed, 10 Feb 2016 03:00:57 +0300

Обсудить]]> <![CDATA[Пухкенький млинець (німецька казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/puhkenkij-mlinec-nimecka-kazka https://derevo-kazok.org/page/puhkenkij-mlinec-nimecka-kazka Tue, 16 Jun 2015 20:42:25 +0300 Пухкенький млинець (німецька казка) Жили-поживали три бабусі. Якось їм дуже захотілося поласувати пухкеньким млинцем. Отож вирішили спекти. Одна бабуся принесла яйце, друга – молоко, а третя – борошно й олію. Господині швиденько замісили тісто й поставили в розжарену пічку. Коли млинець став пухкеньким і рум’яним, то несподівано потягнувся на пательні, звісився через край і – втік! Бабусі від подиву аж оторопіли.

Швидко-швидко вузенькою стежиною млинець покотився до лісу. Коли це назустріч – зайчик.

– Гей! Пухкенький, ану, стій! – крикнув вухань. – Зараз тебе з’їм!

– Я від трьох бабусь утік, – усміхнувся рум’яний. – То невже від зайчика-побігайчика не наважуся?

І помчав далі. Не встиг далеко відкотитися, аж назустріч – вовк:

– Гей! Пухкенький, зачекай! Зараз тобою пообідаю!

– Я від трьох бабусь утік і від побігайчика! – весело крутнувся навколо сіроманця мандрівник. – То невже вовка-зубаня злякаюся?

І покотився. Аж ось на стежині коза мекає:

– Гей! Пухкенький, ану, стій! Хочу скуштувати тебе!

– Я від трьох бабусь утік, і від побігайчика, і від зубаня! – сміється-заливається рум’яний. – Невже від кози-дерези не сховаюся?

І, перестрибуючи пеньочки та горбочки, покотився далі. Раптом на дорогу вибіг кінь.

– Гей! Пухкенький, зупинися! – заіржав гривастий. – Зараз тебе з’їм!

– Я від трьох бабусь утік, і від побігайчика, і від зубаня, і від дерези! Невже від коня-топтуна не наважуся?

І покотився далі. Аж назустріч дикий кабан мчить і вищить:

– Ані руш із місця, пухкенький! Хочу тобою поласувати!

– Я від трьох бабусь утік, і від побігайчика, і від зубаня, і від дерези, і від топтуна! – сміється веселун. – Невже від вепра-хрюкана не наважуся?

І помчав далі. Котиться мандрівник, навколо озирається. Аж назустріч – троє малюків. Бідолашні цілий день гриби збирали, потомилися та зголодніли.

– Млинчику, зачекай, будь ласка! У нас за цілий день крихти в роті не було!

І тоді пухкенький заскочив дітям у кошик і дозволив себе з’їсти.

Обсудить]]>